Сестра Керрі - Драйзер Теодор - Страница 30

• Предыдущая
• 30/111
• Следующая

Що ж до Герствуда, то він поки не думав ні про що, крім насолоди, не пов’язаної з будь-якою відповідальністю. Він і в голові собі не покладав, що в його житті можуть виникнути якісь ускладнення. Його становище було тверде, сімейне життя хоч і не задовольняло його, проте не завдавало турбот, а його особиста свобода була необмежена. Кохання Керрі не принесе йому нічого, крім насолоди. Він розкошуватиме з цією новою втіхою, що ніби подарувала йому доля понад звичну міру радощів і втіх. Він зазнає з нею блаженства, його ж власні справи лишатимуться без змін.

У неділю ввечері Керрі обідала з ним у ресторані на Іст-Адамс-стріт, потім вони сіли в екіпаж, і він повіз її до популярної в ті часи вечірньої кав’ярні на авеню Коттедж-Гров, поблизу 39-ї вулиці. Освідчуючись їй, Герствуд помітив, що Керрі приймає його кохання як дуже високе почуття. Вона тримала його на певній відстані, дозволяючи лише такі ознаки ніжних почуттів, які личили хіба зовсім недосвідченому коханцеві. Він зрозумів, що не так легко буде оволодіти нею, як він сподівався, і вирішив не дуже наполягати.

Він весь час удавав, що вважає її заміжньою жінкою, і тепер цю гру треба було провадити далі. Хвилина перемоги ще не настала, доводилось вичікувати — хтозна-скільки.

В екіпажі, коли вони поверталися на Огден-сквер, він спитав:

— Коли ж я знов побачу вас?

— Не знаю, — відповіла вона і сама замислилась над цим.

— Може, зустрінемося в «Ярмарку» у вівторок? — запропонував він.

Вона заперечливо хитнула головою:

— Не так скоро.

— Знаєте що, — сказав він тоді,— я напишу вам до запитання на поштамт Західної сторони. А ви зайдете туди за листом у вівторок, гаразд?

Керрі згодилась.

Він спинив екіпаж, за один будинок не доїжджаючи до її квартири.

— На добраніч, — прошепотів він, і екіпаж поїхав далі.

Спокійне розгортання подій було, на жаль, порушене поверненням Друе. Другого дня, сидячи у своєму чепурненькому кабінетику, Герствуд побачив комівояжера, що входив у бар.

— Здрастуйте, Чарлі! — вигукнув він привітно. — Уже повернулись?

— Як бачите, — відповів Друе з усмішкою, наближаючись і зазираючи в двері кабінету.

Герствуд підвівся.

— Ну що ж, — промовив він, обводячи постать комівояжера поглядом, — як завжди, свіжий, мов огірочок!

І вони заговорили про спільних знайомих і про події, що сталися за цей час.

— Ви вже були вдома? — спитав під кінець Герствуд.

— Ні, зараз іду, — відповів Друе.

— Я не забув про ваше дівча, — сказав Герствуд, — і провідав її якось. Я подумав, що вам не хотілося б, щоб вона весь час була сама.

— Маєте рацію, — погодився Друе. — Ну, як вона там?

— Усе гаразд, — відповів Герствуд. — Тільки дуже нудьгує без вас. Ви б пішли та потішили її своїм приїздом.

— А я це й збираюся зробити, — весело заявив Друе.

— Я б хотів, щоб ви обоє пішли зі мною в середу до театру, — сказав Герствуд на прощання.

— Дякую, друже мій, — відповів молодий комівояжер, — я спитаю Керрі, і потім дам вам знати.

І вони приязно потиснули один одному руки.

«Що за чудова людина!» ~— подумав Друе, завертаючи за ріг і простуючи до Медісон-стріт.

«Друе непоганий хлопець, — подумав Герствуд, входячи до свого кабінету, — але він не до пари Керрі».

Згадка про неї одразу ж привела його в чудовий настрій, і він віддався думкам про те, як він одурить комівояжера.

Прийшовши додому, Друе, як завжди, схопив Керрі в обійми, але вона, примушуючи себе відповісти на його поцілунок, переборювала внутрішній трепет.

— Ти знаєш, дуже вдала поїздка! — сказав вій їй.

— Справді? Ну, а як у тебе вийшло в Ла-Кроссі, з тим чоловіком, про якого ти розповідав?

— О, чудово! Продав йому цілу партію товару. Там був іще один хлоп’яга, представник фірми Бернштейн, отакий носатий йолоп, але він нічого не зміг зробити. Я йому втер носа!

