Планета Х - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 45
- Предыдущая
- 45/71
- Следующая
Але нав’яже вам свій твіст.
Бо мало хто, як я побачив,
Оцінить вашу доброту,
Бо за добро вам, запевняю
Покажуть дулю – ось ТАКУ.
6.6.1983 г.
ГРИЦЬКО ДО ДАНИЛА
Ну що сказать я можу, люди,
Любов від Бога є і буде,
А от горілка від лукавих,
І п’ють її не раді слави.
Бо так, як вип’єш чарку-другу,
То можна врізать й в морду другу,
І причипитись до дитини,
А так немає, бач, причини.
2.5.2012 р.
ЗВЕРТАЮСЬ ДО ЖИВИХ
Розсипались зорі по полю
Веселим багаттям кульбаб,
І ніби чиїсь живі долі
З травиці вогнями горять.
Що аж гордовиті тополі
Примчалися всі до села,
Щоб в ньому погрітись доволі
І глянуть на ті чудеса.
А я, ніби з іншого світу
Попав у цю казку чудес,
Дивлюсь, як шепочуться квіти
Весь час до щасливих небес,
І тому повірить не можу,
Що знайдуться десь віслюки,
Що нашу веселу планету
Закидають димом війни.
І там, де по полю сміялись
З травиці шовкові квітки,
Невже буде попіл від згарищ
Летіть, як прокляття в віки?
Не можу я з тим примириться,
Що ніжна жіноча краса
У попіл, у прах розлетиться,
Як виберуть в клісло осла.
Не вірю, що є такі сучки,
В яких замість мозку – дурман,
А в серці мороз і колючки,
Бо він, бачте вже, – капітан.
16.5.1983 р.
ЦІКАВИЙ СВІТ
Цікавий світ, життя цікаве,
Й ніхто не думає про те,
Чому так п’ють багато кави,
Коли в садку жасмин цвіте.
Отож, моліться люди Богу,
Що дав на кому збить оскому.
Бо, щоб робили ми ночами,
Щоб не було жінок між нами?
2.5.2012 р.
НЕ РОЗСТРІЛЮЙ МЕНЕ ТИ ОЧИМА!
Не розстрілюй мене ти очима,
Як смичком по душі не води,
І хоч жінка ти надто вродлива,
А до мене вже більш не ходи.
Не чаруй вже мене, не розніжуй,
Досить кидати пристрасті жар,
Бо в душі вже і так, як в вулкані,
Де суцільний пекельний пожар.
Не тривож ти мене, не розніжуй,
Надто довго до мене ти йдеш,
Може думаєш, поки ітимеш,
То щось краще від мене знайдеш?
Помиляєшся і не діждешся,
І хоч, вибач, я не Насредин,
Та такий я – якого шукаєш,
Я їй-богу у світі – один.
Не розстрілюй мене ти очима,
Волошковим вогнем не дразни,
Бо вже навіть й червона калина
Посміхається нам з далени.
Скільки ж можна дружити з журбою,
І чекать, поки прийде зима?
Щоб своєю холодною кров’ю
Рокові нам писать імена.
22.5.1983 р.
РУБЕЦЬ
Як не вгледів він «рубець»,
Значить муж – не жеребець,
А як вгледить той рубець,
То стає, як – жеребець.
13.9.2012 р.
СІМ СОРОК
Навіть дід сивобородий
Став сім сорок вибивать,
Як принесла баба бутель
Й стала в чарки наливать.
6.7.1957 р.
НЕ ГОНОРИСЬ!
«Не возгордись, не сотвори кумира».
І в цьому є найбільша Божа віра.
А ти скажи, що з себе корчиш,
Коли ховаєш очі вовчі?
Корчиш невинне ти ягнятко,
І думаєш, що янголятко.
Що ти, скажи, без мужа варта?
Та ти ж, немов порожня кварта.
І, крім сичать, що й ще ти вмієш,
Як фарбувати нігті й вії?
Чи ти хоч раз сказала «мамо»
На жінку, що вас двох кохає,
Що вам дала квартиру, дачу,
Бо й ще б жила в краю собачім,
А ще говориш, що ти вчилка,
Та ти не вчилка, а цідилка.
За що себе ти так кохаєш,
Чого ти варта, ти хоч знаєш?
