Разноцветный менеджмент. Эволюция мышления, лидерства и управления - Валерий Пекар - Страница 6

• Предыдущая
• 6/15
• Следующая

Якщо бежевий не відокремлює себе від світу, а фіолетовий виокремлює лише частково, то червоний нарешті став незалежним, і тепер центр світу – він сам.

Коли головна цінність – влада, то її мірило – слава. Той, хто має славу, – герой – вивищується з маси людей, йому приписується мало не божественне походження. Боротьба, перемога – також типові слова червоного лексикону. Червоний любить самовихваляння та відчутні символи: корона, золотий ланцюг, пачка баксів. Виставляти досягнення напоказ не тільки не соромно – навпаки, це зміцнює владу. Червоний не заощаджує, а вкладає у символи своїх переваг: у нього найбільше авто і найбільший будинок.

Червоний – невтомний дослідник, для нього життя – це низка викликів, битв і перемог. Він любить виклик і ризик, тому обожнює бокс, полювання і кориду. Він насторожено ставиться до намірів інших, нікому не довіряє і припускає найгірше. Він може сприйняти як виклик усе що завгодно, а найбільше боїться втратити обличчя, зазнати ганьби і приниження, і тому часто вдягає маску відчуженості, щоб інші його не розпізнали. Його самоповага безпосередньо залежить від ступеня контролю оточуючих. Він звик бачити можливості, чхати на правила й діяти без вагань, часто переоцінюючи себе. Буває, що йому доводиться, як героям Брюса Вілліса, рятувати світ. За межами рідного світу червоному особливо ніде самовиразитися, і для цього придумані спорт і комп’ютерні ігри.

Кожен з нас у ранньому дитинстві проходив через червоний світ, усвідомивши власне «я» і випробовуючи межі влади – спочатку над батьками та близькими. Потрібно зрозуміти, що червоний – це не патологічне відхилення, це необхідний етап розвитку кожної людини. Але рано чи пізно потрібно виходити з дитинства. Деякі так і застрягли у червоному світі, а всіх інших батьки і школа намагались якнайшвидше перевести у світ наступний – синій (саме цей процес називається вихованням). Проте час від часу практично кожному з нас доводиться вступати у червоний світ – наприклад, у відповідь на червону агресію інших щодо нас (коли адекватно дати червону відповідь) або при попаданні у червону ситуацію, з якої є лише червоний вихід.

Піковий стан, в якому дорослому мешканцю червоного світу вперше відкривається новий синій світ, називається каяттям.

Синій світ – світ Порядку

Червоний світ-джунглі, де триває вічна війна всіх проти всіх, неприйнятний для безлічі людей, які шукають і знаходять у житті Сенс. Ці люди живуть у синьому світі. Це чудовий світ Порядку та Вірного Шляху. Є один широкий і прямий Шлях правди і світла, а обабіч нього лежить царство пітьми, неправди і гріха. Тут панують не герої – тут панують Правила, визначені згори (Небесами, вищою владою, суспільством, предками). Згори визначається Мета, а рух до неї породжує Шлях і дає Сенс життя. Дотримання кодексу поведінки означає заслужену винагороду, а порушення – сором, відчуття провини і покарання. Навіть не так заради винагороди, як заради Мети та Сенсу можна не лише потерпіти – можна багато чим пожертвувати, навіть власним життям. Задоволення від виконання обов’язку – це вже винагорода, але справжня винагорода буде згодом – рай у потойбічному житті або гарна карма у наступному втіленні (або, може, спокійне життя на пенсії).

У житті є щось більше, ніж я сам, мої інтереси і бажання. Роби, що мусиш, і будь, що буде. «Партія сказала: треба; комсомол відповів: єсть!»

Синій світ – це сила права, а не право сили. Синій світ з’являється в «осьовий час», коли в різних місцях земної кулі одна за одною виникають релігії абсолютно нового типу – етичні. Важливо не те, як ти виконав ритуали і завоював особисту прихильність небожителів, а те, як ти поводишся. Чи вмієш ти розрізняти добро і зло та чинити добро, а не зло, підпорядковуючи все своє життя Кодексу поведінки. Історично синій світ виникає в епоху розвинутого сільського господарства, коли рабство вже не дає достатньої продуктивності праці.

У синьому світі є один широкий і прямий Шлях правди і світла, а обабіч нього лежить царство пітьми, неправди і гріха.

Синій світ намагається приборкати червону стихію, заразом «цивілізувавши» фіолетову окраїну (язичницькі свята набувають церковного значення, коли фокус переноситься з фіолетового на синій). Інструменти синього світу – це мораль, право і порядок. Він проголошує абсолютні принципи, вічні та незмінні. Рабство поступово відступає, замінюючись кріпацтвом, тиранія – обмеженою монархією, язичницькі вірування – етичними вченнями. Синій світ – це світ християнського, ісламського і будь-якого іншого релігійного фундаменталізму, конфуціанський Китай і вікторіанська Англія, середньовічний лицарський кодекс честі (як європейський, так і бусідо) та «моральний кодекс будівника комунізму» в СРСР. Атеїсти також бувають сині – адже важливо не у що ти віриш, а як ти віриш. Кожен із нас стикався з синім у піонерській або скаутській організації. Від кінця першого тисячоліття до н. е. і донині синій – основа стабільності людства. У цьому стійкому і привабливому для багатьох світі живе сьогодні 40 % населення Землі. Тут панують порядок, справедливість і здоровий глузд.

«Здоровий глузд – це сума упереджень, набутих до вісімнадцятирічного віку» (Альберт Ейнштейн).

Синій світ насаджує жорстку, але не жорстоку дисципліну, пропонує турботливу, але вимогливу любов. Він створює міцний фундамент особистої відповідальності, громадянської мужності та сімейних цінностей. Традиційне суспільство винагороджує досягнення людиною синьої парадигми: важливо бути вихованим і ввічливим, поводитися пристойно, мати охайний вигляд і т.ін. Тому носії синьої парадигми вразливі до реклами: «щоб було, як у всіх». Що більш статусною є група, до якої я належу, то більш гідним я почуваюся. Синій жадає приналежності і тому готовий підкорятися зовнішнім правилам.

Для американського підлітка із соціальних низів часом єдиний спосіб вибратися з червоної банди – це стати частиною синьою структури: спортивна команда, церква, армія.

Улюблена структура синього світу – це ієрархія. Так влаштовані церква і корпорація. Так влаштовані держава та армія (де без синіх правил неможливо досягти боєздатності). Типова фігура синього світу – бюрократ, який формально дотримується всіх правил і майстерно виживає в ієрархічній системі. Синій світ, навіть в умовах «нормального середньовічного звірства», зачаровує строгістю своїх форм, немов «кристал, що вийшов з рук небесного ювеліра» (говорить про феодальну державу доктор Будах у «Важко бути богом» А.Б. і Н.Б. Стругацьких). Синій світ кожному роздає належні соціальні ролі та правила поведінки: «Кожен цвіркун знай свій припічок». Починай знизу і рухайся вгору. Кожен мусить бути на своєму місці і цінувати приналежність.

Синій світ створює для кожного фундамент особистої честі і відповідальності, громадянської мужності та сімейних цінностей.

Вище вже звучали улюблені слова синього світу: Шлях, Сенс, Порядок. Усі вони написані з великої літери, щоб підкреслити унікальність цих

• Предыдущая
• 6/15
• Следующая