Голова Якова - Дереш Любко - Страница 20

• Предыдущая
• 20/26
• Следующая

14.

Вечеря була готова. На столі палали свічки, повітряний контртенор під звуки клавесина

співав «Thrice happy, happy lovers...». Тарілки і прибори розкладені. На тарелях парувала

печінка по-баварськи з картопляним пюре. Майя поставила тарілку з вечерею навпроти

Богуса.

— Смачного, — сказала вона і сіла разом зі всіма до столу.

На тарілці Богуса лежав шматок сирої печінки. Печінка виблискувала у світлі свічок. Богус

нахилився над тарілкою і вдихнув її запах.

— Чудесно, — сказав він і усміхнувся Майї.

Майя вдала, що зосереджено їсть гречку.

Богус нарізав печінку на шматки і відправляв їх до рота.

— Що це звучить, пане маестро? Утихомирлива музика. Такий прозорий,

аполлонічний спокій.

— Це Генрі Персел, «Прекрасні пісні для кастратів». Приємно, що наші смаки

збігаються.

«May you be forever, ever, ever, ever free», — виводив тонкий голос, який Майя прийняла

за жіночий. У ній буяла зла радість помсти.

— Як печінка, пане Богусе? — поцікавилась вона.

— Печінка відмінна, дякую. Мушу зробити комплімент самому собі. Це справді

печінка молодого теляти. Яловичину я недолюблюю. Ви ж захоплюєтесь Півднем? Ви,

напевне, знаєте, що російське «говядина» походить від санскритського «Ґовінда» — одне

з імен Крішни.

Гречка перестала смакувати Майї.

— Ця сира печінка нагадала мені мою молодість...

Тут озвалася Йоланта, котра теж зрозуміла, в чому справа.

— Як у вас опинилася сира печінка в тарілці, пане Богусе?

— Йоланто, ця печінка опинилася у мене з доброї волі Майї. Сьогодні з нею ми стали

свідками сцен живої природи. Боюсь, вони похитнули в Майї вегетаріанські настрої, але

не в тім річ. Я хотів сказати...

Майя затулила очі долонею. Вона ненавиділа цього скорпіона.

— ... що смак сирої печінки нагадав мені молоді роки. Я палав вогнем дослідження

себе, своїх можливостей. Мені було цікаво, де закінчується межа витривалості людини.

«Sweeter than roses...» — заспокоював контртенор.

— ...одним із найбільших табу для нас є споживання мертлятини. Для чого природа

встановила цей запобіжник? Невже для того, аби вберегти людину від отруєння трупними

токсинами? Але ця заборона не щезає навіть тоді, коли тухле м'ясо проварити в

скороварці. Чому, запитував я себе, чому інтелект повинен підкорятися інстинктам? Цього

я не розумів. Хоч інстинкт і відраджує нас від протухлого м'яса, вивареного у трьох

бульйонах, організм сприймає цю їжу і готовий функціонувати далі. Щодо страв на вогні, то тут можу поділитися досвідом і сказати, що термічне обробляння покращує смак

пташиного м'яса, навіть м'яса таких помийних птахів, як ворона чи голуб. Натомість псує

смак риби — наприклад, минтая або тріски. Хоча, знову ж таки, покращує смак

земноводних і рептилій, як-от ящірок. Сире м'ясо жаб схоже на сире м'ясо раків. Ропух

куштувати не рекомендую — вони часто отруйні. Поживними є змії.

— Як цікаво, — зауважив Яків.

«Ненавиджу, ненавиджу вас всіх», — кричала подумки Майя.

— На жаль, не знайшов спільної мови з молюсками. Слимаків сирими їсти не

наважився, їхні нутрощі кишать інфекцією та паразитами. Зготовані на вогні, вони стають

доволі прийнятними. Якось на Тянь-Шані я два тижні харчувався гречкою і слизняками —

такими крупними молюсками без раковин. Дощові хробаки, підсмажені на олії, теж є

джерелом протеїнів у бідному на білки раціоні. Але їх слід потримати голодними, щоб

вони спорожнились. Комахи, скажу вам, панове, — окрема царина. Найсмачнішими досі

вважаю сарану і коників-стрибунців. Я б навіть сказав, вони володіють деякими

психотропними властивостями. Неїстівними виявилися лускокрилі.

