Басаврюк Xx - Білий Дмитро - Страница 15

• Предыдущая
• 15/39
• Следующая

Наталка роздяглася і лягла в ліжко. Втомлене тіло поволі розслаблялося. Ноги після довгого переходу нестерпно боліли. Кімната поступово розпливалася, і Наталка поринула в сон. Їй снився весняний ліс, Анджей і рідний дідусь. І хоча вона знала, що жах ховається десь поряд і готовий вистрибнути, але в цьому сні було дуже багато спокою, набагато більше, ніж за останні роки.

Вальтер зайшов до кімнати – м'яке місячне світло з вікна заливало її сріблом. Дівчина спала. Вальтер тихо зняв шинель і кітель, поклав ремінь з "парабелумом" на стіл, стягнув чоботи. Його перебування в Україні закінчувалося. Він хотів зрозуміти, що відбувалося тут за останній рік. Старий добропорядний світ розлітався на очах. Замість нього видиралося щось страшне і незбагненне у своїй диявольській логіці. Він згадав агітатора. Як сталося, що його солдати майже відразу потрапили під вплив примітивних і безглуздих слів цього миршавого чоловічка з гарячкуватими і суєтними рухами?

Вальтер відкинув ці думки. Нарешті він відчув, що може трохи відпочити. Офіцер сів на край ліжка. Дівчина поряд рівно і спокійно дихала. Густі пасма чорного волосся темніли на подушці. Вальтер обережно провів долонею по рожевій щоці. Пальцями відчув теплий подих. Його захопила гаряча хвиля ніжності. Він нахилився і поцілував її в розкішне волосся. Дівчина потягнулася і, не розкриваючи очей, лягла навзнак. Вальтер нахилився над нею і, відхиливши ковдру, м'яко торкнувся тендітної шиї, відчувши пульсуючу жилку, провів рукою по оголених ключицях.

Вальтер заплющив очі і несподівано для самого себе провалився в глибокий сон. Зі сну його висмикнув галас і сухий тріск пострілів. Гостре відчуття наростаючої небезпеки примусило Вальтера немов у лихоманці натягнути чоботи і схопити ремінь з пістолетом. Двері різко відчинилися -і Ганс влетів до кімнати, захлинаючись від крику, що солдати підняли заколот, фельдфебель забитий і юрба йде сюди.

Накинувши кітель на плечі, Вальтер кинувся до дверей. Двері майже зіскочили з петель від удару – в пройомі обличчям вперед з'явився Гофман. Голова його звісилася на бік, і з обох кутів роту спадали тонкі цівки ще теплої крові, – два гостряки багнетів стирчали з грудей, просякнутих кров'ю. Підкинуте багнетами, тіло Гофмана впало біля ніг Вальтера. Той відскочив назад і озирнувся, – дівчина сиділа, втиснувшись у стіну, в її очах застиг переляк. В кімнату ввірвалися солдати. Від них віяло холодом і смертю. Вальтер смикнув за кобуру "парабелума", але удар прикладом в груди кинув його на підлогу. Захлинаючись і хропучи, Вальтер підняв очі – над ним стояв агітатор. Носок тяжкого чобота вдарив офіцера прямо в обличчя. Крізь різкий біль Вальтер почув розпачливий зойк і зрозумів, що кричала дівчина.

Наталка усвідомила, що жаху вдалося знову увірватися в її життя. Вона бачила, як Вальтер впав біля мертвого Гофмана і як солдати почали бити його і Ганса з несподіваною люттю. Наталка інстинктивно кинулася до Вальтера, намагаючись врятувати, закрити своїм тілом. Її схопили за плечі і кинули знов на ліжко. Перед нею виникло обличчя. Жах отримав своє конкретне втілення. Пронизливий погляд великих чорних очей, тяжке смердюче дихання, краплі поту раптом нагадали забуту моторошну подію, яка колись зламала життя їй та її близьким. Наталка несамовито закричала – і жорсткий ляпас обпік її лице. Агітатор глянув на солдат і закричав про шльондр, які розважають офіцерів, поки солдати гниють в окопах. Агітатор ще раз вдарив дівчину і роздер сорочку на її грудях. Тепер прийшов час розрахуватися за все. Солдати схвально заревли. Нехай і цей офіцер, якому вони так вірили, а він тільки робив їх слухняними пішаками в імперіалістичних іграх, подивиться, як відновлюється справедливість.

Наталка, немов божевільна, забилася, відчуваючи, як звуки і фарби навколо закручуються в дикому вихорі. Нарешті все вибухнуло в її мозку. Світ разом з нею провалився в безодню.

