Мільйон і один день канікул - Велтистов Євген Серафимович - Страница 39
- Предыдущая
- 39/39
— Слово честі, — присягався зашарілий Тілі-тілі, — це останній місяцит. Я більше зроду-віку не візьму його в рот.
— За свої хитрощі ти будеш покараний, — вів далі Чур-чура. — Ти ж бо знаєш: без Автука не позбудешся місяциту. Остання плитка місяциту завжди буде у тебе в кишені. Але ти не посмієш одламати від нього й шматочка. Навіть коли дістанеш одиницю. Обіцяєш?
— Обіцяю!
А Гум-гам сказав:
— Коли ми вивчимось і полагодимо Автук, ми напишемо правила: хто зможе натискати на кнопки будь-якої в світі машини. І заборонимо наближатися до Автука ледацюгам, обманщикам і нудним людям.
І Гум-гам, ухопивши портфель, гайнув на подвір’я, де на нього чекав вірний друг.
— Агов, Максиме! У що зіграємо? Тільки годинку, не більше.
…Якщо колись із шкільного подвір’я прямо на вас вилетить зелена дерев’яна вантажна машина, або викотиться величезний, завбільшки з газетний кіоск, м’яч, або з верещанням промчать над вашою головою хлопчаки, не лякайтесь, будь ласка: діти граються. Вони ширяють на літаючих бантах і кричать згори: “Пішо-пішо-пішоходи, пішоходи-тихоходи!”
А тихоходи заздрять їм.
ЗМІСТ
В. Севастьянов. У космосі це може й статися
МІЛЬЙОН І ОДИН ДЕНЬ КАНІКУЛ
ГУМ-ГАМ
- Предыдущая
- 39/39