Найсильніше я отруївся, коли з'їв кілька лялечок невідомого мені метелика. Кокони

шовкопряда, правильно приготовані, я куштував у Китаї, це їжа на любителя. Жуки,

павуки, а особливо мурахи та їхні личинки — їстівні і поживні. Жуки переважно мають

свій запах. Якщо при обробці неприємний запах щезає, я це розцінюю як ознаку їстівності.

Якщо посилюється — навіть не куштую. Киньте на розпечену бритванку муху і таргана, і ви

зрозумієте, про що я кажу...

Майя вийшла з-за столу і залишила веранду. До неї ще доносився голос Богуса:

— І все-таки ця музика, пане Якове, ця музика!.. Вона заворожує своєю поміркованістю і

красою. Здається, вона упокоїла б навіть дикого звіра...

Кастрат виводив божественні мелодії, які було чутно у цілому домі: «Aliluiah, aliluiah».

15.

Кожен музичний інструмент, будучи малим відображенням Всесвіту, складається з

вібратора і резонатора.

У скрипці вібрує струна, у кларнеті — тростина, у жінці — фалос. Коди жінка не має поруч

чоловіка, вона шукає вібратори-замінники, які б допомогли видобувати з себе звук. Тому

чоловік — і композитор, і виконавець, суть якого — вібрувати. Фрейд перестрахувався, вказавши, буцім печера, капелюх, і яма, і собор — образи піхви. Вагінальні фантазії —

лиш праобраз Порожнечі, купол якої освітлює золотий штепсель-лінгам, встромлений у

розетку магнетичного жіночого начала.

Жінка шукає чоловіка, щоб звучати.

Інакше — порожнеча і забуття.

16.

Поки товариство закінчувало вечерю за столом, Майя усамітнилася в кутку для чайних

церемоній. Вона заварювала чай спиною до компанії, аби не було видно, що вона плаче.

Майя плакала над собою.

Вона знала, що її чекало. Яків урешті сяде писати симфонію. Богус буде приїжджати

кожного місяця до них на ревізію. Залишатиметься, як зараз, на три-чотири дні, житиме і

харчуватиметься з ними, вдихатиме їхні ви11 ари і насолоджуватиметься їхніми міазмами

розуму. Йоланта напевне щось придумає, наприклад, зробить так, щоб Яків уклав із

Богусом якесь парі. Яків, як завжди, поставить свою душу, а Богус, як завжди, якусь

дрібничку — наприклад, портсигар із Дарвіном у пенсне. Якова такі речі заворожують, вона це помітила. Її втягнуть залишитися, Яків казатиме, що це діло її життя — бути з ним і

підтримувати його пекло. Майя буде вірити, що це все, що її може спіткати в цьому житті, і залишатиметься, щоб дослідити це пекло, випити його до кінця. їй буде так гидко від

цього пійла, що вона послабиться і прорветься своїм придуманим світом. Вона захоче

вхопитися сама за цицьку реальності, і вона вирішить, що мусить вирватись із стереотипів.

Вона звабить Івана, і той, з незнання і відчаю, робитиме з нею, що схоче, гадаючи, що

Інтернет — його путівник по жінці та її руслах. А їй залишиться лиш одне — забетонувати

русла і себе разом з ними. Амінь. Вона не хотіла бетонувати русла. Вона хотіла текти цим

життям далі, давати знати іншим, що русла жінки мають текти, і що земля перемагає

бетон і місто, і що вічність є. Вона не хотіла, щоб

Іван здобув свій перший досвід жінки від неї. Вона не хотіла, щоб Іван одного дня стояв

під дверима Якова з ножем в руці, з думкою про те, що йому потрібно здійснити

чоловічий вчинок — вирішити, кому вона належить. Вона цього не хотіла.

Зрозумівши це, Майя посміхнулася.

Майя витерла сльози краєм сукні і сполоснула чайник окропом.

Це її заспокоїло.

Далі вона побачила Матвія з ножем, який наближався до Якова. Майя закричала:

— Матвію, зупинись!

І далі вже побачила в другій руці скотч і зрозуміла, що все добре. Усі лишилися живі.

Нічого непоправного не сталось.

17.

Вона слідкувала за розвитком подій зі щирим здивуванням. Матвій щось говорив про те, що він поїде в Київ і що Майя мусить стежити за ув'язненим Яковом, тримати його на хлібі

та воді... — їй стало легко від думки, що вона перебуває поза всім цим.

Майя загадково посміхнулась, спитала у Матвія:

• Предыдущая
• 20/26
• Следующая