Выбери любимый жанр

Моксель, або Московія. Книга трейтя - Білінський Володимир Броніславович - Страница 29

Перейти на страницу:

Изменить размер шрифта:

До речі, Никон (1605–1681) був абсолютно неосвіченим селюком, походив з мордви, але, виявляється, досконало знав історію Московії, Золотої Орди, Київської Русі, Візантійської і Римської імперій тощо.

Звичайна московська брехня!

Ідею, «згідно з якою керівна роль в утворенні Російської держави належала московським князям», сповідувала імператриця Катерина II та її оточення.

«Записки стосовно Російської історії» (1783–1784). Під час праці над своїм першим списком—Патріаршим літописом, Катерина II вперше відчула весь грандіозний масив матеріалу, який необхідно було осмислити, переробити і подати російському та світовому читачеві в потрібному трактуванні й інтерпретації. Ось чому, паралельно з роботою над Патріаршим списком літопису, в 1783–1784 роках у Санкт–Петербурзі, в «Собеседнике Российского Слова» вона видала «Записки стосовно Російської історії», де дуже чітко і послідовно виклала свою (державну) концепцію російської історії.

«Записки» — це не літопис, не виклад матеріалу, а бачення матеріалу і стиль його подання в літописах. Простіше кажучи, це — вказівки, як трактувати історію Московської держави.

«Записки» складалися як для внутрішнього, так і для зовнішнього вжитку. Вони наводили стрижневі історичні факти і давали їм катерининське (тобто державне) тлумачення. Кожному зрозуміло, що інші трактування історичних подій після виходу «Записок стосовно Російської історії» в 1783–1784 роках заборонялися.

А далі — пішло–поїхало. Не стану перелічувати всі «загальноросійські літописні зводи», знайдені в катерининські часи. Все підганялося під російську імперську потребу. Фальсифікували настільки, що згодом видатний академік О. О. Шахматов навіть змушений був визнати повну невідповідність первинного тексту тому текстові «Повісті минулих літ», який дійшов до нас.

Мені здається, що сам факт втручання людини в геніальний твір свідчить про несприйняття нею цього твору, про величезну підлість людини.

Перед нами картина злочину панівної верхівки Російської імперії.

Я не знаю країни на світі, де подібні злочини держава брала б під свій захист, а сама облуда ставала домінантною в державній ідеології. Однак цікаво, що історична брехня була догматом і для царської влади, і для комуністів–більшовиків, і для так званих демократів. Парадокс світової історії!

Згадаймо: панівна комуністична ідеологія в Російській імперії зуміла протриматися тільки 74 роки, фашистська панівна ідеологія в Італії та Німеччині протрималася 20 років, а ідеологія полпотівского комунізму проіснувала лише кілька років.

Однак московська ідеологія «третього Риму» та нав’язування народам «щастя» в російській інтерпретації, під які підганялося все і вся, домінують у московитів донині. Згадайте хоча б «примушування до миру Грузії». Сьогодні в ідеології московської влади змішалося докупи геть усе. І навіть комунізм з фашизмом поріднилися в їхніх головах. Послухайте будь–якого московського ура–патріота — і переконаєтеся в цьому.

Адже недарма справжній патріот сьогоднішньої демократичної Росії академік Юрій Афанасьєв дав таку характеристику теперішній країні:

«Те, що я скажу зараз, не прийнято говорити на наукових конференціях. «Реал–політік» — це політкоректність, якої дотримується більшість країн Західної Європи, — призводить до ситуації, приблизно співмірної з тією, що була з гітлерівською Німеччиною в 30–ті роки. Такою сьогодні є Росія. Принаймні вона рухається цим шляхом. Слід сказати, що «реал–політік» зародилася не нині, вона існувала і в 30–ті роки. Про Радянський Союз у ті роки зовсім не говорили такими словами, як про фашистську Німеччину. Відомо, до чого це призвело. Сьогодні історія повторюється. Ні в кого немає ні мужності, ні бажання сказати це» [102, с. 6–7].

Чудові слова сказав справжній патріот Росії, великий історик сучасності.

Основною причиною, яка постійно підштовхує Росію чи то до комунізму, чи то до фашизму, чи то до звичайного бандитизму, є брехня від самих початків. Не можна жити брехнею!

