Час смертохристів. Міражі 2077 - Щербак Юрий Николаевич - Страница 71

• Предыдущая
• 71/96
• Следующая

Звичайно, я була щаслива, опинившись у Посольстві, де мені надали окрему кімнату і оточили увагою. Але разом з тим я почувалася глибоко нещасною, знаючи, що генерал

Гайдук — людина, яка так багато зробила для України — сидить у в'язниці, несправедливо звинувачений у зраді — ким? Гетьманом, який виявився мерзенним зрадником, за що Бог його покарав.

Я б дуже хотіла, дорога тета, щоб Ви не сердилися на мене — бо Ви єдина, хто в мене є в світі, бо з Аскольдом, хоч він і мій брат, мене мало що поєднує. Я просто не могла залишити Київ, поки не з'ясувалася ситуація з генералом Гайдуком. Я його дуже кохаю, він врятував мені життя, я пережила з ним такі хвилини щастя, що, здавалося, забула свої страждання на базі Менсфілд... Але коли генерал Гайдук був заарештований, я з жахом уявила подібність ситуацій, — маю на увазі історію Діка Стоуна — і подумала, що наді мною висить якесь прокляття: можливо, я приношу тим, кого кохаю, нещастя... Слава Богу, генерал Гайдук вже на свободі, хоч і в небезпеці. Ти не уявляєш, тета, що робиться в цій країні: обидва телевізійні канали, що перебувають під контролем уряду, вдень і вночі оббріхують генерала Гайдука, не забуваючи при цьому і мене. Наші дипломати розповідають, що в усьому місті висять портрети Гайдука «WANTED», з обіцянкою сплатити 1 млн. глобо тому, хто його здасть. По телебаченню показували якогось старого діда, який ніби допоміг утекти генералу (його теж розшукують). Взагалі, тутешні власті наче сказилися після втечі Гайдука. Кажуть, що ряд осіб, підозрюваних у сприянні втечі, заарештовано.

Після того, як утік Гайдук, а я відмовилась виїхати до Вашінгтона, ставлення до мене різко змінилося. Посол О'Салліван кілька разів мав зі мною дуже неприємні розмови, погрожуючи насильною депортацією. Він посилив охорону моєї кімнати і заборонив прогулянки парком, мотивуючи тим, що снайпери ДерВару можуть мене вбити. Більше того, мені стало відомо, що слідство по моїй «марсіанській» справі можуть відновити, і що до Посольства ось-ось має приїхати майор Вільям Кроуфорд («Білл — м'ясник»), щоб «попрацювати» зі мною. Я краще загину, ніж піддамся цьому мерзотнику...

Але хочеться думати про приємне. Гайдук на волі, і одна думка про це робить мене щасливою. Часто у своїх снах і мареннях я бачу Вашінгтон восени, коли багряніє «індіанське літо». Пам'ятаєте, memo, як ходили ми з Вами до Кафедрального собору на Вісконсин-авеню, як любили прогулюватися по Bishop Herb Garden, сидіти в кам'яній альтанці, милуючись рожевим цвітом магнолій. Чи пам'ятаєте, memo, статую блудного сина, якого обіймає батько? Інколи я почуваюся блудною донькою, що хоче повернутися до Ваших обійм. Я згадую вічнозелені кущі box-wood і той Life-oak — дуб з маленьким листям, під яким ми любили з Вами сидіти.

Ічорні пухнасті білки на яскраво зелених травниках. Господи, як давно це було, і який це був прекрасний час!

Пишу, і сльози стоять в моїх очах. Я втратила Америку, а Україна виявилася великим міражем: тепер, коли я ковтнула українського життя, мені здається, що це — безнадійна країна, проклята Богом. І природа чудова, і прекрасні люди, але організм країни зруйнований злоякісним вірусом. Заражена кров Московії стільки століть отруювала Україну, що врешті-решт сталися необоротні зміни. Я б не змогла жити в цій країні, де стільки зрадників, рабів, мутантів зійшлися на бал вампірів. Як помиляється наша діаспора, ідеалізуючи Україну, прагнучи повернутися до неї.

Моя мрія — вирватись звідси разом з Гайдуком, податися хоч на край світу, де можна жити нормальним тихим життям.

Вибачте, дорога memo, що забираю Ваш час, але набігло багато думок і спогадів у моєму сьогоднішньому арештантському існуванні.

Люблю Вас — Ваша Божена.

Передано по закритому каналу зв'язку з урядового геджета КДПА

27 липня 2077 року з приміщення Посольства Конфедерації в Києві.

80.