Скидаючи комірець і відщібаючи запонки, перед тим як умитись і переодягтись, Друе в усіх подробицях описував свою поїздку. Керрі мимоволі зацікавилася його жвавою розповіддю.

— Розумієш, у нас у конторі всі були просто вражені,— сказав він. — За останній квартал я продав товарів найбільше з усіх представників нашої фірми. У Ла-Кроссі я продав на три тисячі доларів!

Він низько нахилився над мискою з водою і почав умиватись, відсапуючись і пирхаючи та розтираючи руками шию й вуха, а Керрі дивилась на нього, і суперечливі думки боролися в ній — спогади про минуле, теперішнє ставлення до нього… Витираючи обличчя рушником, він знову заговорив:

— У червні я неодмінно проситиму надбавки. Нехай платять більше, коли я даю їм стільки прибутків. І я доб’юся свого, ось побачиш!

— Сподіваюсь, — сказала Керрі.

— А коли ще й те діло, про яке я тобі говорив, закінчиться щасливо, ми з тобою одружимось! — додав він з якнайсерйознішим виглядом і, підійшовши до дзеркала, почав пригладжувати щіткою волосся.

— Щось мені не віриться, що ти справді збираєшся одружитись зі мною, Чарлі! — сумно мовила Керрі.

Їй пригадалися недавні Герствудові освідчення, і тому вона зважилась це сказати.

— Та що це ти… що ти, справді! Певна річ, одружусь! Як тобі таке спало на думку?

Він перестав чепуритись перед дзеркалом і підійшов до неї. А їй уперше захотілося відсунутись від нього.

— Ти так давно про це говориш! — мовила вона, підводячи до нього своє вродливе личко І дивлячись на нього знизу вгору.

— Але ж я й хочу з тобою одружитись, тільки щоб жити так, як я збираюсь, потрібні гроші. От одержу цю надбавку, ми тоді влаштуємося як слід і зможемо одружитись. Та не турбуйся про це, моя рибонько!

Він ласкаво поплескав її по плечу, але Керрі тепер цілком ясно побачила, які марні її надії на нього. Цей вітрогон, очевидно, не збирався для неї і пальцем поворухнути. Він просто віддав усе на волю долі, бо те вільне і безтурботне життя, яким він живе, було йому куди більше до смаку, ніж будь-які обов’язки.

Герствуд, навпаки, уявлявся їй втіленням сили і щирості. Він не мав звички ухилятися від серйозних розмов з пею. Він глибоко співчував їй в усьому і показував, що високо цінує її. Вона справді була йому потрібна. А Друе не дбав про неї анітрохи.

— Ах ні,— мовила вона гірко, і в тоні її відбився і новий успіх, а ще більше її безпорадність, — ти цього ніколи не зробиш.

— Ну от, почекай трохи, тоді сама побачиш: я зроблю те, що сказав, — цими словами він немовби закінчив розмову.

Керрі дивилась на нього і почувала, що правда на її боці. Вона прагне заспокоїти своє сумління і зустрічає байдуже, легковажне нехтування своїх справедливих вимог. Адже він обіцяв, що одружиться з нею, — і ось як він виконує свою обіцянку!

— Слухай, — сказав Друе, коли питання про одруження було, на його думку, якнайкраще уладнано, — я сьогодні бачив Герствуда, він запрошує нас піти з ним до театру.

Почувши це ім’я, Керрі здригнулася, але одразу опанувала себе.

— Коли? — спитала вона з удаваною байдужістю.

— У середу. Підемо?

— Добре, якщо ти хочеш, — відповіла вона так стримано, що це могло здатися підозрілим.

Друе дещо помітив, але подумав, що до цього спричинилася розмова про одруження.

— Він казав, що якось заходив до тебе.

— Так, — мовила Керрі,— він був у неділю ввечері.

— У неділю? — здивувався Друе. — А я так зрозумів його, ніби він був з тиждень тому.

— Еге ж! Він заходив і на тому тижні,— відповіла вона,

Керрі не знала, про що вони говорили, і зовсім розгубилася: вона боялася наробити собі клопоту, пробалакавшись.

— Виходить, він приходив двічі? — спитав Друе, і якийсь сумнів уперше промайнув на його обличчі.

— Так, — з невинним виглядом потвердила Керрі, догадуючись тепер, що Герствуд говорив лише про один візит.

Друе вирішив, що, мабуть, не так зрозумів свого друга, і не надав цій пригоді великої ваги.

— А що йому, власне, треба було? — спитав він цікаво.

— Він сказав, що зайшов, бо думав, що мені, мабуть, нудно самій. Не бачивши тебе довгий час, він дивувався, що з тобою трапилось.

• Предыдущая
• 30/111
• Следующая