Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав - Страница 18

• Предыдущая
• 18/36
• Следующая

Конюшина лучна — одна з кращих кормових трав: у ній містяться вітаміни А, В, С, D, К, 14,5 % протеїну, 3,5 % жирів, багато кальцію і фосфору, що робить сіно дуже поживним і особливо корисним для молодняка.

На Україні росте близько 10 видів конюшини.

(Trifolium repens L.)

конюшина біла; клевер ползучий Trllollum Іерепа — багаторічна трав'яниста рослина родини бобових. Має повзучі пагони, які по вузлах укорінюються. Стебло голе, сланке або висхідне, розгалужене, часто порожнисте, 10–35 см заввишки. Листки дов-гочерешкові, трійчасті; листочки оберненояйцевидні, дрібнозубчасті. Квітки дрібні, неправильні, білі, блідо-рожеві або блідо-жовті, у головчастих кулястих суцвіттях на'довгих квітконосах. Плід — біб. Цвіте у травні — вересені. Поширення. Росте по всій території України на луках, схилах, по степах переважно в западинах і на подах.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву, яку збирають під час повного цвітіння рослини. Сушать під наметом або в теплому приміщенні, стежачи за тим, щоб суцвіття (головки) не пересохли і не обсипалися. Рослина неофіцинальна. Хімічний склад. Трава містить алкалоїди, дубильні речовини, вітаміни [Е, С, каротин (провітамін А) та інші] й естрагенний ізофлавон куместрол. Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині рослина відома як тонізуючий, знеболюючий, ранозагоювальний і антитоксичний засіб. Настій трави п'ють при простудних захворюваннях, задусі, туберкульозі легень, отруєннях, жіночих хворобах, зокрема, при маткових кровотечах, при порушеннях сольового обміну та при втраті сил внаслідок виснажливих захворювань. Настоєм обмивають рани, щоб вони швидше гоїлися. Лікарські форнш І застосування. ВНУТРІШНЬО — настій трави (3 чайні ложки трави на склянку окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази на день

(підгорішник) (Asarum europaeum L.)

Родина хвилівникові (Aristolochiaceae)

Багаторічна трав'яниста рослина, з повзучим коренем. Листки довгочерешкові, чергові, цілокраї, нирковидні й округлі, дуже схожі на кінське копито. Вся рослина покрита короткими волосками, тому пухнаста. Три низові лускаті листки і два темно-зелені, довгочерешкові, нирковидно-серцевидні, -зимують. Квітки дрібні, одиночні, на короткій пониклій ніжці. Оцвітина ззовні зеленувато-бура, всередині — темно-червона, бура, з трьома яйцевидними, всередині загнутими, загостреними частками. На смак рослина гірка, гостра, з неприємним запахом, що нагадує запах валеріани й перцю. Цвіте копитняк у квітні — травні

Росте майже по всій території України, в тінистих листяних, рідше — у хвойних лісах.

Збирають кореневища навесні, листя — під час цвітіння (у травні).

Застосовують як сечогінний (при водянці), відхаркувальний, блювотний, протизапальний, молокогінний засіб. Регулює функціональну діяльність шлунка і серця, менструальний цикл, лікує від алкоголізму. Складник леткої олії азарон, що міститься в копитняку європейському, отруйний. Рослина протипоказана при вагітності.

Перетертий з кореня порошок беруть на кінчик складаного ножика (0,2–0,5), всипають у чарку молока і випивають натщесерце 1 раз на день. Ця доза діє ефективно при гарячці і глистах, також при мігрені, грудній жабі, істерії, надчутливості. Якщо ж взяти порошку більше (до 5 г), то це може спричинити блювання.

Відвар кореня готують так. На 1 склянку окропу (або козячого молока) дають половину чайної ложки подрібненого кореня, 1 хвилину варять і відціджують. П'ють по 1 столовій ложці 3–4 рази на день при менструаціях, нестравності шлунка (диспепсії), при гастритах, ентеритах, хворобах печінки та від жовтяниці. При серцевих хворобах діє як заспокійливий засіб. Дітям при судомах або наслідках переляку дають половину ложки 1 раз на день відвару з половини чайної ложки кореня в 1 склянці молока. Відвар цього кореня на воді застосовують проти алкоголізму — 1 столову ложку відвару вливають в 1 склянку горілки. Цей засіб спричинює блювання і часто змушує хворих відвертатися з огидою від спиртних напоїв.

Відвар з 1/5 чайної ложки подрібненого листя копитняку в 1 склянці окропу вживають проти глистів. При лихоманці п'ють по 1 столовій ложці відвару двічі на день протягом 2–3 тижнів. Цим відваром також лікують при алкоголізмі.

Як відхаркувальний засіб вживають при бронхіті: беруть 1 столову ложку суміші (порівну) листків копитняка, розхідника звичайного і нетреби на 1 склянку окропу, настоюють 10 хвилин і п'ють по півсклянки 5–6 разів на день,

Настій листків поліпшує серцеву діяльність, спричинює значне звуження судин і підвищення тиску крові. Відвар кореня копитняка використовують як примочку при хворобах очей.

(Leucanthemum vulgare Lamb.)

Родина складноцвіті (Asteraceae)

Багаторічна рослина висотою 30–60 см, здебільшого з одним кошиком. Листки прості, довгасті, по краю зарубчасто-зубчасті. Копійки великі — 3–5 см у діаметрі. Язичкові квітки білі, трубчасті — жовті. Сім'янки без чубка. Цвіте з травня до кінця літа. Росте на луках, схилах, галявинах, уздовж доріг по всій Україні.

Назва роду походить від грецьких слів, що означають "біла квітка". Видова назва в перекладі з латинської мови — «звичайна». Часто цю рослину неправильно називають ромашкою, від якої вона відрізняється цілісними листками (у ромашки листки перистоскладні).

Королиця має сплячі бруньки, які розвиваються при пошкодженні рослини. Якщо ранньою весною зрізати стебло королиці під корінь, то з пазух прикореневих листків розвинеться кілька нових пагонів — цього ніколи не буває за нормальних умов розвитку. Білі язичкові квітки — маточкові, добре помітні комахам; трубчасті — двостатеві, в них пиляки дозрівають раніше від маточок. Пиляки зростаються своїми краями і утворюють трубочку, через яку проходить стовпчик маточки, виносячи приймочку над тичинками. Ростовий стовпчик, досягнувши пиляків, виштовхує з них дозрілий пилок, який переноситься комахами на квітки з дозрілими приймочками. На ніч і в дощову погоду кошики закриваються, захищаючи пилок від намокання.

Королиця — чудова декоративна рослина, введена в культуру. На Україні росте 3 види королиці.

• Предыдущая
• 18/36
• Следующая