Тінь попередника - Ешкилев Владимир - Страница 58
- Предыдущая
- 58/93
- Следующая
— Безпутні, безпутні, безпутні клони, — наспівував Гумм, перетягуючи пораненого аґента «Ягда» через широку підземну річку. — Мало, мало, мало вас, дурнів, вчили…
— Це ж куди ти мене тягнеш, товсточолий? — аґент важко дихав; заряд, випущений з кінетичної рушниці, роздробив йому руку і пошкодив реґенеруючі системи комбінезона. Медичні мікророботи з військової аптечки блокували біль і кровотечу, але пересуватися самостійно аґент не міг.
Йому остогидли підземні нори, і каміння тиснуло на його пошкоджений організм всією своєю товщею. Він відчував: зараз ранок, і в небі над Каманійськими горами визріває руде яблуко Абелари. Аґентові раптом до горлової судоми захотілося погрітись під променями сонця Кідронії, на вільному просторі без стін і склепінь. Але не тільки кам'яна товща пригнічувала його волю. Він майже фізично відчував близькість в'язкого і безжального підземного полум'я. Горнила планетарної мантії були поруч. Зовсім-зовсім близько, за останніми гранітними перемичками, у розпечених до вишневого світіння надрах, точилось важкими краплями рідкого базальту багряне вим'я глибинного вулканічного вогнища. І жар цього багряного вимені теж лягав на плечі «Ягдові».
— Тут, зовсім недалеко, є схованка, — втішив пораненого товариша клон. — Там великі запаси повітря і смачна вода. А ти нічого не кажи. Не треба витрачати сили.
— Залиш мене тут. Нас все одно впіймають.
— А я тобі кажу: не витрачай сили на дурні слова. У куполі ти теж думав, що нас упіймають. Згадав? А нас не впіймали. І тепер ми від них втечемо. Побачиш. З нами Велудуман!
Ім'я Держателя Склепіння немов додало Гуммові сил. Він підхопив «Ягда» і трьома стрибками подолав підземну річку. Від трясіння аґент втратив свідомість.
«Це добре, — вирішив Гумм. — Коли людина непритомна, їй треба менше повітря. А повітря у пошкодженому комбінезоні ніколи не буває забагато».
За плесом підземної річки промита нею печера химерно розгалужувалась. Клон упевнено обрав найлівіший з тунелів. Закинувши аґента собі на плечі, Гумм пройшов слизькими брилами до глибокого розлому, що прорізав базальтову підошву гір. Він пройшов розломом кількасот метрів, зупинився і прислухався. Це було особливе місце. Тут шум підземної річки було чути так чітко, немов вона текла поряд. Якби переслідувачі форсували річку, підземне відлуння донесло б до вух клона звуки їхнього руху. Гумм стишив дихання і стояв дуже довго. Якби він почув погоню, то їхньою долею стала б смерть у цьому розломі. Але шум річки залишився рівним і неспаплюженим.
«Відірвалися!» — з полегшенням зітхнув клон. І поніс брата далі. До таємних сховищ, віддавна призначених саме для таких відступів.
Борт фреґата Е74 «Акреон»,
Орбіта планети Ноли (4КВ06:2),
Зоряна система Ніргарі.
2 октомбрія 416 року Ери Відновлення
На екранах зовнішнього огляду повільно й велично пропливає полярна область Ноли — опукла поверхня Океану Принца Мартіна. Зображення надзвичайно чітке: можна побачити окремі хвилі й сріблясті відблиски світла на їхніх гребенях. На Маркова це видовище діє заспокійливо. Йому подобаються великі водойми, хоча на його рідній Тіронії немає ані морів, ані океанів. Імперський комісар щойно залишив протиперевантажний кокон, і автоматика корабельного відновлювального відсіку працює у межово прискореному режимі. Ноланський підрозділ Служби Запобігання затримав одного з найнаближеніших помічників і учнів покійного Тейсанболона. Комісарові не терпиться розпочати допит клонороба.
Що більше він отримує інформації про Шерму Шайнар, то більше в нього виникає запитань. Аґенти Джи Тау вже випатрали архіви «Еттлі Касмік» і знайшли там секретну аналітичну записку, датовану чотириста восьмим роком. У записці, адресованій кураторам проекту «Дейман» Калаусові і Сен-Аленові, містилось попередження, що деякі тенденції розвитку свідомості позасерійного клону жіночої статі НО97 з умовним ім'ям «Шерма» можуть являти собою загрозу для суспільної безпеки. Аналітики тоді рекомендували керівникам компанії демонтувати потенційно небезпечного клона.
