Выбери любимый жанр

Ключі від ліфта - Іванцова Міла - Страница 29


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта:

29

А ще хобі – це визнаний антидепресант і спосіб гідно витримати важкі хвилини життя. Психотерапія, арт-терапія чи просто «дірочка для випускання пари», коли тиск проблем у душі стає нестерпним. Мабуть, сили небесні підказують людині, що реставрувати меблі, шити бісером, малювати, вирощувати квіти, вишукувати старовинні праски, писати вірші чи пекти торти набагато краще, ніж здатися в полон Зеленому змію, заховатися в дурмані наркотиків чи лізти в зашморг.

33

Ліза звикала жити в чужому домі. Перед тим вона ніколи не жила в приватному будинку – дитинство її та юність пройшли в київській квартирі, а майже рік тут – у тісненькій трикімнатній з дівчатами, де кожна мала свою невеличку кімнату для сну, а кухня та інші вигоди були спільними.

Ліза ознайомилася з будинком, із двором, помалу звикала до нового розкладу життя. Коли Він їхав у справах, вона шукала собі якесь заняття, заводила розмови з Марією, хоч та майже не володіла англійською, але була дуже відкритою, а от із Брасом не склалося. Цей хлопець займався своїм, відповідав «так» чи «ні», слухав музику з плеєра та існував десь паралельно.

Одного разу Ліза знайшла в комірчині на дальній полиці закинуті акварельні фарби, альбоми, рулони паперу, пензлі – і дуже їм зраділа. Вона принесла це до вітальні, розібрала й узялася малювати. Коли Він повернувся додому, на столі лежала доволі простенька, але щира акварельна робота – двоє людей, обійнявшись, ішли кудись уперед під парасолею. Він здивувався, що до всіх інших чеснот нареченої вона ще має хист до малювання. Але ставитися до цього серйозно не міг, бо ті фарби та альбоми колись належали його старшій сестрі, котра також, було, загорілася творити, та невдовзі покинула. Але якщо Ліза хоче так розважатися – чому б і ні?

Він теж мав хобі. Але, на відміну від дівчачого, то було конкретно чоловіче хобі – Він, із подачі одного заїжджого гостя, став колекціонувати віскі. Ліза з подивом розглядала вмонтовану в стіну дорогу скляну шафу-сейф із виставленими там пляшками з рідиною коньячного кольору різних відтінків. Вона пробувала віскі в клубі, але не могла сказати, що їй сподобалося, і навіть уявити не могла, що цей алкоголь може бути культовим і що любителі та колекціонери платитимуть по кілька тисяч доларів за пляшку. Адже напій передусім призначений бути вжитим, випитим. Смішно уявити, щоб хтось колекціонував цукерки чи торти! Хай би вже прикраси чи автомобілі. Але ось такі в грошовитих пацанів забавки.

Він же вважав це хобі цікавим та ще й корисним з погляду вкладання грошей. Навіть якось, проводячи освітню роботу з нареченою, зачитав статтю з газети:

«На торги, які аукціонний будинок Bonhams проведе 18 листопада в Единбурзі, будуть виставлені більше ніж 3 тисячі пляшок віскі, зібраних покійним Уїллардом Фолсомом із Сан-Франциско, колишнім працівником United Airlines, що помер у червні 2008 року у віці 64 років. Американець, якого любов до віскі змусила переїхати до Шотландії, а потім до Англії, збирав свою дивовижну колекцію протягом 18 років. Подейкують, разом із собою мільйонер возив по світу всю свою сім’ю – правда, не з метою показати принади планети, а щоб ті носили його валізи з улюбленою колекцією.

Кількість брендів, виставлених на торги віскі, вражає. Серед них найбільш гучні та шановані імена: Ardbeg, Bowmore, Dalmore, Glenfiddich, Laphroaig, Springbank, Kinclaith, Killyloch, Ben Wyvis, Glen Grant, Glenmorangie, The Glenlivet, Strathmill, Mortlach і The Macallan.

«Це найдивовижніша колекція, з якою мені коли-небудь пощастило мати справу, – говорить Мартін Грін, фахівець Bonhams із продажу віскі. – Багато з представлених у колекції пляшок більше ніколи не будуть випускатись або повторюватися в індустрії віскі, тому розпродаж колекції являє собою можливість придбати багато перспективних предметів колекціонування».

– То ти вирішив одружитися зі мною, щоб із часом було кому носити за тобою валізи з віскі?! – розсміялася Ліза.

