Гордість і упередженість - Остин Джейн - Страница 20

• Предыдущая
• 20/86
• Следующая

— Скоріше за все, — сказала вона, — їх якимось чином ввели в оману, а як саме — здогадатися неможливо. Мабуть, зацікавлені особи сприяли утворенню в кожного з них неправильного уявлення один про одного. Коротше кажучи, наразі ми не можемо робити здогадки про причини такої взаємної ворожості таким чином, щоб при цьому не звинуватити когось із них.

– Істинна правда; а тепер, моя люба Джейн, скажи що-не-будь на захист тих зацікавлених осіб, котрі могли зіграли чималу роль у цій справі! Виправдай і їх, будь ласка, а то нам доведеться мати про когось погану думку.

— Можеш насміхатися наді мною скільки завгодно, але твої насмішки не змусять мене змінити свою думку. Дорогоцінна моя Ліззі, ти тільки уяви собі, в якому невигідному світлі це виставляє містера Дарсі, якщо він дійсно повівся з улюбленцем свого батька в такий спосіб, з людиною, котру той обіцяв забезпечити матеріально. Ні, це просто неможливо! На це не здатна жодна людина, яка має хоч якусь душевну доброту, хоч якусь повагу до самої себе. Хіба можуть його найближчі друзі так жахливо в ньому помилятися?! Ні, ні!

— Я набагато швидше повірю, що містер Бінглі обманюється щодо нього, аніж у те, що містер Вікхем просто вигадав ту історію, яку він повідав мені вчора ввечері: імена, факти — все-все, про що він розповів без особливих церемоній. Якщо це не так, то нехай містер Дарсі спростує її. Крім того, його розповідь виглядала дуже правдивою.

— Це так важко збагнути… все це так пригнічує… Не знаю навіть, що і думати.

— Вибач, але я знаю напевне, що думати.

Та Джейн могла з упевненістю думати лише про одне: якщо містер Бінглі дійсно обманюється щодо містера Дарсі, то йому буде вкрай неприємно, коли про цю справу стане відомо широкому загалу.

Двоє дівчат змушені були покинути чагарникові насадження, під час прогулянки серед яких і відбувалася ця розмова, бо прибули деякі з тих осіб, про яких під час цієї розмови йшлося: містер Бінглі приїхав зі своїми сестрами, щоб передати особисті запрошення на давно очікуваний бал в Недерфілді, що мав відбутися наступного вівторка. Дві його супутниці були надзвичайно раді зустріти свою дорогу подругу і наперебій розпитували, як вона почувалася після від'їзду. Решту членів родини вони увагою не балували, місіс Беннет уникали як могли, з Елізабет говорили мало, а з іншими не спілкувалися взагалі. Невдовзі вони поїхали, підхопившись зі своїх місць так швидко, що цим застукали свого брата зненацька, і подалися геть так поквапливо, наче намагались уникнути виявів чемності з боку місіс Беннет.

Для кожної жінки в родині Беннетів перспектива балу в Недерфілді була надзвичайно приємною. Місіс Беннет хотілося вірити, що цей бал влаштовується на честь її найстаршої дочки; особливо її тішило те, що запрошення отримала від містера Бінглі персонально, а не через суто формальну картку. Джейн уявляла собі, як щасливо проведе вона вечір у товаристві двох своїх подруг, оточена увагою їхнього брата. Елізабет із задоволенням думала про те, як багато вона танцюватиме з містером Вікхемом, і про те, що розповідь останнього підтвердиться і виглядом, і поведінкою містера Дарсі. Радість, яку передчували Кетрін та Лідія, менше залежала від конкретної події чи конкретної особи, бо хоча обидві вони, як і Елізабет, мріяли протанцювати половину вечора з містером Вікхемом, останній аж ніяк не був для них єдиним привабливим партнером, бо бал на те і бал, щоб таких партнерів було багато. І навіть Мері — і та запевняла свою родину, що не має нічого проти такого заходу.

— Вранці я маю цілком достатньо часу, щоб займатися тим, чим хочу, — сказала вона. — Тож, гадаю, мені не зашкодить, якщо час від часу я братиму участь у вечірніх розвагах. У всіх нас є певні суспільні обов'язки; і я вважаю себе однією з тих, хто дивиться на відпочинкові та розважальні перерви як на такі, що є бажаними для всіх і кожного.