І про свою жіночу вроду
Надто високого польоту,
Але одне запам’ятай:
Колись приходить всьому край.
І той хто високо літає,
Занадто низько він сідає.
І ти в той час у нагороду,
Отримаєш таку ж турботу.
Закон життя не обійдеш,
Бо що посієш, те й пожнеш.
Сто літ вони не за горами,
Так що не совайся ногами.
Я ці слова ось написав,
І ніби вкопаний кінь став,
Чому такий сердитий став?
Чи мало крові зіпсував?
Навіщо вавку наживать
І ворогів в старечі роки?
Але не можу обійти,
Як хтось комусь ломає боки.
29.5.2003 р.
КОЛИ ЩЕ БУВ Я МОЛОДИМ
Я дуже бережно і ніжно
Тебе, дикуночко, кохав,
І несміливими очами
Я кожен раз в юрбі шукав.
А як знаходив – гладив коси,
А то бувало уявляв,
Як ми підемо у покоси
Або купатися на став.
І де б не був, в любу хвилину,
Ловив очей твоїх політ,
І задивлявсь, як на калину,
Ту, що цвіте багато літ.
І цілував твої я губки,
І втоми зовсім я не знав,
А поруч голуб у голубки
Так, як і я, чогось прохав.
14.5.1983 р.
КОЛИ ДУША КВІТУЄ
Ти думаєш, що ти квітуєш,
Як линуть пахощі з дібров,
А ти в садку весь день працюєш
І забуваєш про любов?
Життя – коли бурлить й клекоче,
Коли душа вогнем горить,
Коли вона весь час щось хоче,
Й без цих бажань не може жить.
13.7.1981 р.
ВИКЛИК
Виклик всьому світу взяв і кинув я:
– Скільки ж уже можна мучить солов’я?
29.10.2012 р.
В РЕСТОРАНІ
Оля Колі: – О, бармен!
Дай приміряю твій член!
17.9.2012 р.
ЩО ТИ МАТЕРІ ПРИВІЗ?
В хлопця вже своя дружина,
І уже своя сім’я,
А він й ще із батька тягне,
Як голодне порося.
Дід оплачує квартиру,
Ну, а нень купив авто,
А він ходить, як дві гирі
Й плаче: не дає ніхто.
Хлопцю скоро вже під тридцять,
А дружині двадцять два,
А він жде, щоб ще і мати
Теж і їй хоч щось дала.
Ой, ти хлопче, ой ти, хлопче,
Де ти жив і з ким ти ріс?
В тебе стать девізом мусить
Що вже ти батькам приніс?
4.12.2012 р.
«ВЕСЕЛИЙ НАРОД»
Дивний народ у нас, Оксано,
Радіє більш, як всім погано.
Наш народ тоді радіє,
Як хтось від злості сатаніє.
Тому так «весело» й живеться,
Що кожен день хтось з кимось б’ється.
26.11.2012 р.
НАДМІРНА ЛЮБОВ
Я надто вже жінок любив,
І через них себе згубив,
Бо ними так вже захопився,
Що ледь без члена… не лишився.
1.12.2012 р.
ЧОМУ НАЗВАЛИ НАС ХОЛОПАМИ?
Якби ми вухами не хлопали,
Хто б нас осміливсь звать холопами.
6.12.2012 р.
НА ПЛЯЖІ
Пішов і я одного разу
На пляж, аби, позасмагать,
Дивлюсь, лежить гарненька пара
І тут же став спостерігать.
– А як ти думаєш, Миколо,
Як буде краще засмагать,
Якщо спочатку ліву ногу,
А потім праву підійнять?
Микола глянув і сміється,
І став дівчину доставать:
– Так як на мене, то їх треба –
Обидві зразу в руки брать.
15.6.1957 р.
ЧУЖА
Сама щедріша в світі мати,
І тут вже нічого казать,
Синочку ладна все віддати
І, навіть, мужа розтерзать.
О, як я всім їм співчуваю,
Та й що багато говорить,
Як вже пора балбеса того,
Відверто кажучи – убить!
Запам’ятайте, любі наші,
І матері і жіночки,
Що діткам ви тоді потрібні,
- Предыдущая
- 45/71
- Следующая