На науковій конференції «Геополітика, примирення і пам’ять» у своїй доповіді «Про нездоланне минуле Росії» академік підкреслив, що «і в теперішній час у країні повністю затребувана стара історична облуда».

Навіть «на обмеженому просторі університету» читати лекції з російської історії «на підставі логіки і фактів… із залученням останніх здобутків історичної науки не тільки російської, а й світової» — йому не вдалося. Влада не дозволила.

Навіщо я про те нагадую?

Здавалось би, нами це питання пройдене.

Але ніхто не має права забувати — з чого в Німеччині починався фашизм. Саме так! З незадоволених амбіцій, з приниженої самосвідомості, заснованої на історичній брехні.

А ця історична облуда та історичний бандитизм супроводжують московську владу не одну сотню років.

Частина друга

Московський улус Орди

Настав час уважніше вивчити державний устрій і закони, які діяли на величезній території так званої ростово–суздальської землі після її підкорення ханом Батиєм (тобто під час входження країни Моксель до складу Золотої Орди — з 1238 до 1502 року). Саме в ті роки з диких фінських племен, частина з яких ще перебувала на рівні кам’яного віку, завдяки зусиллям централізованої золотоординської влади і жорстким законам династії Чингісидів зародилися паростки етносу московитів та їх державності.

Нова культура та нові закони, які з’явилися на теренах тайгової «Залешанської землі», стояли значно вище від попередньої культури і законів. Та головне—вони були обов’язковими для виконання. Ханська влада в ростово–суздальській землі усі ці 265 років була жорстокою і, як ми побачимо, всевидячою. Відокремленого розвитку ростово–суздальської землі поза впливом татарської влади не існувало. Навіть побіжний перегляд фактів цілком і повністю спростовує цю популістську московську побрехеньку.

Згадаймо, в середині XIV ст. за велінням ханші Тайдули (дружина хана Джанібека, який правив Золотою Ордою з 1342 до 1357 року) було засновано татарське поселення Тула. І не просто засновано, а наповнено татарськими мешканцями. У самій серцевині майбутньої Московії!

Ще наочнішим прикладом є утворення в 1445 році татарського Касимівського ханства (царства). Його для свого сина Касим–хана створив золотоординський (з 1438 року — казанський) хан Улу–Мухаммед, внук знаменитого Тохтамиша. Столицею ханства стало тодішнє містечко на Оці Городець–Мещерський, яке згодом перейменували на честь Касим–хана на Касимов. Та ще цікавіше, що до складу Касимівського ханства входило місто Володимир! Існують історичні свідчення цього.

Московські історики в це питання теж внесли масу брехні

Про все це ми будемо вести мову у цій частині книги. Ми побачимо, що всю ростово–суздальську землю (а згодом — Московію) заполонили різні золотоординські правителі й чиновники, як–от: ханські баскаки, посланці, митники, вагарі, данники (по–іншому — розкладники подушного), кормовики, дорожники, заставники, ямщики (доглядачі служби), які перебували на базарах, повісники та багато інших. Зрозуміло, що десятки ханських служб у ростово–суздальській землі з’являлися поступово, але неухильно і як влада з часом набували сили й міцності.

Московські історичні джерела не доносили правди про цю сторону свого буття. Можливо, нам би довелося при вивченні цього питання пересуватися навпомацки і наосліп. Однак трапилося так, що на початку становлення московської державності, а саме в XVI столітті, за Івана IV (Грозного), виник дуже жорсткий економічний конфлікт між московською владою і московською Церквою. В першому томі книги йшлося про московську експансію, тобто про війни та захоплення чужих міст і земель: знищення Новгорода, завоювання Казані й Астрахані, Лівонську війну тощо. Зрозуміло, що всі ці бандитські походи й загарбання вимагали колосальних економічних зусиль. Хоча московська Церква отримувала свою частку від розбою і захоплень, проте ділитися з владою своїм добром і привілеями не збиралася. А коли цар Іван Грозний пригрозив репресіями і можливістю застосувати силу, владики Церкви вперше обнародували ханські ярлики, видані царевими попередниками — «старими царями».