В очікуванні балу настрій Елізабет поліпшився настільки, що їй — хоча вона і не звикла звертатися до містера Коллінза без особливої на те потреби — весь час кортіло запитати його, чи не збирається той, бува, прийняти запрошення містера Бінглі, а якщо збирається, то чи не вважає він за доречне приєднатися до вечірніх розваг. На свій подив, вона дізналася, що містер Коллінз ніяких докорів сумління з цього приводу не відчуває й зовсім не боїться отримати догану ані від архієпископа, ані від леді Кетрін де Бург за те, що насмілиться піти на танці.

— Запевняю вас, — мовив він, — я зовсім не вважаю, що бал, який влаштовує знатна молода людина для поважних людей, має якесь гріховне спрямування; і я настільки далекий від думки заборонити танці самому собі, що сподіваюся протягом вечора удостоїтися честі потанцювати з усіма моїми прекрасними кузинами, наразі ж скористаюся можливістю і попрохаю вас, міс Елізабет, зробити милість і подарувати мені перші два танці. Сподіваюся, міс Джейн зрозуміє, що таку перевагу я роблю в інтересах справи, а не від неповаги до моєї найстаршої кузини.

Елізабет второпала, що сама себе заманила у пастку. Вона вже не мала сумнівів, що саме на ці перші два танці її запросить містер Вікхем — а тут містер Коллінз звідкілясь узявся! Ніколи раніше її гарний настрій не призводив до таких поганих наслідків. Однак зарадити було нічим. З огляду на непереборну силу обставин приємні емоції свої та Вікхемові довелося трохи відстрочити, а запрошення містера Коллінза прийняти з якомога більшою чемністю. Елізабет зовсім не була у захваті від його елегантного натяку на те, що він запрошує її до танцю не просто так, бо її осінило, що саме її містер Коллінз вибрав із її сестер як таку, що буде гідною стати хазяйкою пасторського будинку в Гансфорді, котрій — у разі відсутності більш поважних гостей — доведеться складати компанію для партії в кадриль. Ця здогадка невдовзі переросла у переконання, бо Елізабет звернула увагу на його посилену чемність у поводженні з нею і на його часті спроби зробити комплімент її кмітливості та жвавості, хоча її подібні вияви симпатії скоріше не радували, а бентежили і дивували. А тут іще й матінка її не стала баритись і натякнула, що дуже зраділа б, коли б вони з містером Коллінзом побрались. Однак Елізабет зробила вигляд, що натяку не зрозуміла, добре знаючи, що наслідком будь-якої відповіді буде серйозна сварка. Містер Коллінз міг і не зробити пропозиції, а поки він набирався духу, суперечка щодо нього була б марною тратою часу.

Якби не розмови про недерфілдський бал та не приготування до нього, то молодшим сестрам Беннет довелося б сутужно, бо весь час — починаючи від дня отримання запрошення до того дня, коли мав відбутися бал, — ішли такі часті дощі, що дівчата жодного разу не змогли вибратися до Меритона. Ні тобі тітоньки, ні офіцерів, ні новин — робити було абсолютно нічого; прикраси для черевичків, у яких вони збиралися танцювати у Недерфілді, — й ті принесли на замовлення.

Навіть Елізабет трохи дратувалася через погоду, бо та призупинила розвиток її знайомства з містером Вікхемом. А Кітті та Лідія взагалі змогли перетерпіти п'ятницю, суботу, неділю й понеділок тільки тому, що у вівторок мали відбутися танці.

Жодного разу в Елізабет не виникало сумнівів щодо приїзду містера Вікхема на бал, але коли вона зайшла до вітальні в Недерфілді, то марно придивлялася, шукаючи його серед скупчення чоловіків у червоних мундирах. Навіть та частина спогадів про їхню розмову, яка цілком резонно могла насторожити її, не спромоглася похитнути впевненості Елізабет у її зустрічі з містером Вікхемом. Вдягтись ретельніше і краще, ніж зазвичай, вона перебувала у прекрасному настрої і готувалася підкорити все те, що лишалося ще вільним у його серці, не сумніваючись, що одного вечора для такого завоювання буде цілком достатньо. Тепер же в неї виникла страшна підозра, що на догоду містеру Дарсі містер Бінглі навмисне не включив його до запрошених офіцерів; і хоча це було не зовсім так, одначе факт цілковитої відсутності містера Вікхема підтвердив його приятель містер Денні, до якого зі жвавими розпитуваннями звернулася Лідія і який сказав їм, що вчора містеру Вікхему довелося поїхати у справах до Лондона і що він іще не повернувся. Потім з промовистою посмішкою він додав:

• Предыдущая
• 20/86
• Следующая