Янголи і демони - Браун Дэн - Страница 55

• Предыдущая
• 55/116
• Следующая

Вітторія тривожно оглядала церкву.

— Ну і де ця каплиця Кіджі? — спитала пошепки.

У химерному присмерку Ленґдон уважно оглядав стіни храму. Усупереч загальному уявленню, у церквах епохи Відродження неодмінно є по кілька каплиць, а у великих соборах, як, приміром, Нотр-Дам, їх десятки. Найчастіше каплиці — це не окремі приміщення, а напівкруглі ніші з гробами по периметру церкви.

Кепські справи, подумав Ленґдон, побачивши, що в кожній бічній стіні є по чотири ніші. Загалом у храмі налічувалось вісім каплиць. Не те, щоб це було дуже багато, але кожну нішу чере:і ремонт затуляв напівпрозорий поліуретан, який мав захистити гроби в альковах від будівельного пилу.

— Це може бути будь-яка з цих ніш, — сказав Ленґдон. — Щоб минатися, яка з них Кіджі, треба зазирнути в кожну. Може, вар-

іо все-таки зачекати на Оліветті?

— Де тут друга ліва апсида? — поцікавилась Вітторія.

Ленґдон уважно подивився на неї, здивований таким знанням

,і і іхітектурних термінів.

— Друга ліва апсида?

Вітторія вказала на стіну в нього за спиною. У стіну була вмон-ювана декоративна плита, на якій красувався той самий символ, що вони бачили на майдані — зірка над пірамідою. Біля неї висі-/м заяложена табличка:

ГЕРБ ОЛЕКСАНДРА КІДЖІ,

ЧИЯ МОГИЛА РОЗТАШОВАНА У ДРУГІЙ ЛІВІЙ АПСИДІ ЦЬОГО ХРАМУ

Мі-пґдон кивнув. Герб Кіджі — піраміда й зірка? Цікаво, невже иіможний покровитель мистецтв Кіджі теж був ілюмінатом, рантом подумав Ленґдон. Він схвально подивився на Вітторію.

— Молодець, агенте Скаллі.

— Хто?

— Не важливо. Не звертайте уваги. Я…

Раптом неподалік об підлогу брязнуло щось металеве — пуквально за кілька кроків від них. Луна пішла по всій церкві. Лаіґдон потягнув Вітторію за колону; та швидко підвела пістолет і націлила у бік джерела звуку. Тиша. Вони прислухались, (нову почувся звук — цього разу щось зашурхотіло. Ленґдон і.п амував подих. Як я міг допустити, щоб ми сюди зайшли? !иук наблизився — тепер це було якесь нерівномірне шаркання, неначе поблизу хтось кульгав. Раптом під колоною вони щось побачили.

— Figlio di puttana! — тихо вилаялась, відскочивши, Вітторія. Мспґдон теж відсахнувся.

Біля колони з’явився величезний щур. Він тягнув недоїдену ь,\папку, загорнуту в папір. Побачивши їх, створіння зупинилось, уважно подивилось на дуло пістолета і, очевидно, не зацікавив шись ним, потягнуло свій трофей кудись у глиб церкви.

— Сучий син, — видихнув Ленґдон. Серце в нього калатало.

Вітторія, швидко оговтавшись, опустила пістолет. Ленґдон зазирнув за колону й побачив на підлозі вщент розбиту пласти — кову валізку, у якій робітники зазвичай носять обіди. Раніше j вона, мабуть, лежала десь нагорі, а винахідливий гризун зіштовхнув її на підлогу.

Ленґдон роззирнувся, У церкві було тихо. Більше жодних звуків.

— Якщо цей тип і досі тут, то він — сто відсотків — це чув. Ви точно не хочете зачекати на Оліветті?

— Друга ліва апсида, — повторила Вітторія. — Де це?

Ленґдон неохоче повернувся і спробував зорієнтуватися. Термінологія церковної архітектури цілком алогічна — так само як сценічні ремарки. Він повернувся обличчям до головного вівтаря Центр сцени. Тоді показав великим пальцем назад, через плече.

Вони обоє повернулись і подивились у напрямку його пальця.

Схоже, каплиця Кіджі була в третій із чотирьох ніш праворуч від них. Добре було те, що вони стояли на потрібному боці церкви. Погано, що не з того краю. їм треба було перетнути увесь храм уздовж, повз три інші каплиці, кожну з яких так само, як і каплицю Кіджі, затуляв напівпрозорий пластик.

— Зачекайте, — сказав Ленґдон. — Я піду першим.

— У жодному разі.

— Це ж я схибив у Пантеоні.

Вона повернулась.

— Але в мене пістолет.

