Кинджал проти шаблі - Литовченко Тимур Иванович - Страница 78

• Предыдущая
• 78/81
• Следующая

1500–1547

Федір Андрійович Сангушко — староста волинський (1531—1547), володимирський (1531), маршал волинський. У близькому спорідненні з князями Острозькими. Брав участь у поході на фортецю Озю під проводом Бернарда Претвича. Дружина — Анна (Йованівна) Бранкович (близько 1500 — лютий 1578). Меценат православних храмів у Бересті, Лодимирі (сучасний Володимир–Волинський), Вільно, Луцьку й Києві (у т. ч. покровитель Видубицького монастиря). Похований у Києво–Печерській лаврі.

1500–1563

Олександр (?) П’ясецький (польськ. Piasecki) — друг і соратник Дмитра Вишневецького, разом з ним страчений у 1563 році в Османській імперії.

1500–1563

Бернард Претвич (нім. Bernhard von Prittwitz) ! німець, який народився у Сілезії і поступив на військову службу в Польському королівстві, ратний вчитель Дмитра Вишневецького (Байди). Дворянин герба Вчеле, званий Murus Podoliae, Terror Tartarorum. Його батько Пітер фон Претвич був земельним власником біля Сицува (Олесьниці, Остшешува), мати — Людмила зі Стволіня. Ротмістр оборони поточної, староста уляновський, барський (1540–1552), теребовельський (1552–1561). Уславився обороною кордонів від нападів кримських татар.

1503 (1506 ?) – 1563 (1558, 1561 ?)

Роксолана (Анастасія (в польській традиції Олександра) Гаврилівна Лісовська, польськ. Olexandra Lisowska, тюрк. Hurrem Haseki Sultan, близько 1503 (явно помилково 1506) — 15 березня 1558, 1561 або грудень 1563) — улюблена дружина султана Османської імперії Сулеймана І Пишного, дочка священика з Рогатина (нинішня Івано–Франківська область), за іншою версією — з Чемерівців (нинішня Хмельницька область). Ймовірна дата хрещення — 1504.

1510–1539

Ілля Костянтинович Острозький. Батько — князь Костянтин Іванович Острозький, мати — княжна Тетяна Семенівна Гольшанська. Дружина — Беата Косьцелецька (Костелецька). Дочка — Гальшка (Єлена).

1510–1576

Богуш Федорович Корецький — польський князь з герба Погоня, з династії Гедиміновичів. Рід Корецьких володів містом Корець на Волині (тепер районний центр Рівненської області) від початку XV століття. Староста житомирський, (1539–48), брацлавський і вінницький (1548–1576), луцький (1560–1576), воєвода волинський (1572–1576), у 1540–х роках разом з Бернардом Претвичем обороняв південні кордони королівства Польського та Великого князівства Литовського від кримських татар, часто взаємодіючи із запорозькими козаками.

1511–1530

Сулейман І Пишний одружувався чотири рази.

Перша дружина — Махідевран (1511), народила сина Махмуда (помер під час епідемії віспи 29 листопада 1521). В житті султана не відіграла помітної ролі, згодом померла. Друга дружина — Гюфем Султан, народила сина Мюрада (помер під час епідемії віспи 10 листопада 1521). Гюфем задушили за наказом султана в 1562. Третя дружина — черкешенка Махідевран Султан, більш відома як Гюльбехар (Гюльбахар, «Весняна троянда»), княгиня з роду царевича Бекбулата, нащадка Темура. Після смерті первістка Сулеймана Махмуда її син Мустафа (правитель провінції Меніс з 1533) був призначений спадкоємцем. Але згодом його, братів та онуків за наказом султана задушили, після чого Гюльбехар збожеволіла й померла того ж року. Четверта дружина — Анастасія (Олександра) Лісовська (Роксолана, Хуррем Султан). Статусу єдиної дружини набула у 1533.

1511–1563

Деспот Воде (молд. Despot Voda, справжнє ім’я Іоан Якоб Гераклід, молд. loan Iacob Heraclid, 1511 — 5 листопада 1563) — грецький солдат, господар Молдавського князівства з 18 листопада 1561 до 1563.

1512–1577

Девлет I Гірай (Гірей, крим. I Devlet Geray, Taht Al?an Devlet Geray) — хан Криму в 1551–1577. Син царевича Мубарека Гірая (помер у 1516/1517), онук хана Менглі I Гірая. У 1530–1532 при своєму дяді, кримському хані Саадеті I Гіраї обіймав посаду калги (спадкоємця ханського престолу).

1512–1584

Миколай Радзивілл Рудий — син Юрія Радзивілла, воєвода трокський (1549–1566), гетьман Великого князівства Литовського (1553–1566 і від 1576), воєвода віленський (з 1566), великий канцлер литовський (1566–1579), староста ошмянський, слонімський, борисівський, мозирський, під час підготовки й укладання Люблінської унії 1569 очолював магнатів–сепаратистів, до 1579 керував підготовкою Статуту Великого князівства Литовського (1588), на початку 1570–х, як брат королеви Барбари Радзивілл, був наближеним Сигізмунда ІІ Августа. Необмежений правитель Великого князівства Литовського. Кальвініст.

1515–1553

Мустафа — син султана Сулеймана І Пишного і Гюльбехар. Правитель провінції Меню і спадкоємець престолу Османської імперії з 1533. За наказом батька був задушений у 1553: під впливом інтриг Роксолани султан побоювався зростання популярності сина і його впливу на армію.

