Координати чудес - Шекли Роберт - Страница 19

• Предыдущая
• 19/32
• Следующая

— І все ж таки, гадаю, я повинен знати про хижацтво якомога більше, — наполягав Кармоді.  — Надто те, що стосується мене.

— Так, ви, безперечно, повинні знати, — погодився Моделі.  — Вірніше, вам слід було знати, що аж ніяк не одне й те саме. Попробую пояснити.

Моделі заклопотано потер чоло і почав:

— Ви їсте, тому їдять вас. Таке вам відомо. Але яким, власне, чином вас з’їдять? Як вас вислідять, схоплять, заб’ють і приготують? Подадуть вас просто з печі, примороженим чи при кімнатній температурі? Це, очевидно, залежатиме від уподобань того, хто вами смакуватиме. Чи скочить той хижак з вигідної для себе висоти на вашу беззахисну спину? Чи викопає вам яму, сплете павутину, викличе на герць або ж метнеться з кігтями напоготові? Це залежить від натури хижака, яка визначає його будову й спосіб дії. Натура ця обмежена і відповідає потребам вашої власної натури, що, як і його, зрештою, наділена нескутою волею і тому незбагненна.

Тепер про деталі. Стрибки, кидання або ж плетіння — найпростіші прийоми, проте вони втрачають ефективність, коли застосовуються проти жертви, обдарованої пам’яттю. Ось така істота, як ви, Кармоді, один раз викрутившись від простацького смертельного нападу, вже знов на обман не піддасться.

Хай там як, але Природа не йде найпростішим шляхом. Сказано, що Природа не без інтересу зацікавлена в ілюзіях, які є прямим шляхом до смерті і народження. Таке важко заперечити. Дотримуючись цієї концепції, ми бачимо, що ваш хижак мусив удатися до складних маневрів, щоб заманити в пастку таку складну істоту, як ви.

Є ще інші проблеми. Ваш хижак задуманий не тільки на те, щоб вас з’їсти. Припустимо, що в його житті ви єдина найзаповітніша мета, але ж він, як і ви, володіє нескутою волею, тому він не обмежений строгою логікою поїдальної функції. Хатня миша може подумати, що сова, яка поселилася в кроквах, задумана і створена тільки на те, щоб полювати на мишей. Проте ми знаємо, що у сови на думці буває також інше. Це однаково притаманне всім хижакам, у тому числі й вашому. Звідси ми робимо важливий висновок: всі хижаки функціонально недосконалі через свою нескуту волю.

— Ніколи б так не подумав, — сказав Кармоді.  — Це стане мені в пригоді?

— Не дуже. Але я вважав, що вам все одно слід знати. Бачите, вам, можливо, ніколи й не вдасться практично скористатися хижаковою недосконалістю, справді, вам, може, ніколи й не випаде довідатись про неї. Є ситуації, в яких ви просто хатня миша. Можете, почувши шум крил, знайти дірку й шмигнути в неї, але ніколи не зможете проаналізувати натуру, обдарування і вади сови.

— Це просто чудово! — з гострим сарказмом сказав Кармоді.  — Вбили наповал на самому початку. Або ж, користуючись вашою термінологією, можна вважати, що мене з’їли, навіть не настромивши на виделку.

— Нерви, нерви, — стримав його Виграш.  — Не такий чорт страшний.

— А який він страшний? Чи може хтось із вас порадити щось путнє?

— Саме це ми й намагаємось зробити, — запевнив Моделі.

— Тоді хоч скажіть, який мій хижак на вигляд. Моделі похитав головою:

— Абсолютно неможливо. Ви гадаєте, жертва може навчитися розпізнавати хижака? Якби могла, то стала б безсмертною!

— А це проти правил, — виткнувся Виграш.

— Хоч натякніть мені, принаймні, — просив Кармоді.  — Він завжди тиняється під виглядом космічного корабля?

— Звичайно, ні, — сказав Моделі.  — 3 вашого погляду він перевертень. Та ви колись чули, щоб миша лізла в щелепи змії, або щоб муха сідала на язик жабі, або щоб оленя паслося між лапами тигра? Ось у чому суть хижацтва! Ви повинні запитати себе: що приваблює обдурені жертви, що їм увижається попереду? А у вашому випадку — що ж було перед вами насправді, коли ви розмовляли з трьома хижаковими пальцями і полізли за ними просто в його пащу!

