Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович - Страница 20

• Предыдущая
• 20/128
• Следующая

ГАЯТИСЬ — бути важким, неповоротким, так би мовити — земляним.

ГАЙНУТИ — метнутися бігом по землі.

ГАЙНЯНИЙ — брудний, у землі.

ГАЛ — куля, міхур. ГАЛА — довкола, безупинний рух, бігти вперед, наприклад: пішов гала світу. Звідси —

ГУЛЯТИ (ГАЛАТИ). Разом з тим це протягує нитку до ГЕЛІОСА — СОНЦЯ, котрий гуляє довкола світу, довкола ЗЕМЛІ.

ГАМУВАТИ — робити тихим, як земля.

ГАЛАЙКАТИ — лаятись, щоб було чути скрізь.

ГОЛИТИ, ГОЛИЙ — робити відкритим, як земля.

ГАЛЯВИНА — гола земля серед лісу. ГАЛУЗЗЯ (ГА-ЛІССЯ) — парості з землі. ҐАЗДА — землероб, господар на землі (ГА ДАЄ).

ГАНА — осуд всієї громади, сором НА всю ГА (землю). ГАНЬБА — те саме.

ГАНЧІРКА (ГА-Н-ЧУР) — бачимо кілька слів, сплавлених воєдино: брудний, земляний, чур (пічний) і на, для. Брудне шмаття для печі, для витирання біля печі…

ГАРАЗД — схвальне слово, означає ГА і РА вкупі, мудрість земна і небесна в поєднанні.

У всякому разі, мова дає безліч прикладів того, що корінь ГА — ЗЕМЛЯ лишився в усіх основних словах, зв’язаних з цим поняттям.

ГАРНИЙ, ГАРНО, ГАРТ, ГАРЦЮВАТИ — все, що зв’язане з АРОМ, з красою, жвавістю, вогненністю, рухливістю, ми вже згадували: кожен знайде таких слів дуже багато.

ГАСПИД (СПІД ГА) — гадюка, з-під землі, з нори. ГАЩУРКА (ящірка) — ГА ЩУР — ЗЕМЛЯНИЙ ЩУР. ҐЕВАЛ — мужик, вайлуватий, ЗЕМЛЕРОБ. ГЕПНУТИСЬ — упасти на ГЕ, на землю. ГЕН-ГЕН — скільки око бачить ЗЕМЛІ: кидати ножа вістрям в ГЕ, в ЗЕМЛЮ.

ГЕП! — вигук при падінні на ЗЕМЛЮ. ГОПАК — танець, з частими ударами ногами об ЗЕМЛЮ. ГИДЬ, ГИД — бруд, земля, болото.

ГІЛЛЯ — П і ЛЛЯ — земна рослина. ЛЛЯ — це, безумовно, рослина взагалі: ЗІ-ЛЛЯ, БАДИ-ЛЛЯ, РІ-ЛЛЯ (ралити для ЛЛЯ). Протягується також нитка до ГЕЛІОСА: ГІЛЕЯ по-грецькому — ліс, лісний край, отже сонячна дитина і земна водночас. ГИРЯ — вага, що тягне до землі. ГОЛОС — те, що чути по всій землі, довкола. ГЛИНА і всі слова, що починаються на ГЛ (ГЛУМ, ГЛУХОТА, ГЛИТАЙ, ГЛУШИТИ), зв’язані з землею, чимось тужавим, в’язким, таким, що не дає ходу для слуху, звуку, таким, що не пускає, затримує.

ГОД, ГОДИНА, ГОДІ — ми вже говорили про зв’язок цих понять з ГЕЄЮ як символом завершеності, певності, круговороту.

ГОЇТИ — заживляти, як це вміє робити лише ЗЕМЛЯ. ГОЙНО — щедро, як щедро дає життя ЗЕМЛЯ. ГОНЧАР — земляний майстер, ГО і ЧАР, ЧАРУВАТИ — вміло творити щось.

