Піздєц - Подерв'янський Лесь - Страница 2

• Предыдущая
• 2/2

Голос Омеляна Косопизда. Та я б її вбив!

Альфред Юхимович. Чули, пан Сивуха? Шо неясно?

Степан Срака (запопадливо). А шо у вас в ампулах до шприца?

Альфред Юхимович (демонстрірує свою комунікабельность). Чом не сказати? Скажу: в одній ампулі - сімянна витяжка бобра, в другій - всячєскіе імунодєпрєссанти.

Степан Срака (у захваті). Яки люди! Гаврюша, які люди! А ми цілу жизнь їбемось як кроти, як та мушка ми літаєм.

До вагону кілька хвилин тому підійшов Шльома Гомельский - науковець, і з цікавістю прислуховується до бєсєди, яка плавно тече в своєму звичайному руслі.

Альфред Юхимович. Або увізміть таку штуку як танці. Щас кожен мудак сам по собі танцює, руками й ногами махає, спотіє весь, а в нагороду хіба що запалення легенів схопить. Між тим, чоловічий піт - то ценна сировина. Тож, замість руками махать, візьми платок та зажми його під пахвою і так танцюй, щоб добре потом просяк.

Голос Магарича. Ги-ги! Ото нєхуйово!

Альфред Юхимович. Як хорошо просякне - зараз їм тьолці мармизу витри і считай дєло в шляпе.

Голос Косопизда. Тю! А ця хуйня навіщо?

Альфред Юхимович. Вона раз нюхне і їй піздец! Від ерогенних зон носа імпульс іде до статевого центру збудження. Тільки і роботи, що до кущів дотягти!

По очкастому і веснянкуватому обличчі Шльоми [Гомєльского, який припав вухом до вагону] обільно тєкут сльози і слюні.

Шльома (крізь сльози щастя). Хлопці, пустіть.

Голос Альфреда Юхимовича. Іди в лабораторію, жидок, тут своїх вже до хуя!

Шльома Гомєльский (вражений такою проникливістю). Звідки ви знаєте, дядя?

Альфред Юхимович. Я зняю, бо я жизнь прожил! Пиздуй, тобі кандидатську їбошить надо!

Шльома Гомєльский (схлюпує). Єбав я ту кандидатську!

Альфред Юхимович. Ти шо, пизда, не хочеш 150 карбованців получать?! Нє, ви бачили таке? Совсєм оборзєл пацан.

Шльома плаче. Його ридання гнітуче діють на сидячих у вагоні. Вони зловісно мовчать.

Омелян Косопизд (жорстоко). Нічого, нехай поплаче, потім піде собі обрєзаніе зробить, мацою зажре та буде банкувать [як у теплій сраці].

Альфред Юхимович. Ти не гуманіст, Омелян.

Магарич. А шо, може візьмем жидка?

Харитон Уйобищенко. Та, мені шо? Нехай лізе... [Якщо не буде бздіть, нехай лізе - мені шо?]

Косопизд. Пайка зменьшиться!

Назар Сивуха. Жиди - то такі хітросракі... Заждіть, вони не тільки шо макарони, - вони й сайри дістануть!

Альфред Юхимович. Сайра хай вас не їбе, пан Сивуха, - вам її все одно не їсти. (До Шльоми) Давай, жидок, розкручуй дрота і йди сюди - ми тобі посвящєніе в митці зробимо.

Шльома відкручує дрота і залазить до вагона, де його відразу ж починають пиздити любителі цієї справи: Магарич, Омелян Косопизд і Харитон Уйобищенко.

Гаврюша Обізянов. Надо двері якось закрутить - це ж не богадельня, шо вони все лізуть і лізуть!

Альфред Юхимович. Та нехай, Люда обід принесе та й закрутить.

Входить Роже Городі - французський буржуазний націоналіст. Він у шикарному фланелевому костюмі з гарним капелюхом на голові.

Роже Городі (стука по вагону). Вилазь, хлопці, - свабода прийшла!

У вагоні мовчання.

Роже Городі. Хорош хнюпитись, хлопці, на волі хорошо - пташки, жито, квіточки, дівчата, шо хочеш - те й малюй, всіх куди хочеш - туди й посилай!

Степан Срака (пошепки). Явна провокація, хлопці, - ми виліземо, а він хвисть і сам залізе та й буде макарони один за всіх наябувать!

Альфред Юхимович. (до Роже Городі) А бацилу даватимуть?

Роже Городі. Нє. Бацила тільки в Бога і в начальства!

Магарич. Ну то іди к хуям звідси!

Омелян Косопизд. Нас агітіровать на хуй! Ми самі кого хочешь загітіруєм!

З вагона вилітає камінюка і збиває з Роже Городі капелюх. Роже Городі палахливо тікає. Входить якийсь дідуган з довгими пейсами, одягнутий в лапсірдака, поверх лапсірдака у нього яскрава кацавєйка залізничних робітників, в руках у нього кувалда і лом.

Голос Магарича. Діду, закрутіть дрота [на хуй], бо дме [сквозить дуже]!

Дід мовчки закручує вагона на дріт і починає кувалдою методично вибивати утюги, завдяки котрим вагон стоїть на місці.

Голос Харитона Уйобищенки. Дєдушка пацаватий, ото воно йому надо отак їбошить!

Магарич. Амбальний дідусь. Мабуть і хуй ще стоїть! Стоїть хуй, діду?

Дід (продовжує роботу). Стоїть, синку, - дай тобі боже щоб в тебе так стояло!

Омелян Косопизд. Ого, ні хуя сєбє, дєдушка борзєєт! А як звать тєбя?

Дід (продовжує роботу). Як звать? А Самуїлом.

Харитон Уйобищенко. Тоже жид, значить. Жидів розвелось, я їбу!

Самуїл (продовжує роботу). Да, багато жидів.

Омелян Косопизд. У нас тут тоже єсть.

Назар Сивуха. Ги! Самуїл. Може ти пророк Самуїл?

Самуїл (просто). Да, я - пророк Самуїл.

Альфред Юхимович. Ха! [Ото нєхуйово!] А ну пророки шо з нами буде!

Пророк Самуїл. А шо буде? Нічого не буде - Піздєц буде!!!

З цими словами Самуїл вибиває останній утюг, вагон зривається з місця і швидко зникає з очей. Входить Люда. В руках у неї пуломиски з макаронами і компотом. Люда завмирає на місці.

Люда. А де ж вагон? Де хлопці?

Пророк Самуїл. Гдє, гдє - в піздє! Смотрєть надо!

У цю ж мить з того боку, куди уїхав вагон, роздається страшний вибух. Люда роняє пуломиски [та застигає на місці].

Пророк Самуїл. Какая ви нєрвная - я єбу!

Завіса

• Предыдущая
• 2/2