Година бика - Ефремов Иван Антонович - Страница 22

• Предыдущая
• 22/109
• Следующая

— Переконливо! — сказав Соль Саїн.

— І все ж це не виправдання методів давнини, — сказав Тор Лік.

— Не виправдання, я вже сказала, — відповіла Фай Родіс. — Але уявімо собі шальку терезів. Кинемо на одну можливість допомогти всій планеті, а на другу — брехливу комедію, розіграну мною. Що переважить?

— Не варто сперечатися, — згодилась Мента Кор, — але суть справи не в співвідношенні добра й зла, горя й радості, які, ми знаємо, абсолютні лише в мірі, а не в порівнянні. Зерно небезпеки тут, як я розумію, у рівні вчинку, бо, ступивши на шлях брехні й залякування, як визначити міру і ту грань, далі якої не можна пройти, щоб не впасти?

— Мента, ви дуже точно висловили загальну думку, — сказала Чеді Даан, яка раптово з’явилась у залі. — Брехня викличе брехню у відповідь, переляк — взаємні спроби настрахати, для подолання яких потрібні нові обмани й залякування, все покотиться вниз нестримною лавиною жаху й горя.

— Я впевнена, що сутність протиріччя ви формулюєте правильно, але поки що ці останні ступені — далека абстракція, — сказала Фай Родіс.

Синє вічко погасло. Планета Ян-Ях викликала “Темне Полум’я”. Засвітились екрани на кораблі і в Оселі Ради Чотирьох.

Чойо Чагас сидів неприродно штивно, схрестивши на грудях руки, і дивився землянам у вічі.

— Я дозволяю відвідання планети і запрошую до мене в гості. За добу буде підготовлене і вказане місце посадки корабля.

Фай Родіс, підвівшись, уклонилася, вклавши в цей рух ледь помітну грайливість і жіночу іронічність.

— Дякую вам від імені Землі та моїх супутників. Поспішати з посадкою немає потреби. Ми повинні пройти імунізацію, щоб не занести вам тих хвороботворних елементів, проти яких у вас нема антитіл, і створити імунітет для себе. Тепер, маючи дозвіл, ми візьмемо проби землі, води й повітря…

— Без посадки?

— Атож, для цього є апарати — у нас їх називають черкаючими ракетами. Думаю, що днів через десять ми будемо готовими до посадки. Крім того… — Фай Родіс на мить затнулась.

— Крім того? — гостро зблиснули очі Чойо Чагаса.

— Я викличу другий зореліт. Він обертатиметься на високій орбіті навколо Ян-Ях, чекаючи нас, — на випадок аварії нашого зорельота.

— Невже водії кораблів Землі такі невправні? — роздратовано сказав Чойо Чагас. Члени Ради Чотирьох обмінялися збентеженими поглядами.

— Мандрівники космосу чи бурлаки всесвіту, як назвали нас Вартові Неба, мають бути готовими до будь-яких випадковостей, — наголосила на останньому слові Фай Родіс.

Володар Торманса знехотя кивнув, і телеаудієнція скінчилась.

Громадисько “Темного Полум’я” наблизилося до поверхні планети. Швидкість обльоту зростала, і розріджене на висоті сотень кілометрів повітря оглушливо ревіло за неприступними стінками корабля, надійно захищеними і від перегріву, і від будь-якої радіації. Цей звук страхітливої сили вловлювали звукозонди Торманса. Виявляється, і тут були прилади, які записували звукову хроніку неба. Підсилювачі донесли цей одноманітний, різкий, як сигнал небезпеки, звук до кабінетів учених-спостерігачів, до високих веж Вартових Неба і просторих апартаментів правителів, сповіщаючи про наближення непроханого гостя, який лякав і приваблював.

Невтомно трудилися техніки зорельота, вираховуючи програми і закладаючи їх у тупоносі ракети. Невдовзі пачки спіральних трубок, зачохлені в п’ятиметрові рибоподібні оболонки, одірвалися від корабля, окреслили величезні параболи і торкнулися поверхні планети в заздалегідь визначених місцях. Одна черкнула по хвилях океану, друга пронеслась у його глибинах, третя розпорола гладінь річки, подальші проорали поля, річки й зелені зони в дозволених тормансіанами місцях. І, знову піднявшись на висоту обльоту, ракети приєднувались до бортів “Темного Полум’я”, несучи для його лабораторій біологічні проби води, землі й повітря чужої планети.

