Точка Обману - Браун Дэн - Страница 72

• Предыдущая
• 72/119
• Следующая

— А йдучи, вона не сказала, куди піде?

Охоронець похитав головою:

— Вона дуже поспішала.

— Ну добре, спасибі.

Секстон повернувся до кімнати, мало не лускаючись від злості. Невже я неясно висловився?! Ніяких відвідувачів! Габріель якийсь час пробула у квартирі, а потім тихцем вислизнула — отже, вона почула те, що не мусила почути. А в таку ніч, як сьогодні, — і поготів!

Сенатор Секстон прекрасно розумів, що не слід втрачати довіру Габріель Еш. Якщо жінка відчуває, що її обдурили, вона часто стає мстивою і робить дурниці. Він мав повернути її. Сьогодні більше, ніж будь-коли, вона була потрібна сенаторові в його таборі.

А на четвертому поверсі телестудії Ей-бі-сі Габріель Еш сиділа на самоті у скляному офісі Йоланди, втупившись у потертий килим. Вона завжди пишалася своєю безпомилковою інтуїцією і вмінням відрізняти, кому можна довіряти, а кому — ні. І ось, уперше за багато років, Габріель відчула розгубленість і самотність; вона не знала, куди йти і що робити.

Від сумних думок її відвернув сигнал стільникового телефону. Вона неохоче відповіла:

— Габріель Еш слухає.

— Габріель, це я.

Вона впізнала характерний тембр сенатора Секстона, хоча, зважаючи на недавню подію, він говорив на превеликий подив спокійно.

— Сьогодні жахливий вечір, — сказав він. — Тому просто дай мені дещо сказати. Впевнений, що ти дивилася президентську прес-конференцію. Бог свідок, ми пішли не з тієї карти. Я просто сам не свій від злості. Можливо, ти виниш себе. Не треба. Забудь про все. Хто, врешті-решт, міг таке передбачити? Ти ні в чому не винна. Хоч би там як, вислухай мене. Здається, ми зможемо знову стати на ноги.

Габріель аж підвелася, навіть не уявляючи ходу думок Секстона. Такої реакції вона від нього не очікувала.

— Сьогодні у мене була нарада, — продовжував сенатор, — з представниками приватних космічних фірм, і...

— Справді? — вирвалося у Габріель. Вона зовсім не чекала, що він зізнається. — Тобто... хочу сказати, я й гадки не мала...

— Та так, нічого серйозного. Я б, звичайно, попросив бути присутньою і тебе, але ці хлопці поведені на секретності. Деякі з них жертвують гроші на мою кампанію. І не хочуть це афішувати.

Габріель відчула себе повністю обеззброєною.

— Але ж... це... незаконно!

— Незаконно? Цілком законно, чорт забирай! Бо кожна пожертва не перевищує встановлену межу — дві тисячі доларів. Це так, дріб’язок. Ці хлопці навіть і не помітять такої суми. Проте я вислуховую їхні скарги і бурчання. Вони називають це інвестиціями в майбутнє. Я особливо про це не говорю. Чесно кажучи, безпечніше мовчати. Якщо Білий дім що-небудь рознюхає, то роздує з мухи слона, це вже точно. Але у будь-якому разі йдеться про інше. Я телефоную тобі, бо щойно, вже після зустрічі з бізнесменами, розмовляв з головою фонду «Космічний кордон»...

Протягом декількох секунд, поки Секстон продовжував говорити, Габріель чула лише гупання в скронях і відчувала, як зростає почуття провини. Адже без щонайменшого примусу з її боку сенатор зізнався в сьогоднішній зустрічі з керівниками космічних фірм. Їх фінансування цілком законне! Страшно подумати — що вона мало не накоїла! Спасибі Йоланді — вчасно зупинила її. Інакше вона б уже перестрибнула на корабель Марджорі Тенч!

— ...І я пообіцяв керівникові фонду, що ти роздобудеш для нас цю інформацію, — закінчив сенатор.

Габріель відвернулася від своїх думок.

— Гаразд.

— Сподіваюся, ти й досі маєш доступ до свого джерела інформації?

Марджорі Тенч. Габріель аж скривилася від огиди. Вона ніколи не зможе відкрити сенаторові, що інформатор маніпулював нею.

— Гм... сподіваюся, що маю... — збрехала вона.

— Добре. Мені потрібна ця інформація. Просто зараз.

