Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 10

• Предыдущая
• 10/84
• Следующая

– То чого ж ти прийшла до мене? Сходила б до нього.

Слідуючий! Що вже більше нема нікого?

23.1.1960 р.

ПАН І ЦИГАНЧА

Їде пан з кучером на бричці, аж назустріч циганча іде. Пан до кучера:

– А що, Іване, а давай запитаємо в нього, чи вміє він людей дурити? – і нахилились до хлопчини.

– А скажи но ти нам, хлопче, чи ти дурити людей вмієш?

– Ні, я ще не навчився. А от мій батько вміє,– відповів шалапут.

– А де ж твій батько?

– А ген там, за цим лісом ниву оре.

– А ти б пішов та й гукнув його.

– Еге ж, пане, так далеченько. – От якби ви мені коня дали, я б миттю.

– А якого тобі?

– Та давайте оцього буланого...

Іван випріг буланого, циганча сіло на нього, від’їхало метрів з п’ятдесят і тільки його бачили. Отак мале циганча обдурило матерого пана.

м.Ірпінь. 9.9.1959 р.

ЩАСЛИВЧИК

Припекло одному чоловіку по великому, прибігає у вбиральню, а там всі місця зайняті. Стоїть і танцює. А звідти тільки одні стогони. Чоловік проситься, швидше мов. А ті відповідають:

– О, щасливчик, хотів тут же відразу,– закричали всі в один голос. – Тут ось вже півдня сидимо і ніяк не можемо...

10.9.1959 р.

ПОМЕР ВІД АПЕНДИЦИТУ

Прийшов пацієнт до лікаря на прийом. Той його оглянув, виписав хворому чотири пігулки і говорить:

– Оце дві вип’єте сьогодні і якщо не поможуть, то решту дві вип’єте завтра і вам більше нічого не знадобиться...

– А не буде мені так як моєму сусіду, якого лікували від запалення легенів, а помер від апендициту?

– Ні, шановний, вам так не буде. Ви помрете від того, від чого я вас буду лікувати.

ТИ Ж НЕ БАЧИВ

В переповненому трамваї один чоловік поспіхом проби- рається до дверей, розштовхуючи пасажирів.

– Куди це ти так поспішаєш?– запитав його другий, що стояв поруч.

– Та так захотілось попісять, що аж душа болить.

– То взяв би попісяв сусіду в кишеню?

– А як сусід побачить, та в морду закатає.

– Ну я ж тобі попісяв і ти не бачив.

ЙОГ

То якось один чоловік вирішив стать йогом. Дістав інструкцію і читає, що якщо ви вирішили стать йогом, то повинні дотримуватись даної інструкції і читати поради кожен раз не більше, як на один день.

– Перше, не розслаблятися, прийняти лазню, нічого не їсти і цілий день лежати і пити мінеральну воду.

Коли кінчився перший день, він читає далі:

– На другий день теж нічого не їсти.

Одним словом так було і на третій, і до десяти днів. А коли прочитав за десятий день, то там було написано наступне:

– А якщо ви після десяти днів вийшли на бережок, щоб покакати, і ваша попа, замість того щоб какать, почала щіпати травичку, то це значить, що ви уже – йог.

Вересень 1973 р.

ЩОБ ЛЮДИ РАДІЛИ...

У літаку летіли Брежнєв, Форд і Мао Цзе Дун. Мао взяв мільйон, кинув з літака і сказав:

– Той, хто знайде – хай порадіє.

Летять далі. Те саме зробив і Форд. Брежнєв дивився на їх, а потім вирішив кинути теж, але три мільйони – через кожні десять-п’ятнадцять кілометрів по пів-мільйона і повторив слова попередників:

– Хай хто знайде – порадіє...

А пілот слухав – слухав і говорить:

– А ви уявляєте, як би всі люди зраділи, якби замість цих мільйонів, які ви кидаєте, та я викинув вас всіх з літака.

НАВІТЬ КОНФЕТКИ НЕ ДАЛИ

Ведуть по селу колгоспного бугая, аж тут назустріч іде маленький хлопчик і низенько кланяється до бугая. А їхав голова колгоспу, побачив як той кланяється бугаю і запитує в хлопчика:

– Слухай, Іванку, а чому це ти бугаєві кланяєшся, а мені ні?