Нея Холлі, Евіза Танет і Тівіса Хенако третю добу не стуляли очей. Під журливий спів ультрацентрифуг вони не відходили від протонних мікроскопів і термостатів із незліченними серіями бактеріальних та вірусних культур. Аналітичні компаратори порівнювали токсини шкідливих мікробів Землі й Торманса і виводили довгі формули імунологічних реакцій, щоб нейтралізувати досі незнані хвороботворні начала. Імунізацію одержували однаковою мірою як призначені до висадки, так і ті, що лишалися на кораблі. Члени екіпажу важко дихали, у них палали обличчя, і очі гарячково блищали. Тор Ліка і Менту Кор довелося навіть занурити в гіпнотичний сон, оскільки сила реакції організму вимагала виключення будь-якої діяльності.

І все ж за кілька днів Евіза Танет оголосила, що вона невдо-волена результатами і не може гарантувати повноцінного захисту.

— Який термін досягнення повноцінності? — запитала її Фай Родіс.

Трохи збентежена Евіза відповіла не зразу.

— Я гадала, що зустріну тут звичайний комплекс. Адже тормансіани привезли із Землі в своїх кишечниках ту саму бактеріальну флору, без якої не можемо існувати й ми. Якщо вони не були знищені місцевими мікробами, а, навпаки, процвітали, це означає, що земні бактерії і віруси приглушили первісний мікросвіт Торманса. Одначе виявлено два надзвичайно шкідливі віруси. Вони могли виникнути лише в умовах колосальної скупченості людей. Зараз нічого подібного ми на Тормансі не спостерігаємо.

— Це непрямі підтвердження колишнього перенаселення планети, — сказала Фай Родіс, — але нам треба якомога швидше спуститися на Торманс.

— Перебудова наших захисних реакцій навряд чи відбудеться раніше, аніж за два місяці, — заявила Евіза Танет таким тоном, ніби вона була винна в неможливості швидше провести імунізацію.

Фай Родіс усміхнулась їй.

— Що вдієш! Хочеться бути повноправним гостем нової землі, і майже ніколи це не вдається. Повсякчас виникають обставини, які кваплять, не дозволяють чекати. Багато хто розповідав про незабутнє відчуття зустрічі з новою і небезпечною планетою. Виходиш із корабля на чистісіньке повітря, під нове сонце і, немов дитина, біжиш по ласкавому незайманому ґрунті. Шалене бажання скинути одяг і всім єством зануритись у свіжість кришталево-чистого світу. Щоб босі ноги ступали по м’якій траві, щоб вітер і сонце, торкаючись оголеної шкіри, передавали їй усі відтінки мінливого дихання природи. Дуже небагатьом із сотень тисяч мандрівників на інші світи щастило відчути все це!

— Виходить, скафандри? — спитала Холлі.

— Авжеж! Хоч як жаль! Потім, коли закінчиться імунізація, ми їх знімемо. Без шоломів, лише з біофільтрами — і це вже успіх! Зате ми будемо готові за три-чотири дні.

— Може, це й на краще, — сказала Нея Холлі. — Аналіз води Торманса показав деякі структурні відмінності від земної. Попервах, поки звикнуть до нової води, усі будуть ослаблені.

— Хіба важливо, яка вода? — запитала Фай Родіс. — Даруйте, але я знаю так мало. Якщо вода чиста й позбавлена шкідливих домішок?

— Вибачимо історику давню помилку, — усміхнулась Евіза. — Наші предки довго вважали воду просто водою, поєднанням кисню і водню і зовсім не вміли її аналізувати. З’ясувалося, що вода має складну фізико-хімічну структуру з багатьма елементами. Тисячі видів води — корисної, шкідливої, нейтральної, хоча в простому аналізі вона однакова й абсолютно чиста — зустрічаються в джерелах, річках і озерах Землі. Торманс — інша планета, із своєрідним характером загального кругообігу води, ерозії та мінерального насичення. Ми дослідили, що ця вода в середньому може позначитися на певному пригніченні нервової системи. Проти нього я підібрала таблетки ІГН-102. Тільки не забувайте покласти їх у будь-яку рідину для пиття чи їжі.

— Отже, скафандри, — втрутився Гріф Ріфт, який досі мовчав. — У нас буде одна перевага…

— На випадок небезпеки? — Евіза схилила голову, кинувши погляд на Чеді Даан.

Здогад правильний. Скафандр не піддається ні ножу, ні кулі, ні піропроменю, — підтвердив Ріфт.

• Предыдущая
• 22/109
• Следующая