Голова Якова - Дереш Любко - Страница 12

• Предыдущая
• 12/26
• Следующая

бажання, Бамбетель, який тепер лежав перекинутим серед робочої плівки і відер з

фарбою, вона придумала сама. Вона зробила його схожим на той, що був у клубі в

Луганську, але це вже не мало значення.

9.

Він був першим чоловіком з досконалим почуттям смаку, але найбільше їх споріднювала

гординя.

Коли він сказав, що переїжджає з Києва до Львова, Майя почала збирати речі, щоб

поїхати разом із ним. Вона не вагалася, бо знала, що так треба, і все, що має статися, станеться — хоче вона цього чи ні.

10.

О сьомій ранку Іра нарізатиме хліб на грінки з сиром, а о четвертій Іван їстиме обід.

Ом.

11.

Приїхавши у будинок Якова, Майя негайно почала переставляти меблі й робити редизайн

простору. Про свої важкі думи вона Якову нічого не казала, бо й сама погано розуміла

їхню причину: може, через те, що до них мали приїхати дві учениці Якова, чи через те, що

до Матвія, відколи той спробував оволодіти нею в переодягальні йоґа-студії, відчувала

стійку неприязнь.

Урешті, коли під вечір зі школи прийшов Іван, молодший брат Якова (Майя саме

переставляла щось у кімнаті), вона побачила, де пронесеться блідий кінь апокаліпсису, і з

незвичним для себе смиренням прийняла цей факт.

На Іванові кроки вона вийшла в коридор. Йому було всього чотирнадцять. Іван глянув на

Майю і спіткнувся поглядом. Її груди обтискав спортивний топік, крізь його еластичну

матерію проступали пипки. Майя поправила плечико на топі й здмухнула з обличчя чілку.

— Як школа? Допоможеш? Мене звати Майя. Я вирішила у вас тут все попереставляти. VI Усі човни пливуть на північ

Animato

(жваво)

1.

Шановний композиторе!

Я, Казантопулос Йоланта Поgандополівна, уродженка Греції, громадянка України, хочу

дізнатися в найкоротший термін, що ви думаєте про мій творчий дебют.

До критики я ставлюся спокійно, позаяк вважаю, що мене немає, а цього світу насправді

не існує. Це однак не заважає мені прагнути співати на сцені, тому пишіть все як є.

Шалено ваша, Йоланта.

2.

Шановна Йоланто Попандополівно! Усе є, як є. Почну з цього.

З приводу диску: це жахливо. Цією музикою можна розганяти демонстрації. Тому або

знайди хорошого політтехнолога і йди в політику, або знайди хорошого композитора,

якщо ілюзорність світу для тебе не є достатнім мотивом припинити співати раз і

назавжди.

Відтак, рекомендую: пройти курс класичного вокалу — раз, і два — замислитись про

самоідентифікацію.

З повагою, Яків

3.

Шановний пане композиторе!

Тішуся, що ви відписали.

Я згодна з тим, що оцінка таланту завжди відносна. Адже палиця здається коротшою,

тільки коли порівнювати її з довшою, і не раніше, — кажу вам як жінка з досвідом. І цей

факт ніяка самоідентифікація не здолає. Також вважаю, що вже знайшла хорошого

композитора. Я спитаю в нього, чи не візьметься він вивчити мене на предмет вокальних

даних. Здається, він — та людина, яка ловить велику рибу.

Рабиня вашого таланту, Йоланта

4.

Вельмишановна Йоланто!

Рибалка ловить рибу, але і риба іноді ловить рибалку.

Чи закінчила ти курси драми, про які розповідала мені у Коктебелі?

Яків

5.

Привіт, Композиторе!

Чи краще: Іове, пійманий рибою? Як приємно, що ти пам'ятаєш наші розмови! Ти тільки

трохи помилився, це були курси з розставлянь. Я вважаю, пірнання у глибини — це те, для

чого я створена. Вода — моя стихія. Тому моя

нескромна пропозиція така: я видобуду тебе із черева риби в обмін на заняття з вокалу. Я

досі мрію про сцену і про самовираження, тому заняття з вокалу мені необхідні, як

повітря. Домовимось: ти відповідаєш за процес, а результат належить Богові. Як тобі

такий варіант? У Києві зараз ясно і холодно. Сидимо з подругою в кафе, насолоджуємося

сонцем і капучино.