– А тому, дядя Саша, що бугай раз у рік трахне корову і я цілий рік п’ю молоко, а ви мою маму... кожен день і ні разу навіть цукерку не принесли.

НА З’ЇЗДІ АРХИТЕКТОРІВ

У Москві був Всесвітній з’їзд архитекторів. Виступали люди різних національностей. Першим взяв слово представник США:

– От у нас – в Америці, як піднімешся на сто перший поверх, так видно все місто.

– А в нас у Парижі,– продовжив француз,– як піднімешся на Собор Парижської богоматері, або на Ейфелеву вежу – так видно всі притони Франції. Потім виступили представники інших країн і, нарешті, виступив представник України:

– А от у нас у Києві,– продовжував доповідач,– є такий підвал у будинку на Володимирській /Колись була вул. Короленка/, що навіть і підніматись не треба – варто лише туди попасти, як видно не лише все місто або якісь там притони, а весь Сибір і всю Північ.

ХУДИЙ КІНЕЦЬ

Просить один робітник у профкомі, щоб йому виділили путівку. От він і пише:

– Прошу адміністрацію завода і профком, щоб мені виділили путівку в санаторій або на худий кінець хоча б в будинок відпочинку.

В профкомі подумали і відповіли:

– Дати таку путівку ми вам не можемо, так як в санаторіях і в будинках відпочинку із худим кінцем робити нічого.

4.6.1985 р.

КОМУНІЗМ

Один сільський чоловік вирішив узнати, що таке комунізм?

Але, до кого б він не звертався із своїх односільчан, то ніхто не знав, а тому він вирішив поїхати у місто, може там хто знає. Іде містом, аж дивиться на перехресті стоїть міліціонер і як підніме свою смугасту палицю – так всі машини і зупиняються. Ну, думає, цей, певно, все знає. Звертається до нього. Той вислухав чоловіка і, навіть, почав щось говорити, але чоловік так нічого і не зрозумів.

– А ви можете мені це все на прикладі пояснити?

– Ні не можу.

– А як же бути?

– А ти ген бачиш стоїть чорна машина з двома нулями, сходи і запитай в того, хто в ній сидить.

Зрадів чоловік і побіг до того чоловіка, що сидів у машині.

Той йому і відповідає:

– Ну як тобі пояснити, добрий чоловіче. Ось, наприклад, якщо я маю машину і мій кум має, а ти і твій кум не має, так то – соціалізм, а якщо всі мають машину, так то – комунізм.

Зрадів чоловік і поїхав додому в село, щоб поділитись цінною інформацією із своїми односельчанами. Та поки їхав, то дещо забув. Ото і почав він своїми словами:

– Оце, куме, якщо ти маєш торбу, а я ні – так це соціалізм, а якщо я і всі наші односільчани мають по торбі, значить, ото і є комунізм.

ДВІЧІ ГЕРОЙ

Летять Форд, Брежнєв та їх охорона на літаку. Бортпровідниця об’являє:

– Шановні пасажири, ми пролітаємо над колискою революції, над містом-героєм – Ленінградом. /Зараз це місто Петербург/.

Коли трохи пролетіли і ще, Форд запитує:

– А що то за місто – до якого ми наближаємось?

– О, то наша красуня – Москва – столиця, місто-Герой, відповіла стюардеса.– А ось ми вже пролітаємо над містом– Героєм – Києвом. І, якщо Київ витримає і ще років два-три без ковбаси і м’яса, то він стане – Двічі Героєм.

НЕ ТІ, НЕ СІ

За розумовими здібностями людей ділять на три категорії.

Перша, це ті, які спочатку думають, а потім говорять;

Друга, це ті, які спочатку говорять, а потім думають;

А третя, це та категорія людей, які взагалі нічого не думають, це ті люди, які не відносяться ні до першої, ні до другої категорії.

Одним словом це – не ті, не сі.

22.2.1974 р.

В ТЕАТРІ

Один глядач у театрі під час антракту обпісяв партер. Глядачі обурились і визвали міліціонера. Міліціонер до хулігана:

– Ваші документи?

Глядач достав профквиток, у якому була троячка. Міліціонер уважно оглянув профквиток і знову звернувся до порушника:

– А у вас є і ще якісь документи?

• Предыдущая
• 10/84
• Следующая