– У тебе надто гострий розум, як для жінки, – удавано суворо глянув на наречену Він, але потім посміхнувся. – Може, колись і про мене так напишуть. Тобто про мою колекцію.

– Якщо таке пишуть слідом за некрологом, то краще не треба! – махнула рукою Ліза.

Після збирання необхідних довідок та підготовки відгуляли весілля. Усе відбулося наприкінці літа в ресторані, солідно, пристойно, недешево.

«Не в нічному ж клубі відзначати створення моєї родини?!» – виголосив на старті Він, і далі сам опікувався підготовчим процесом, щоб було якнайкраще.

Гостей було не більше як тридцять осіб, з боку нареченої лише двоє – колишні колежанки Кіра й Ірина. Мати відмовилася прилетіти на весілля, хоч Він і готовий був оплатити переліт майбутній тещі. І хоч її побоювання щодо аморальних перспектив закордонних заробітків не виправдалися, стосунки після Лізиного від’їзду з батьківщини зіпсувались остаточно, і навіть законний шлюб нічого не змінював.

– Жадібність – гріх! Заради грошей ти зреклася родини! Могла б і тут жити, як усі! – вичитувала Лізу матір, уже не згадуючи, яку саме родину й за яких обставин дівчина залишила, як і те, що у батьковому домі живе тепер чужий Лізі за кров’ю та духом чоловік і що місця для доньки там більше немає.

– На все воля Божа, – відповіла Ліза материними ж словами, нарешті дочекавшись паузи в потоці докорів, і повісила слухавку.

На весіллі дівчата і вітали подругу, і сміялися, і плакали. Безпосередня Кіра витанцьовувала з гостями та підморгувала Лізі: «Непоганий жених би для мене був?!» Вона цілком серйозно просила подругу надалі приглядатися – хто знає, може, і їй трапиться якийсь нормальний чоловік, нехай і не такий красень та багатій, як Лізин. Ірина на те посміхалася, не заважаючи Кірі мріяти й подумки примірятися до різних варіантів можливого влаштування життя. На прощання вона сказала Лізі:

– Ти, подруго, зірвала джекпот. Багато з наших тобі відверто заздрять, хоч і передавали вітання. Але тепер тобі доведеться навчитися з цим жити. Бо, кажуть, їхні солодкі тенета, сплетені для нареченої, нерідко стають колючим дротом для дружини. Я тобі не казала, але моя донька – то плід майже такої самої казки. Але з сумним фіналом. – Ірина затягнулася димом, гукнула Кіру й озирнулася, шукаючи очима Браса – він привіз дівчат з їхнього містечка на весілля і мав тепер доправити назад.

– Іро… Дякую тобі за все! І тобі, Кірюхо! Я вас люблю! Раптом щось буде треба…

– Добре, сестричко. Ти сама дивись, коли що – звертайся.

Дівчата шморгнули у напівтемряві носами, обійнялися, і Його машина помчала бувалих хостес у клуб (бо ще мали там працювати до ранку), а Ліза повернулася до гостей.

За кілька місяців і направду цукор із «солодких тенет» осипався. Щасливий красень-наречений, вдовольнившись своєю перемогою, звик до молодої дружини і повернувся до старих звичок розгульного холостяцького життя. Він пропадав ночами в клубах, то в своїх, то наїжджаючи гостем у інші, повертався під ранок напідпитку, то машиною, то на мотоциклі, лякаючи сонну Лізу його ревом у дворі й доводячи до відчаю хмільними ароматами та хропінням на подружньому ліжку. До того ж невдовзі після весілля Ліза завагітніла, не дуже добре почувалася, частіше прагнула побути вдома і припускала, що майбутній таточко шаленів від незвичного розкладу життя та від дефіциту адреналіну.

Ще одне неприємне відкриття вразило Лізу. Одного разу вона побачила з вікна, як чоловік розмовляв у дворі з тим самим товстуном із пальчиками-сосисками й масними щоками, який у тому, першому її клубі, з’являвся щовечора та виливав їй душу, пив, тулився до неї, не торкаючись руками, але всіляко показуючи свою стримувану пристрасть і хіть. Це було саме в той час, коли ще майбутній чоловік після перших активних дій у завоюванні Лізиної прихильності зник на тривалий час без пояснень. Не виключено, що знервована і змучена «увагою» того підтоптаного товстуна, невдоволеного дружиною, Ліза відчула різницю, коли її герой несподівано з’явився з букетом, дорогим подарунком, привітаннями та пропозицією руки й серця.

29
Мир литературы

Жанры

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело