Пригоди. Подорожі. Фантастика - 91 - Михайленко Анатолій - Страница 64

• Предыдущая
• 64/64

Крихітка кахикав і тер кулаками очі.

— Оце так-так! — сказав Крихітка, поплескуючи себе по мокрій майці. — Ну й розсердиться моя мамаї. На мені було усе чисте, а тепер змокло наскрізь. Де моя кулька, Дуві?

Дуві підвівся і знову рушив до води. Крихітка подався слідом за ним, але раптом закричав:

— Ох, Дуві, а де ж та маленька рибка?! Вона загине без води. У мене так померла одна рибка гуппі.

— Рнбка? — перепитав Дуві.

— Так, — сказав Крихітка і показав порожню руку, водночас пильно вдивляючись у траву. — Маленька слизька рибка, яку ти приніс замість кульки.

Обидва заходилися порпатись у траві, поки Дуві не вигукнув переможно:

— Рибка!

Підхопив знахідку в пригорщі й кинув до ставка.

— Ну от, — мовив Крихітка. — Тепер вона не загине. Поглянь, попливла!

Дуві знову пірнув у ставок і дістав кульку.

— А тепер дивись уважно. Я покажу, як кидати.

Кущі позаду двох поглинутих грою малюків розступились, і з них вийшла місіс Рожинка. Вона всміхнулася до дітей, а тоді помітила мовчазний гурт дорослих по той бік галявини. Широко розплющила очі, здивовано засвистіла. Хлопчики підвели очі, обернулися.

— Тату! — загукав Крихітка. — Ти прийшов грати?

І побіг з витягнутими руками до Торна, лише на кілька кроків випереджаючи Дуві, який схвильовано свистів, біжучи до високого лілового лінженійця.

Сіріна раптом відчула напад сміху — такими схожими були Торн і лінженіець у своїх спробах лагідно привітати малюків і водночас не втратити гідності.

Місіс Рожинка нерішуче підійшла і стала поруч Сіріни. Сіріна обійняла її.

Крихітка повис у Торна на шиї, палко обхопив його рученятами, і знову ковзнув на землю.

— Вітаю, генерале Воршем! — мовив він, дещо запізно згадавши про гарні манери, і простягнув замурзану ручку. — Чуєш, татку, я навчав Дуві гратися кульками, але у тебе виходить краще. Покажи йому ще й ти.

— Але… — Торн збентежено поглянув на генерала.

А той спостерігав за ліловим лінженійцем, якому Дуві висвистував, переливчасто, немов флейта, і показував пригорщу яскравих скляних кульок. Тоді підморгнув Торнові, а потім і решті.

— Пропоную оголосити перерву, — мовив він. — Слід вивчити нові обставини, які було запропоновано до нашої уваги.

Сіріна враз відчула себе спустошеною і відвернулася, щоб місіс Рожинка не побачила, як на очі їй навернулися сльози. Але місіс Рожинка з цікавістю розглядала кольорові кульки і не помітила її сліз, сліз надії.

ПОДОРОЖІ

ДМИТРУК АНДРІЙ. Диво на лотосі. Дозвільні роздуми туриста

МИХАЙЛЕНКО АНАТОЛІЙ. За екватор, до українців. Подорожні нотатки

ПРИГОДИ

СЛІПАЧУК ВАСИЛЬ. Помста варяга. Історична повість

ІВАНИЧЕНКО ЮРІЙ. Провінційний вузол. Повість

ФАНТАСТИКА

САХНО В’ЯЧЕСЛАВ. Підкидьок. Оповідання

САВЧЕНКО ВІКТОР. Постулат Гаутами. Оповідання

САПКОВСЬКИЙ АНДЖЕЙ. Відьмак. Оповідання. Переклад М. Рябчука

ШЕКЛІ РОБЕРТ. Жертва з космосу. Оповідання. Переклад Л. Бутенко

ГЕНДЕРСОН ЗЕННА. Підкомісія. Оповідання. Переклад О. Коваленка

• Предыдущая
• 64/64