У її очах Ленґдон прочитав те, що вона насправді думала. ..Цс мого батька вбили. Це я допомогла створити зброю масового знищення. Цей хлопець — мій…

Ленґдон відчув, що переконувати її марно, і здався. Він обе режно ступав поруч із нею уздовж східного боку базиліки. Коли вони проходили повз першу нішу, Ленґдон весь напружився.

У нього було таке відчуття, наче він грає у якусь сюрреалістичну гру. Наша — завіса номер три, подумав він.

У церкві було тихо. Товсті кам’яні стіни не пропускали жодних жуків із зовнішнього світу. Ленґдон і Вітторія проминали одну каплицю за іншою і бачили за напівпрозорим пластиком невиразні бліді постаті, що скидались на привиди. Це лише статуї із мармуру, казав собі Ленґдон, сподіваючись, що не помиляється. Ііула 20:06. Невідомо, чи убивця був пунктуальним і вислизнув жідси, ще допоки Ленґдон і Вітторія увійшли. Чи він і досі тут? Моїіґдон не був певний, чого б він хотів більше.

Вони проминули другу апсиду, що в сутінках здавалася зломи, пою. Ніч тепер насувалася швидко, через заяложені вітражі і нітла проникало дедалі менше. Вони пішли швидше, і поліуре-і ппова завіса поряд раптом зашелестіла, ніби від протягу. Цікаво, чи це хтось відчинив якісь двері? подумав Ленґдон.

Попереду завиднілася третя ніша. Вітторія сповільнила крок. Піднесла пістолет і показала очима на стелу, що стояла поряд і аисидою. На граніті було вирізьблено два слова:

КАПЕЛА КІДЖІ

Нонґдон кивнув. Без жодного звуку вони підійшли до краю заві-і и і стали за широкою колоною. Вітторія націлила пістолет на пластик і жестом показала Ленґдонові відсунути завісу.

Саме час помолитися, подумав він. Неохоче випроставши руку і:іа її плеча, обережно потягнув завісу вбік. Та відсунулась на дюйм і раптом голосно скрипнула. Вони завмерли. Тиша. Почекали кілька секунд. Тоді Вітторія нахилилася й зазирнула у вузьку щілину. Ленґдон і собі заглянув через її плече.

Обоє затамували подих.

— Нікого, — нарешті сказала Вітторія й опустила пістолет. — Ми запізнилися.

Ленґдон ніби й не чув її. Охоплений благоговінням, він перенісся в інший світ. Ще ніколи в житті не бачив він такої каплиці. Від неї, викладеної брунатним мармуром, перехоплювало подих. Ленґдон стояв вражений і буквально пожирав очима і аплицю Кіджі. Вона була настільки земна, наскільки можна було уявити — так начебто ЇЇ спроектували самі ілюмінати на чолі з Галілеєм.

Купол угорі був усіяний блискучими зірками, поміж якими красувалося сім відомих на той час астрологам планет. Нижче було зображено дванадцять знаків зодіаку — мирські символи, що походять з астрономії. Крім того, зодіак безпосередньо пов’язаний із чотирма стихіями — Землею, Повітрям, Вогнем і Водою… квадрантами, що символізують силу, розум, пристрасть і почуття. Земля означає силу, пригадав Ленґдон.

Ще нижче на стіні були знаки чотирьох земних пір року — primavera, estate, autunno, inverno. Проте найнеймовірнішими з усього здавалися дві величезні споруди, що відразу впадали в очі. Ленґдон споглядав їх із німим зачудуванням. Не може бути, думав він. Цього просто не може бути! Але це було. Із кожного боку каплиці, абсолютно симетрично, стояло дві мармурові піраміди, кожна заввишки десять футів.

— Не бачу кардинала, — прошепотіла Вітторія. — Убивці теж. — Вона відсунула завісу і зайшла до каплиці.

Ленґдон не міг відвести погляду від пірамід. Що роблять піраміди в християнській каплиці? Але й це ще було не все. На передній грані кожної піраміди, точно в центрі, виблискував золотий медальйон… Ленґдон не пригадував, щоб іще колись бачив у житті такі медальйони… правильні еліпси. Відполіровані диски мерехтіли у слабких променях вечірнього сонця, що пробивалося крізь баню. Еліпси Галілея? Піраміди? Баня з 'зірками? Ленґдон не уявляв, щоб одне невеличке приміщення могло вмістити відразу стільки символів ілюмінатів.

— Роберте, — схвильовано мовила Вітторія. — Дивіться!

Ленґдон повернувся в реальний світ. Він глянув на підлогу,

куди показувала Вітторія.

— Прокляття! — скрикнув і мимоволі відсахнувся.

• Предыдущая
• 55/116
• Следующая