Напівмертвого Вальтера солдати підвели з підлоги. Він хрипів розбитим ротом, захлинаючися від гострого болю в грудях. Хтось тримав його за плечі і горло. Агітатор щось горлав Вальтеру прямо в обличчя. Кров заливала очі, і крізь червоний туман він побачив найжахливіше. Його дівчина в розідраній сорочці билася в руках трьох солдат, які ледь могли втримати її. До неї наближався високий капрал з обпеченим обличчям. Обличчя капралу обпалило під час газової атаки в 1916 році у Бельгії. Він скинув шинелю і, переможно озирнувшись на Вальтера, пішов до дівчини. Вальтер рвонувся з останніх сил, гостре лезо багнета вперлося йому в горлянку. Він заскрипів зубами, стираючи їх на порох, і заплющив очі.

Дівчина захрипіла, з її рота вирвався крик, голова відкинулась, а тіло розслаблено застигло. Хтось радісно вигукнув, що капралу нарешті вдалося хоч когось перелякати своїм обличчям. Капрал нахилився над дівчиною. Дике бажання цього безпомічного тіла охопило його. Капралу захотілося вчепитися в нього, гризти шкіру, високі груди і витончене обличчя. Він схопив дівчину за плечі і щосили смикнув до себе. Несподівано голова її піднялася. Пусті нелюдські очі з яскраво-червоними зіницями ковзнули по кімнаті, знайшли капрала і втупилися в його обличчя. Погляд, безкінечний і порожній, паралізовував, і в цій порожнечі капрал побачив власну смерть.

Солдати застигли. Капрал відпустив дівчину і схопився за голову. Він тихо завив. Завивання ставало все більш гучним, поки не перетворилося в оскаженіле ревіння. Капрал рвучко підвівся і, зігнувшись, впав на підлогу. Рухи його були ламаними і неприродними. Між пальцями, які капрал не відривав від скронь, текли цівки крові. Тіло забилося в конвульсіях, ноги в тяжких чоботах загупали по підлозі. В черепі капрала щось тріснуло, і він застиг, його мертві зіниці вперлися в пополотнілих солдат.

Дівчина повільно піднялася. Довгі пасма чорного волосся вилися зміями навколо білого обличчя, кутки неприродно червоного рота кривилися в моторошній посмішці. Погляд широко розкритих очей пропікав солдат. Крізь роздерту до пояса білу сорочку проглядало неприродно прекрасне тіло. Від неї віяло холодом і потойбіччям.

Усі заціпеніли. Хтось, не витримавши, схопив гвинтівку і пересмикнув затвор. Дівчина різко кинула на нього свій погляд. Солдат пронизливо закричав і вистрілив у голову сусідові. Навкруги розлетілися червоні і чорні бризки. Почувся пронизливий і моторошний сміх. Декілька солдат затулили вуха, інші, божеволіючи, схопилися за зброю.

Першим із кімнати кинувся агітатор. Солдати натовпом посунули за ним. Дзенькнула шибка. У дверях виник затор. Хтось зачепив гасову лампу, яка висіла у вузькому коридорі, і відразу спалахнуло вогнище, – їдкий дим миттєво перетворив будинок на пастку. Затріскотіли постріли. На тих, хто стояв перед будинком, з дверей вилітали оскаженілі солдати, стріляючи і брязкаючи багнетами. Миттєво зав'язався жорстокий рукопашний бій. Люди несамовито билися на снігу, вмирали на багнетах, розстрілювали один одного впритул.

Агітатор декілька хвилин постояв на колії, дивлячись здалеку на побоїще, потім, поступово прискорюючи ходу, пішов у бік міста, чорні будинки якого час від часу спалахували вогнями пострілів. Більше він не озирався.

Вранці на станцію прибув потяг. Пускаючи в різні боки білі струмені пару, він уповільнював свій хід. Капітан 3-го єгерського полку, попеліючи обличчям, оглядав панораму, яка відкривалася перед ним. Вся станція була всіяна трупами німецьких солдат. На білому снігу темніли широкі криваві плями. Перекошені обличчя мертвих солдат повільно засипав сніг, який неприродно тихо і мирно падав з чистого неба. Важко дихаючи, капітан зіскочив з підніжки вагону і, стискуючи пістолет, пішов між убитими. З вагонів ошелешено дивилися сотні солдат – все свідчило про те, що рота загинула в якомусь безжальному братовбивчому бою. Капітан, обережно переступаючи через трупи в сірих шинелях, зайшов до напівтемної станційної зали, заваленої солдатськими ранцями і казанками. Посередині залу сидів високий чоловік в офіцерському кітелі. Його почорніле обличчя і одяг були залиті кров'ю. Поруч, на лаві, лежала закутана в шинель дівчина. Її голову чоловік обережно тримав у себе на колінах, поклавши зверху обгорілі руки. Капітан підійшов ближче і торкнув чоловіка за плече. Той повільно підняв голову і подивився на капітана порожнім поглядом синіх очей. Дівчина спокійно дихала. Здавалося, що їй сниться добрий сон.

• Предыдущая
• 15/39
• Следующая