ГОРА — земля, ГО і РА, земля, піднята до неба, до РА. ГОРДИНЯ, ГОРДІСТЬ — почуття вищості. ГОРОД — місто, побудоване на горі. Звідси — ГОРОДИТИ, оточувати тином.

ГОРЮВАТИ — тяжко жити, як на ГОРУ йти.

ГОСПОДАР — ГО СПАДКУВАТИ ВІД АРА (предка). Звідси — ГОСПОДЬ і всі інші похідні слова.

ГОСТЬ, ГОСТИТИ — ГО і СУТЬ — людина — суть від самої матері-землі, така людина священна, її треба прийняти.

ГОТОВИЙ — ГО і ОВ (яйце) — завершений, той, що має повноту.

ГРАБАР, ГРАБАРИТИ, ГРІБ тощо — все зв’язане з землею.

ГРА — Г і РА — ЗЕМЛЯ і СОНЦЕ — вільне, веселе, радісне поєднання стихій, явищ.

ГРІЗНИЙ — такий, що РІЖЕ, РОЗРІЗАЄ, руйнує єдність.

ГРІХ — від горіти, пекти: пекуче почуття совісті.

ГРОМАДА — від слова ГОРА: висока, єдина, сильна, велика, разом з тим і від ГОРОДА: ті, що належать одному ГОРОДУ.

ГРОМОВИЙ, ГРОМОВИЦЯ — мова РА.

ГРУДИ — від ГОРА, підвищення.

ГРИБИ — загребані, невидимі, підземні.

ГУНУТИ — сильно навалитись, ударити, поперти. Можливо, походить від ГУНІВ — могутніх завойовників V століття н.е.

ГУРА — юрба; ГУРА — вигук при початку бою. І те й друге має в корені РА — вогонь, енергійність, жвавість, мужність, єдність.

— Д —

ДАВАТИ — від ДЕВА (СВІТЛО, ЯСНІСТЬ, БОЖЕСТВЕННИЙ), ДАЄ лише СВІТЛО. Звідси ДЕНЬ (ДАНИЙ), ДАНЬ тощо.

ДАРМА — ДАР і МАЮ, мати щось без зусилля або без права. Звідси — ДАРМОЇД, ДАРМОВИЙ і т. д.

ДВА — походить від ДЕВА: РАЗ (ОДИН) — від РА (СОНЦЕ), а ДЕВА — його промінь — наступний прояв — ДВА.

ДВИГАТИ, ДВИГУН, ДВИГТІТИ, ДВІР, НАДВОРІ — все це зв’язане з ДЕВОЮ — СВІТЛОМ, суттю всякого руху, ясності тощо.

ДЕБРІ — зарості, де ДЕВА в БОРУ (БР — звукосполучення утиску, обману, затримки, ворожнечі).

ДЕРЕВО — від слова ДАР, дар природи.

ДЖЕРЕЛО (ЖЕРЛО, ЧУРЛО) — має в корені і АР (життєву силу) і ЧУР (дарунок предків) — священна рідина. Деякі діалекти України дають вимову: чарло, чукальце, жерело тощо.

ДИВО, ДИВНИЙ — несподіваний, вражаючий — теж пов’язане з ДЕВОЮ, БОЖЕСТВЕННИМ.

ДИМ — світло прикрите — М — знак відсутності. Наприклад, катма, бог-ма, чорт-ма. Так і ДИ-МА.

ДИТИНА, ДИТЯ — ДАТИНА, ДАНА, подарована життям матері істота.

ДИЯВОЛ — теж ДЕВА: візантійські попи віднесли богів пращурів наших до пантеону темних сил; так завжди боги батьків — ворожі сили для дітей.

ДІВА, ДІВЧИНА — чиста, ясна, неторкана: теж від ДЕВИ — СВІТЛА РА.

ДІД — перший чоловік на землі в міфології слов’ян, символічно — предок: тому перед батьком ВСІХ предків називають дідами.

ДІДЬКО — дух предка, покровитель дому. При навалі візантійства теж був охрещений нечистим духом.

ДІЯ — ДІВА, ДЕВА і Я, людина зі світлом має можливість рухати і творити, ДІЯТИ.