Слухаючи сенатора, Габріель збагнула, наскільки погано вона останнім часом розуміла його. Відтоді як вона почала придивлятися до кар’єри Седжвіка Секстона, значна частка його блиску для неї зблякла. Але сьогодні все повернулося знов. Перед лицем подій, здатних завдати його кампанії смертельного удару, він намагався організувати контратаку. І хоча саме вона, Габріель, вивела його на небезпечний шлях, він не збирався її карати. Натомість сенатор давав їй шанс реабілітувати себе.

І вона себе реабілітує.

За будь-яку ціну.

Вільям Пікерінг дивився з вікна свого офісу на світло фар далеких автомобілів, що рухалися автострадою Лісберг-Пайк. Стоячи отак сам, на вершині могутності, він часто подумки повертався до неї.

Незважаючи на всю мою владу... я все одно не зміг врятувати її.

Пікерінг думав про свою доньку, Діану.

Вона загинула в Червоному морі, виконуючи завдання на невеликому військово-морському судні супроводу. Вона вчилася на штурмана. Погожої днини це судно стояло на якорі в безпечній гавані, коли рибальська плоскодонка, напхана вибухівкою і керована двома терористами, поволі пройшла через гавань і вибухнула, вдарившись у корпус корабля. Діана Пікерінг і тринадцятеро молодих американських військовиків загинули.

Вільям Пікерінг був спустошений. Біль не відпускав його тижнями. А коли ЦРУ по гарячих слідах вийшло на давно відому організацію, на яку довго і безуспішно полювало, його смуток перетворився на лють. Він буквально увірвався до штаб-квартири ЦРУ і зажадав відповіді.

Відповідь, яку він одержав, було важко прийняти.

Виявилось, ЦРУ було готове до ліквідації цього угруповання вже давно і чекало лише супутникових фото високої роздільності, щоб точно спланувати напад на бойовий центр терористів у горах Афганістану. Передбачалося, що фотографії зробить супутник військово-космічної розвідки під кодовою назвою «Вортекс-2» вартістю мільярд двісті тисяч доларів. Той самий супутник, який вибухнув просто на стартовому майданчику разом із ракетою, що належала НАСА. І через невдачу відклали операцію ЦРУ... і загинула Діана Пікерінг.

Розум підказував Вільяму Пікерінгу, що пряма відповідальність лежить не на НАСА, але серце ніяк не могло примиритися. Розслідування вибуху показало, що інженерам НАСА, відповідальним за систему подання палива, було наказано використовувати низькоякісне пальне, щоб не виходити за рамки фінансування.

— Під час безпілотних польотів, — пояснив на прес-конференції Лоуренс Екстром, — НАСА піклується передусім про економію. В цьому випадку результати виявилися неоптимальними. Ми ретельно досліджуємо подію.

Неоптимальні результати. А Діана Пікерінг загинула.

Більш того, оскільки супутник-шпигун був засекречений, широка громадськість так ніколи і не дізналася, що НАСА провалила проект вартістю понад мільярд доларів, побічно занапастивши кільканадцять американців.

— Сер, — прозвучав по внутрішньому зв’язку голос секретарки, — перша лінія. Марджорі Тенч.

Пікерінг струсив з себе заціпеніння і поглянув на телефон. Знову? Вогник першої лінії, здавалося, пульсував сердито і наполегливо. Пікерінг, спохмурнівши, зняв трубку.

— Слухаю.

Голос Тенч трохи зривався від люті:

— Що вона вам сказала?!

— Про що ви?

— Рейчел Секстон дзвонила вам. Що вона сказала? Заради Бога — вона ж була на підводному човні! Як ви це поясните?!

Пікерінг умить зрозумів, що просте заперечення тут не допоможе. Тенч завжди старанно готувалася заздалегідь. Дивувало, звичайно, що вона все-таки рознюхала про «Шарлотту», але, судячи з усього, вона не заспокоїться, доки не дістане відповіді на свої запитання.

— Так, міс Секстон виходила зі мною на зв’язок.

— І ви організували евакуацію. Не порадившись зі мною і нічого мені не повідомивши?

— Я просто організував перевезення. І все. — До прибуття Рейчел Секстон, Майкла Толланда і Коркі Марлінсона на розташовану неподалік авіабазу Боллінг залишалося дві години.

— І ви вирішили за краще приховати це від мене?

— Рейчел Секстон зробила декілька вельми бентежних звинувачень.

• Предыдущая
• 72/119
• Следующая