Ангели помсти - Ульяненко Олесь - Страница 56
- Предыдущая
- 56/56
– Так це ти Боб Павук?
– Павук? – глузливо перепитав Боб. – Ну й придумають…
Офіцер вистрелив і вибив йому око. Боб зателіпався, зсунувся з ліжка і поповз, але уткнувся головою в стіну. І тут він завив. Тихо, так, наче людина хоче заплакати, але з рота йдуть згустки крові. Офіцер зробив крок назад і тричі вистрелив. Але Боб не затихав. Тоді офіцер підійшов і вистрелив упритул, прямо в голову. Розвернувся і вийшов. Крізь вибите скло виднілися птахи, літак, світили яскравим світлом ліхтарі.
– Мороз, – сказав офіцер, бридливо дивлячись, як підлогою тягнуть закривавлений труп Макнамари.
Наступного дня сріблястий літак поклав хмари на крило і взяв курс на Швейцарію. Так вивозили Таню. Вона сиділа біля самого вікна, між двох охоронців, а батько з матір’ю сиділи через чотири ряди. Таня заплющила очі й більше не відкривала. Вона впала в кому і померла, не долетівши до місця призначення. Поховали її в Лозанні.
21 жовтня 2005 року, Київ
- Предыдущая
- 56/56