Натомість Калаус і Сен-Ален наказали знищити клона чоловічої статі на ім'я Ленго. Хлоця-телепата, в якому аналітики не знайшли ніякої потенційної загрози. Марків довго не роздумує над мотивами такого парадоксального рішення. Ці мотиви чітко проглядаються на відеозаписах з юною Шермою, зроблених тоді ж, вісім років тому.
«Цікаво, коли вона стала Калаусовою коханкою? Вже тоді, чи пізніше, коли закінчила курс спецнавчання?» — тіронієць доторком прибирає з великого екрану океанську поверхню і вмикає старий відеозапис тренування Шерми в басейні. Там дівчина відпрацьовує стрибки з трампліну. Її гнучке тіло встигає зробити кілька складних обертів, перш ніж входить у товщу підсвіченої блакитнуватим світлом води. Її рухи відточені й досконалі. Сповнені такої природної ґрації, якої неможливо навчитися. Шерма вже тоді, у неповних тринадцять років — всевладна володарка чоловічих бажань.
Марков не втримується від спокуси. Він вмикає запис однієї з перших сексуальних пригод майбутньої терористки. Розкішні апартаменти керівника контррозвідувальних програм «Еттлі Касмік». Велике ліжко, застелене чорним. На цьому тлі темношкіре тіло Шерми (темне на темному, лише очні білки — немов дві зірки) здається сукубом — інфернальним привидом із давніх земних леґенд. Вона обвиває руками й ногами велике мускулясте тіло коханця, вловлює його ритми, зливається з ним, поглинає його. Вона пристрасна і невтомна.
Таких записів зібралося в колекції Маркова на сотні годин перегляду. Кожного разу інші партнери. Чоловіки й жінки. Витончені альфійські мисткині-аристократки і брутальні голомозі охоронці з «Еттлі Касмік». Незґрабні однолітки юної телепатки і владні старці, яким Шермі могла би бути правнучкою, якщо не праправнучкою. Іноді сексуальним вправам передують танці, що їх юна клонка виконує не гірше за професійну стриптизерку. Іноді — цілі костюмовані спектаклі, де вона грає ролі давніх цариць, розбещених куртизанок або сором'язливих незайманих інженю. Іноді партнерів багато, але кожного разу Шерма в центрі оргії. Вона богиня і королева свят Венери й Астарти. Вона популярна і приймає дорогі подарунки. Їй ще немає чотирнадцяти, а вона вже неофіційна верховна жриця таємних вівтарів кохання Альфи Альфи. Всі без винятку учасники оргій бажають передовсім її — темношкіру дівчинку з пропорційним і сильним тілом, точеним личком і очима оленяти. І вона ніколи нікому не відмовляє. Вона любить експериментувати й дозволяє робити їй боляче. Вона не лише вигадлива, але й надзвичайно витривала. Надто витривала, як для представниці людської раси.
Мудрий Тейсанболон передбачив усе. Він знав, що тести і глибинне сканування психіки рано чи пізно виявлять загрозу, яку він сховав у підсвідомості позасерійної клонки НО97. Сканери неможливо обдурити. І він мудро підстрахувався, спорядивши свій шедевр могутньою зброєю на ім'я «сексуальність». Інший клон — Ленго, який не мав цієї зброї, був приреченим. А майбутня месниця повинна була вижити. Як було задумано старим ноланцем, так і вийшло. Вона витримала все, задовольнила всіх і вижила всупереч усьому.
Більш ранніх записів, ніж сцена в басейні, не збереглося. Проте Марков ніби на власні очі бачить ту фатальну зустріч. Першу зустріч голови Ради директорів компанії і дівчинки-клонки. Ось вони стоять утрьох — Калаус, Шерма та її сторічний творець. Стоять на розкішному пухнастому килимі в кабінеті Калауса. Шерма стоїть упевнено й нерухомо, немов вилита з міді статуя древньої богині. Її волосся заплетене у хвіст, спина вигнута, а на різко окресленому підборідді темніє зваблива ямка. Голі ступні її струнких ніг утоплені у високому ворсі килима. М'яке світло плафонів ніжно торкається її оксамитової шкіри та світлої тканини коротенького платтячка. Тейсанболон робить знак, і платтячко з шовковим шурхотом сповзає на підлогу. Сенатор дивиться на Шерму. Шерма дивиться на сенатора й посміхається. Так, як уміє посміхатися лише вона. А майстер Тейсан прикриває очі важкими повіками.
- Предыдущая
- 58/93
- Следующая