Мене бере ностальгія за минулим. Пам'ятаєш, як ми гуляли біля моря?

Буде чесно з мого боку розповісти про себе, якщо я знову з'явилася у твоєму житті.

У вересні я розлучилася. Це було важко, тому що він мене спочатку навчив бути собою, а

потім захотів зробити своєю.

Його наука підказала, що вже час розстатися. Мій шлях пішов далі. Та я однаково, можна

сказати, люблю його.

Засвідчено ваша, Йоланта

6.

Вельмишановний Композиторе!

Ми все чекаємо на Вашого листа. Забула сказати: я тут устигла познайомитися з дівчиною, яка каже, що теж вас знає! Ім'я «Яна» вам ні про що не говорить?:) У світі стільки збігів

несподіваних! Я хочу її взяти з собою, ви не проти? Вона допоможе нам добути вас із

страшної зубатої пащі.

Крім того, вона теж пройнялася бажанням учитися у вас музики, як тільки почула, що ви

будете вчити мене вокалу. Яна хоче вивчати фортепіано, спів і теорію музики. Мені

здається, ви чудовий оповідач і нам буде дуже цікаво вас слухати. У мене ж побажання ті

самі: клас вокалу і взяття відповідальності за процес на себе. Бо ж можете собі уявити, на

що здатна жінка, яка вважає цю дійсність не більш реальною, ніж воду міражу в пустелі.

Примарно з вами, Іола

7.

Привіт, Іоланто.

Поки ми листувалися, у мене відбулися зміни. До мене переїжджає моя дівчина.

Пропоную перенести наші екзерсиси на весну.

З повагою, Яків

Шкода, якщо так і не вдасться побувати у вас на студії. Про дівчину ви згадали своєчасно і

доречно. У домі тепер буде кому куховарити.

Інтуїтивно розуміюча, Йоланта

9.

Йоланто,

Події останніх днів показали, що будинок достатньо великий, тож у ньому розмістяться

всі.

Яків

10.

Композиторе! Сьогодні ж пакуємо речі. Ми прибудемо на моїй машині завтра вночі.

Окрилено, вдягнено, зібрано ваша, Йоланта

VII

Інкрустації дня, візерунки ночі

Grave

(важко, повільно)

1.

Для великого творіння потрібна чорна меланхолія.

2.

Він маршував алеєю до озера. З дерев сипалося листя. Хмарилося, і земля вивалювалася

з під трави чорним. Ноги вели до розваленого костелу за болотом. Ворони і вивернуті

дуби. Сатурне, зійди.

Хороше місце, щоб знімати маски і ганяти чортів. Яків упав на коліна перед дверима

костелу і припав губами до клямки. Коли нарешті впаде морок і все живе замерзне? Коди

перетвориться на купу зубів та шипів, щоб не соромитися більше свого обличчя? Яків сів

під дверима, витягнув ніж і поклав перед собою.

Загорнутий у плащ, він чекав холоду, аби заснути назавжди. Знати, що вдруге ти не

матимеш того, що мав — достойний мотив розпороти черево і вивалити нутро перед

небесами. І прокричати: «Боже, ти мене чуєш?»

Але рука не піднялася розпороти черево.

За якийсь час Яків поплентався додому.

3.

Минув місяць, який замовники дали йому для підготовки перших ескізів симфонії. За

роботу він не сідав жодного разу.

«Якщо це пекло, то нехай самі зі мною роблять, що хочуть. Я брати участь у цьому

відмовляюся».

Він спускався вниз, бачив, що Ірена готує сніданок, і відразу ж рушав у робочий кабінет.

Як людина, що збожеволіла, Яків поводився напрочуд тихо. Нічим не видавав буйної

натури, казав Майї, що для творіння потребує тиші і самотності, а сам замикався у кабінеті

і дивився американські серіали.

За минулий місяць він переглянув серіал про домогосподарок, що торгували косяками, про шкільного вчителя, який синтезував амфетамін, про людину, здатну відрізнити

правду від брехні, про людину, яка могла видавати себе за інших.

Одна лиш думка знову підіймати старі записи, знову занурюватись у заплутані, наче

пуповина мертвонарожденого, сплетіння музики, збуджувала в нього бажання

похоронити себе в глибокій шахті.

• Предыдущая
• 12/26
• Следующая