— Я гадав, що це люди, — боронився Кармоді.  — Та все одно я не можу уявити собі хижака на вигляд.

— Не знаю, як вам розтлумачити, — зітхнув Моделі.  — Знання про хижаків дається нелегко. Хижаки надто вже доповнюють і нагадують свою жертву. Свої пастки і сильця вони створюють на підставі вашої пам’яті, ваших мрій і фантазій, ваших надій і сподівань. Хижак розгадує омріяний вами хід подій і відтворює їх перед вами, як ви ось пересвідчились. Щоб збагнути свого хижака, треба вивчити самого себе. А легше вивчити ввесь Усесвіт, ніж самого себе.

— Що ж мені робити? — запитав Кармоді.

— Вчитися! — вигукнув Моделі.  — Вічно бути насторожі, рухатися якнайшвидше, недовіряти нікому й нічому. Поки не потрапите додому, забудьте про відпочинок.

— Додому! — вихопилося в Кармоді.

— Так. У безпеці ви будете тільки на власній планеті. Хижак не може ввійти у ваш барліг. На вас чекатимуть інші, звичні напасті, але принаймні позбудетеся цієї.

— Ви можете переправити мене додому? — запитав Кармоді.  — Ви ж казали, що робите машину.

— Вже готова. Проте її можливості обмежені, як і мої власні. Машина доправить вас туди, Куди Земля перемістилася, і на цьому все.

— Та це ж усе, що мені потрібно!

— Ні, не все. Куди — тільки перше «К» з трьох координат. Вам ще належить визначити «Коли» і «Котра». Раджу шукати їх за порядком. Спершу час, і буде якраз, — як каже прислів’я. Звідси вам слід вирушати негайно. Ваш хижак, чий апетит ви так нерозважливо розбурхали, може з’явитися щомиті. Може статися, що вдруге вас урятувати мені не пощастить.

— А як удалося цього разу? З самої пащі?

— Я швиденько зліпив вабик, — пояснив Моделі, — що виглядав достеменно як ви, тільки був трохи більший за оригінал і моторніший. Хижак вас облишив і, бризкаючи слиною, кинувся за ним. Але двічі таким не скористаєшся!

Кармоді вирішив за краще не розпитувати, чи вабик відчував біль.

— Я готовий, — сказав він.  — Тільки куди я лечу і що на мене чекає?

— Ви потрапите на Землю, швидше за все не на вашу. Але я пошлю листа моєму знайомому, великому знавцеві проблем часу. Він подбає про вас, якщо взагалі погодиться допомагати, а відтак… хто його знає? Сприймайте все, як є, Кармоді, і будьте вдячні, якщо взагалі щось буде.

— Дякую вам, — сказав Кармоді.  — Байдуже, чим скінчиться, я дякую вам від щирого серця.

— Нема за що, — сказав Моделі.  — Не забудьте про моє послання до старигана, якщо вам пощастить дістатися додому. Зібралися? Машина тут, біля мене. Бракувало часу зробити її видимою, але вона майже така сама, як портативний радіоприймач «Зеніт». Де вона в біса запропастилася? Ага, ось вона. Берете з собою Виграш?

— Я його беру, — вихопився Виграш, обіруч тримаючись за ліву руку Кармоді.

— Тоді ми готові. Наставляю ось цю шкалу, тепер ту і дві там… Вам, Кармоді, приємно буде повернутися з Макрокосмосу на планету, хай навіть і не свою. Між атомом, планетою, Галактикою і Всесвітом ніяких відмінностей не існує. Вся проблема в тому, який масштаб вам найбільше до серця. А тепер я натискаю ось тут…

Бам! Фіу-у Хр-р-рясь! Повільний хід, прискорення, накладка, електронна музика відтворює космічний простір, космічний простір творить електронну музику. Миготять сторінки календаря, Кармоді перекидається догори ногами, імітуючи вільне падіння. Тулумбасів зловісний дріб, зловісним дробом звучать тулумбаси, яскравий спалах барв, заголосила жінка, сповнивши все відлунням, засміялась дитина, монтаж із яффських помаранчів, підсвічених під планети, колаж сонячної системи, підсвічений під джерельні брижі. Повільніше стрічку, швидше стрічку, затемнення, наплив.

Пекельний переліт, але нічого несподіваного для Кармоді.

• Предыдущая
• 19/32
• Следующая