Хто ти? (1963) - Бердник Олесь Павлович - Страница 34

• Предыдущая
• 34/34

— Так говоріть же, хутчій. Я не можу отямитися… Що було далі…

Юрко, вагаючись, поглянув на мене, потім рішуче похитав головою.

— Ні! Розповідь ще довга, не менше на півдня. Лягайте, спочиньте, а зранку — будь ласка…

Я згодився з ним. Лежав на декораціях, дивився в пітьму, слухав пісню бурану і думав. Думав не про свої негоди і біди. Я любив любов’ю Миколи, палав святим почуттям Оленки, горів на душевному вогні діда Василя. Чужі недавно долі входили в мою плоть і кров, і я з тривогою і хвилюванням, як і самі герої розповіді, готувався до їхньої трагічної і прекрасної дороги по бурхливому плину великого життя.

_{Здано на виробництво 16/ХІ 1962 р.}

_{Підписано до друку 9/III 1963 р.}

_{Формат 70?90?/32. 11 ? фіз. — друк. арк.}

_{12,77 ум. — друк, арк., 13,61 обл. — вид. арк.}

_{БФ 01043. Тираж 15 000. Зам. 3202.}

_{Ціна в оправі 51 коп.}

_{Радянський письменник, Київ, Бульвар Лесі Українки, 20.}

_{Книжкова фабрика Головполіграфвидаву Міністерства культури УРСР,}

_{Одеса, Купальний зав., 5.}

• Предыдущая
• 34/34