1515–1565

Миколай Радзивілл Чорний — онук Миколая Старого, син Анни з роду Кішек. Маршалок земський з 1544, канцлер вел. литовський з 1550, воевода виленський з 1551, староста брестський, ковенський, борисівський, адміністратор Лівонії. Лютеранин, з 1555 кальвініст, видав власним коштом Біблію у Бресті (1563). При ньому Несвіж став центром кальвінізму.

1515–1576

Беата Костелецька — дочка польського короля Сигізмунда I Старого, дружина князя Іллі Острозького, мати Гальшки Острозької. Вдруге вийшла заміж за серадзького воєводу Альбрехта (Альберта) Ласького (Ляського), молодшого за неї на 21 рік.

1516 (1517 ?)

Князь Іван Михайлович Вишневецький обвінчався з Анастасією (Олександрою) Лісовською.

1516 (1517 ?) –1563

Дмитро Іванович Вишневецький (на прізвисько Байда) — литовський магнат, князь із старовинної волинської гілки герба Корибутів династії Гедиміновичів. Найімовірніша дата хрещення — 8 листопада 1517 (день св. Дмитра). Князь Вишневецький 1542 (1545 ?), староста черкаський і канівський у 1550–1553. Перший достеменно відомий козацький гетьман Війська Запорозького (1551–1557, 1559–1563). Об’єднав козаків для боротьби з кримськими татарами. У 1558 перейшов на службу до московського царя Івана IV Грозного, брав участь у поході війська московитів на Кримське ханство. Князь Белевський (1557–1559). У 1563 втрутився в міжусобну боротьбу молдавського боярства, претендуючи на титул господаря Молдавії (обраного великого князя Валахії), але невдовзі захворів (з підозрою на отруєння). Взятий у полон Стефаном Томжею, виданий турецькому султанові Сулейману І Пишному, за наказом якого страчений. Герой народної «Пісні про Байду».

1516–1579

Ієронім Ярош Сенявський — син гетьмана Миколая Сенявського, каштелян кам’янецький, воєвода руський. Брат польного гетьмана Миколая Сенявського (? — 1587).

1518 (1522 ?!)

Можлива дата захоплення в полон Анастас!! (Олександри) Лісовської кримськими татарами. Легенда стверджує, що це сталося напередодні її весілля.

? – 1555

Дмитро Федорович Сангушко — родич Острозьких, придворний. Староста канівський 1552–1554. Дружина — Єлизавета (Гальшка) Острозька.

1520

Полонену Анастасію (Олександру) Лісовську було переправлено, ймовірно, до кримської Кафи (Феодосії), а згодом після продажу — до Стамбулу, де її придбав у 1520 (1521) візир Ібрагім–паша, який надалі подарував її матері султана Сулеймана І Пишного під іменем Роксолани (Русинки). Згодом потрапила до султанського гарему.

1520–1551

Барбара Радзивілл — дочка Юрія Геркулеса, знана литовська красуня, дружина великого князя литовського і короля польського Сигізмунда II Августа. Отруєна (?) лікарем королеви Бони.

1520–1572

Сигізмуид II Август (польськ. Zygmunt II August, 1 липня (серпня?) 1520, Краків — 7 липня 1572, Книшин) — останній представник династії Ягеллонів на польському троні, син Сигізмунда I Старого та Бони Сфорца, великий князь литовський з 18 жовтня 1529, король польський з 20 лютого 1530. До 1548 року правив спільно з батьком Сигізмундом I. Під час його правління, в 1569 була ухвалена Люблінська унія, за якою Велике князівство Литовське й королівство Польське об’єднувалися в конфедеративну державу — Річ Посполиту, першим правителем якої з титулом короля польського й великого князя литовського став сам Сигізмунд ІІ Август. Виховання під впливом матері послабило його щиросердість, зате розвинуло мрійливість і нерішучість. Був одружений тричі, у жодному шлюбі не мав дітей. У 1543 одружився з Єлизаветою Австрійською (1526—1545), дочкою імператора Фердінанда I. Побоюючись впливу невістки на сина, Бона спробувала розлучити молоде подружжя, невістку залишила при собі, а Сигізмунда Августа відправила в Литовське князівство, яким він і управляв з 1544 року. Після раптової смерті Єлизавети у червні 1545 (отруєної Боною?) Сигізмунд Август таємно одружився з Барбарою Радзивілл (удовицею Гаштольда), чим викликав страшний гнів Бони. Питання про королівський шлюб постало на першому ж сеймі (петроковському), скликаному після вступу Сигізмунда Августа на престол (1548). Майже всі земські посли вимагали, щоб король розірвав образливий для його сану шлюб, до того ж укладений без відома державних чинів. Примас Дзержговський обіцяв дати королю відпущення гріхів, а провину злочину шлюбної клятви покласти на совість усіх громадян. Проте король залишився непохитним і невдовзі (1550), хоча й без згоди сейму, урочисто коронував Барбару в Кракові. Та рік по тому Барбара померла (теж отруєна за наказом Бони?). У 1553 році Сигізмунд Август одружився з Катериною Австрійською (1533—1572), рідною сестрою його першої дружини. З нею король незабаром порвав назавжди й навіть почав процес розлучення. Нещасливий у сімейному житті, король насамкінець впав у безладне бешкетування й оточив себе чаклунками, сподіваючись, що вони відновлять його здоров’я, що руйнувалося від нестримності.

• Предыдущая
• 78/81
• Следующая