ДІЛО — має зв’язок зі словом ТІЛО, робити ДІЛО — це дати якійсь ідеї, задумові ТІЛО, втілити його. Разом з тим ДІЛО — це ДІЛИТИ, розподіляти, а також ДЛЯ — робити ДЛЯ чогось.

ДОБРО, ДОБРИЙ і всі інші слова цього кореня — від ДО і ОБРІЙ, широкий, щедрий, як ОБРІЙ, як небо.

ДОКОРЯТИ, ДОКІР — звертатися до КОРЕНЯ душі, до серцевини (в латині збереглося КОР — серце). Ще можна КОРИТИ і т. д.

ДОЛЯ — від слова ДІЛИТИ, частка. Згідно з уявленням предків кожному відділяється його життєвий шлях і призначення: це і є ДОЛЯ.

ДОРОГА — ДО РА йти по ГА, до сонця йти по землі, чарівний сплав кількох слів.

ДОРОГИЙ — такий, що його не легко добути, для оволодіння чим треба пройти далекі ДОРОГИ, або який прибув з далекої ДОРОГИ, вернувся в дім після розлуки. Отже, по-справжньому ДОРОГИЙ не може бути предмет, за який багато заплачено, а лише любий, улюблений, рідний, дуже бажаний.

ДРАКОН — РА і КІНЬ, можливо, вогняний кінь, міфічна істота.

ДРЕВО, ДРЕВНІЙ — вічний, дарований, завжди існуючий.

ДРУГ, ДРУЖБА, ДРУЖИНА (і військова, і супутниця життя) — все це має надзвичайно цікаве походження. Ось який ланцюжок. У корені поняття — РУКА. Зброя береться до РУК (Д-РУК). Це простісінький ДРЮК. А якщо спис чи меч — то це вже ОРУЖЖЯ (О-РУЧЧЯ). Якщо поруч для спільного герцю інший (ДРУГИЙ) з ОРУЖЖЯМ, то він входить в Д-ОРУЖИНУ. Отже, ДРУГ, ДРУЖИНА лише ті, хто йде спільником поряд у життєвій дорозі, супроти спільного ворога — РУКА в РУКУ, як казали предки — близенько Д-РУЦІ. Спільне з цим також Д-РУШАТИ (наступати).

ДРУК, ДРУКУВАТИ — дати слово до рук, зробити його видимим.

ДУГА — ДО ГА, до землі гнути.

ДУМА, ДУМКА — звертатися ДО УМА (Д-УМА), шукати розгадки в умінні.

ДУХ, ДУША — від слова ДИХАТИ.

— Є —

ЄВАНГЕЛІЄ — перекладається як БЛАГА ВІСТЬ (ЄВ і АН-ГЕЛОС). Але воно, безумовно, має глибше, сокровенніше значення. ЄВА (ОВА) в прамовах означає ЖИТТЯ і ЯЙЦЕ, а ГЕЛІЙ — СОНЦЕ. Ось найпростіше значення: ЖИТТЯ — через СОНЦЕ, від СОНЦЯ. Такий гнозис, веду закладали пращурі в це слово.

ЄДИНИЙ, ЄДНІСТЬ (ОДИН) — цільність, сукупність, неповторність. Походить від ВЕДИ: В-ЄДИНИЙ. Так як ВЕДА (правдиве знання), неповторна, так і всяке явище, річ, істоту, котру вважали незамінною, неповторною, назвали словом ЄДИНИЙ.

ЄСТЬ — від слова Є СУТЬ, Я СУТЬ, я наявний, я живу, я в бутті. Від цього має походження також ІСТИНА (можна перекласти як СУТТЄВІСТЬ).

— Ж —

ЖАДАТИ — ЖИТТЯ І ДАВАТИ — хотіти того, що дає життя. Звідси — ЖДАТИ, ЖАДНІСТЬ і т. д.

ЖАЖДА — не мати життя, життєвості (в даному разі води чи їжі), хотіти їх, ждати.

• Предыдущая
• 20/128
• Следующая