Songe du vieil pelerin (Пісня старого пілігрима) - Москалець Костянтин - Страница 13
- Предыдущая
- 13/13
Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта:
13
1990-91
Це навіть не вірш
Я не помер, не треба цих плачів,
не треба розтинів покинутого тіла.
Я у свічаді за спиною, у свічі,
я не помер і нетля не згоріла.
Стою, сміюсь до тебе, — не журись!
Ми ще побачимось і я вам заспіваю,
бо скільки між світами не блукаєш,
а все ж сюди повернешся колись.
…А ти читай тим часом і молись,
безкровні жертви квітнуть на світанні.
Усі мої обіцянки збулись,
тож збудеться і перша — чи остання.
13
- Предыдущая
- 13/13