Підготовка до інавгурації нового гетьмана України Вітольда Ярополковича Клинкевича почалася негайно після того, як закривавлене тіло гетьмана Махуна в чорному пластиковому мішку було перевезено до підземного моргу ГЕПРУ, де з покійником працював кращий постмортальний косметолог країни, старший лейтенант ескадрону післясмерті Тиберій Котигорошко.

Було створено державний Комітет з питань інавгурації, який очолив Іван Оврамович Крейда, розроблена детальна програма свята і підготовлені основні напрямки реформ, що їх очікувала країна.

липня відбулося всенародне електронне голосування за нового гетьмана, яке, як усі й сподівалися, показало величезну народну підтримку кандидатури молодого красеня, рекламні кліпи якого вдень і вночі крутили телеканали Крейди і Фрідмана. На центральних вулицях Києва — Хрещатику, гетьмана Хмельницького, гетьмана Костюка, проспекті Євразії, Костельній, Церковній, Синагогальній, вулицях імені новопреставленого гетьмана Махуна, Степана Бандери і Героїв сталінських п'ятирічок — там, де курсували маршрутки — кінні диліжанси, що замінили тролейбуси і автобуси — всюди були встановлені гігантські плазменні екрани з об'ємними портретами Клинкевича і його новими гаслами «три Г» — гордість, гідність, гуманізм.

Тому не дивно, що до 12.00 години полудня за нового гетьмана було віддано 99,99% голосів; траплялися й казуси, коли на регіональних серверах кількість голосів «за» становила 110-120%. Мудрі голови виборчкомів у таких випадках ділилися надлишком голосів з колегами, де з якихось технічних причин відбувалися збої в підрахунку голосів, і Клинкевич отримав лише по 92-94% голосів «за». Особливу увагу молодий гетьман небезпідставно надавав голосуванню в посольствах України, оскільки їхні результати свідчили про надійність дипкорпусу: у тих країнах, де за гетьмана проголосувало менше 95% виборців, посли негайно звільнялися зі своїх посад. Так, у державі Науру, де голосували посол, його дружина (вона ж бухгалтер посольства) та їхній син (консул України), син випадково натиснув у своєму геджеті не ту кнопку, що дало результат 66,6 % «за». Через півгодини після голосування посол і консул були звільнені зі своїх посад. На щастя, син посла був одружений з донькою вождя місцевого племені, а від Науру залишився лише маленький клаптик території, ще не поглинутий океаном. Ні літаки, ні кораблі не відвідували острів, тому посол України з великим задоволенням залишився доживати свої дні в державі Науру до її повного зникнення під водою.

Оскільки не могло бути ніяких сумнівів в перемозі Клинкевича, інавгурацію вирішили не відкладати і проводити того ж самого дня, що і вибори — у середу 28 липня 2077 року о 18.00 за київським часом.

Для цього відповідним чином був підготовлений величезний концертно-спортивний зал «Космічний», зведений на тому місці, де колись поряд з київським стадіоном ім. М.С. Хрущова стояв старенький, схожий на колгоспний кормоцех, палац Спорту.

Гайдук вирішив стати свідком історичної події — зміни влади в Україні, хоч Палій і Невінчаний відмовляли його від цієї небезпечної затії. Отримавши запрошення на ім'я стахановця заводу «Більшовик» (ніхто, правда, не знав, що означає слово «стахановець» і всі називали це звання «стаКановцем») Василя Семеновича Петренка, Гайдук вибрав найкращу маску з «полілату» — подобизну статечного технічного інтелігента, сивіючого темного шатена з добре виліпленим крупним носом і світлими очима, куди опальний генерал вклав спеціальні лінзи, щоб пройти око-контроль; на пучки пальців обох рук він наклеїв тонесенькі плівки з папілярними лініями, що належали справжньому B.C. Петренку, якій перебував у відпустці в Фінляндії, рятуючись від київської спеки.

Гайдук попросив Невінчаного підібрати йому сірий мішкуватий костюм, який робив би його схожим на одного з агентів ДерВару, яких, він був переконаний, сотнями делегують на інавгурацію як найнадійніших громадян країни.

На інавгурацію було запрошено десять тисяч осіб, які довжелезними чергами вишикувались перед п'ятьма КПП, де уважні агенти ДерВару пильно стежили, щоб на свято не потрапив ніхто зі зловмисників: відбитки пальців, очний контроль, сканування тіла, перевірка запрошень з мікрочіпами для підслуховування, тести на наявність вибухівки в одязі та взутті — все було чітко організовано і дуже сподобалось Гайдуку.

• Предыдущая
• 71/96
• Следующая