Разноцветный менеджмент. Эволюция мышления, лидерства и управления - Валерий Пекар - Страница 13
- Предыдущая
- 13/15
- Следующая
Уся діяльність, спрямована на мислення людини, – навчання, керування, терапія тощо – повинна відповідати парадигмі її мислення.
«Цибулинне» мислення
Якого масштабу системи ми б не розглядали (окрема людина, організація, соціум, людство в цілому), ми побачимо, що кожна наступна парадигма мислення зі своєю появою не скасовує попередню, а включає її. Тому в ілюстраціях до інтегральної динаміки часто зображують спіраль, що розширюється, кожен виток якої охоплює попередній. Усередині всіх нас є парадигми мислення, які ми засвоїли за прожиту частину життя: бежева, фіолетова, червона, синя… Це схоже на цибулину або на кільця на зрізі дерева.
Отже, кожну з парадигм мислення кожному з нас потрібно усвідомити в собі, прийняти в собі (не відкидати, адже це частина нашої особистості), поважати, але поставити на своє місце. Ми повинні дозволити кожній з парадигм мислення керувати нашою поведінкою тільки там і тоді, де і коли це доречно й адекватно. І якщо вас грабує червоний хуліган у темному підворітті, не має сенсу звертатися до нього із синьою моралізаторською проповіддю, вступати з ним у помаранчеві переговори або закликати до зеленої загальної любові й поваги до гідності. Ще більш неадекватним виявиться фіолетовий захисний амулет. Адекватною буде червона реакція – утекти, якщо ви слабші, або вступити в бійку, якщо сильніші.
Зверніть увагу: червона реакція допускає два варіанти. Навіть тут у людини залишається вибір, адже свобода волі є завжди.
У першому фільмі серії «Міцний горішок» помаранчевий перемовник, твердо впевнений у своїй майстерності досягати згоди, вирушив на зустріч із червоним бандитом, озброєний дорогою авторучкою. І через кілька хвилин отримав кулю.
Отже, всі парадигми мислення присутні у нашій свідомості, ніби в кожному з нас живе наш синій чоловічок, червоний чоловічок, помаранчевий чоловічок та інші. В кожний момент «працює» хтось із них. З цього випливає, що ваше «Я» не збігається з жодним із цих «чоловічків», бо воно є чимось більшим, важливішим. Ваше «Я» є лідером цієї команди, це воно приймає рішення, кому з «чоловічків» на даний момент виступати на передній план. У певному розумінні, це і можна назвати усвідомленим життям.
Повторимо, що самі собою парадигми мислення не кращі і не гірші одна за одну, а більше чи менше відповідають умовам життя. Добрими або злими є лише вчинки людей.
Абстрактні ідеї не бувають добрими або злими, так само, як і речі. От, наприклад, ніж. Ножем можна відрізати шматок хліба, аби нагодувати голодного. Можна зробити хірургічну операцію й урятувати людині життя. А можна людину вбити. Добрими або злими є лише вчинки людей, але не речі та не абстрактні ідеї.
Отже, у глибинах нашої свідомості є усі засвоєні нами парадигми мислення. Ба більше, десь там є й наступні, ще не засвоєні нами парадигми, з якими ми вперше зустрілися («приміряли на себе») в якихось пікових станах, осяяннях, прозріннях, снах.
Як ми вже говорили, зазвичай одна з парадигм домінує, керуючи вчинками людини у більшості випадків.
Звісно ж, я не хочу сказати, що всі рівні розвитку заздалегідь установлені – немає нічого схожого на диск із комп’ютерною грою, на якому вже є всі рівні аж до останнього. Ніхто не знає, скільки парадигм мислення буде актуалізовано, наприклад, через тисячу років – адже з розвитком людства з’являються щораз нові: зміни в умовах життя закривають одні проблеми та породжують інші, раніше незнані. Але іноді ми здатні під впливом незвичайних ситуацій або інших людей уперше чинити так, як ніколи раніше не робили, приймаючи рішення на підставі нової для нас системи цінностей. Це може бути разовою подією, але пам’ять про неї зберігається і чекає активації. Подібне може ніколи більше не повторитися, але можливо й навпаки: ми станемо чинити так дедалі частіше, і в якийсь момент майже всі наші вчинки в тих або інших ситуаціях будуть визначатися новою парадигмою мислення. Стара нікуди не дінеться, у разі кардинальної зміни умов життя вона може повернутися. Але що більше ми вкладаємо свого життя, своїх емоцій у нову парадигму мислення, то більше вона закріплюється в нас і визначає наші вчинки. Шари наростають, як кільця на дереві.
У глибинах нашої свідомості є усі засвоєні нами парадигми мислення.
Таке уявлення про парадигми мислення підтверджується останніми відкриттями в галузі нейрофізіології, про які вже говорилося: нейронні зв’язки, які використовуються частіше, набагато міцніші за ті, що використовуються рідко. Ба більше, вчені вважають, що різні парадигми мислення пов’язані з різною біохімією мозку, тобто відмінностями у виробленні тих або інших гормонів.
Кожна парадигма мислення дає нам щось позитивне і щось негативне (зазначимо, що позитив і негатив оцінюються з позиції наступних парадигм, оскільки сама собою кожна парадигма не гарна й не погана, адже оцінити її з неї самої ми не можемо). Наприклад, червоний тип має безліч чудових характеристик – серед них упевненість у собі, прагнення до результату за принципом «бачити ціль, не бачити перешкод, вірити в себе». Різні види людської діяльності – від продажів у комерційних організаціях до спорту найвищих досягнень – вимагають саме такого підходу. Крім того, завдяки червоній парадигмі кожен із нас відчуває різноманітні сильні емоції, без яких наше життя було б прісним.
Зелена парадигма мислення, що заперечує цінність попередніх парадигм, ризикує скотитися вниз: без червоного, синього, помаранчевого ми маємо у своєму арсеналі лише фіолетовий.
Перш ніж рухатися далі, пропоную виконати невелику вправу – намалювати собі та заповнити нижчеподану табличку. Підказки ви знайдете наприкінці розділу.
Не пропускайте рядки в цій таблиці! Кожна парадигма мислення, кожен рівень повинен бути освоєний і заповнений, адже він надає людині важливих життєвих навичок, без яких вона не зможе далі розвиватися. Нижче ми обговоримо, що трапляється із пропущеними рівнями.
Ми свідомо оцінюємо тільки перші шість парадигм мислення, адже, як показує практика, дуже легко сплутати жовтий з помаранчевим, бірюзовий із зеленим. Завжди хочеться думати про себе краще (незважаючи на попередження, що парадигми не кращі і не гірші, а більш чи менш адекватні умовам життя), тому є схильність не лише завищувати оцінки вищих парадигм, але й занижувати оцінки нижчих (наприклад, буває, що фіолетові прояви у собі та у тих, хто вам симпатичний, розглядаються як зелені). Інша типова помилка – спрощення понять (наприклад, «фіолетовий – це магія», але ж це дуже
- Предыдущая
- 13/15
- Следующая
