Елементарні частинки - Уельбек Мішель - Страница 21
- Предыдущая
- 21/62
- Следующая
— Так, Жаклін, твоя правда: якщо ти відчуваєш, що хочеш лягти, то так і треба зробити.
Здається, ці двоє добре знають одна одну.
Другий сеанс написання композиції пройшов дещо вдаліше; надихнувшись ранковим миттєвим баченням, Брюно спромігся на такий поетичний опус:
— Тут забагато гумору, — відзначила йогиня з легким докором.
— Містики, — вставила тітка, що ригала. — Це скоріше не гумор, а беззмістовна містика…
Що з ним відбувається? Доки він усе це терпітиме? Чи це того варте? Брюно серйозно замислився над цим питанням. Тільки–но заняття закінчилося, він попрямував до свого намету, навіть не спробувавши поговорити з рудою кралею; перед обідом йому треба було ковтнути трохи віскі. Поблизу свого привалу він зіштовхнувся з однією з тих дівчат, на яких витріщився тоді в душовій; граціозним рухом, від якого сколихнулись її груди, вона відчепила з мотузки трусики, що їх вивісила напередодні сушитися. Він відчув, що готовий злетіти у повітря і розплескатися по кемпінгу шматами жиру. А що, власне, змінилося з часів його власної молодості? Він мав ті ж самі бажання, те ж саме розуміння, що навряд чи йому вдасться задовольнити їх. Світ, який не поважає нічого, крім молодості, потихеньку зжирає людську сутність. До обіду він обрав одну католичку. Зрозуміти це було неважко, вона носила на грудях величезний залізний хрест; до того ж, у неї були припухлі нижні повіки, які надавали погляду глибини й часто виявляли цілком католицький, якщо не містичний умонастрій (а іноді, правда, і схильність до алкоголізму). З довгим чорнявим волоссям, дуже білою шкірою, вона була трохи худа, але непогана. Навпроти неї сиділа біляво–руда дівчина швейцарсько–каліфорнійського типу, зростом щонайменше метр вісімдесят, з чудовим тілом, на вигляд надзвичайно здорова. То була керівниця тантрійських занять. Насправді вона була родом з Кретея і звали її Брижіт Мартен. У Каліфорнії вона збільшила собі бюст і пройшла обряд посвячення в таємниці східної містики, до того ж вона змінила собі ім’я: повернувшись до Кретея, вона протягом року вела тантрійські заняття для всілякого наброду під ім’ям Шанті Мартен. Здавалося, католичка надзвичайно захоплювалася нею. Спочатку Брюно зміг втрутитись у розмову, яка крутилася навколо дієти з натуральних продуктів, — він мав інформацію щодо пшеничних проростків. Але дуже швидко дами перейшли до релігійних тем, і йому було вже вкрай важко поспішати за ними. Чи можна прирівняти Ісуса до Крішни, а якщо ні, то до кого? Чи слід віддати перевагу Рентентену перед Расті? Католичка, хоча й була католичкою, не дуже полюбляла Папу: Іоанн Павло II з його середньовічною ментальністю гальмує духовний розвиток Західної цивілізації — такою була її теза.
— Авжеж, — погодився Брюно, — він такий йолоп… — Маловживане слівце підігріло інтерес до його персони з боку обох жінок. — А ось далай–лама вміє ворушити вухами, — сумно закінчив він, доїдаючи свій біфштекс.
Католичка жваво підскочила, навіть не доторкнувшись до своєї кави. Вона не хотіла запізнюватися на свої «Правила так-так» — заняття із саморозкриття особистості.
— О так! «Так–так» — це здорово! — палко вигукнула швейцарка, теж підводячись.
— Дякуємо за розмову, — кинула католичка, з милою посмішкою повернувшись до нього.
Ну, не так уже й погано він викрутився. «Розмовляти з цими бабами, — думав Брюно, повертаючись до себе в кемпінг, — усе одно, що відливати в пісуар, сповнений недопалків; або ще як срати в унітаз, забитий гігієнічними прокладками: вони не пролазять у трубу, а потім смердять». Слово пружно пронизує простір, той самий простір, що розділяє тіла. Не потрапивши в ціль, не отримавши відгуку, воно по–дурному зависає у повітрі, такі слова починають гнити й смердіти, це достеменний факт. Сприяючи налагодженню взаємозв’язків, слово може також зруйнувати їх.
Він розташувався в шезлонгу біля басейну. Дівчата по- ідіотськи метушилися, під’юджуючи хлопців, щоб ті зіштовхнули їх у воду. Сонце стояло в зеніті. Голі лискучі тіла ходили туди й сюди навколо блакитної гладіні води. Сам того не помітивши, Брюно поринув у читання «Шести приятелів і Людини в рукавичці», мабуть, справжнього шедевра Поля–Жака Бонзона, що нещодавно був перевиданий у серії «Бібліотека для юнацтва». Під майже нестерпно гарячим сонцем приємно було перенестися у ліонські тумани, побути в заспокійливому товаристві песика Капі.
Пообідня програма надавала йому вибір між сенситивним гештальт–масажем, звільненням голосових зв’язок і переродженням у гарячій воді. До речі, масаж за своїм характером був дуже hot, гаряченьким. Уявлення про звільнення голосу він дістав мимохідь, прямуючи на сеанс масажу. Всього там було з десяток пацієнтів; украй збуджені, вони стрибали туди–сюди під керівництвом тантристки, скавучачи, наче перелякані індики.
Масажні столики, вкриті лазневими рушниками, стояли на верхівці пагорба, утворюючи широке коло. Учасники були зовсім голі. В центрі кола ведучий — невисокий, трохи зизоокий брюнет — почав викладати коротку історію сенситивного гештальт- масажу: починаючи свій шлях у працях Фріца Перлса про гештальт–масаж, або «масаж по–каліфорнійськи», він поступово увібрав деякі сенситивні досягнення, ставши — так принаймні вважав лектор — найбільш повноцінною методикою масажу. Йому відома, що не всі в Краї поділяють таку точку зору, але полемізувати з цього приводу він не хоче. Хай там як, це він повідомив під кінець своєї промови, масаж від масажу різниться; врешті–решт можна навіть сказати, що немає двох однакових масажів. Покінчивши з преамбулою, він перейшов до демонстрації, поклавши на стіл одну з учасниць.
Відчути напругу своєї партнерки… — повчав він, погладжуючи її плечі; його член погойдувався за кілька сантиметрів од білявого волосся дівчини. — Гармонізувати, постійно гармонізувати… — мовив він, обливаючи олією її груди. — Поважати недоторканність тілесної структури… — Його руки сковзнули до її живота, дівчина заплющила очі і з очевидним задоволенням розсунула стегна. — Ось, — закінчив він, — тепер ви працюватимете разом. Ходіть, дійте, зустрічайтесь у просторі; поспішайте зустрітися одне з одним.
Збентежений попередньою сценою, Брюно відреагував трохи запізно, але ж саме тут і треба було ловити момент. Слід було незворушно наблизитись до жаданої партнерки, з посмішкою зупинитися перед нею і спокійно спитати: «Хочеш попрацювати зі мною?» Решта, мабуть, знала, що до чого, бо за тридцять секунд розхапали всіх. Брюно розгублено глянув навколо й побачив, що залишився віч–на–віч з чоловіком, кремезним, маленьким волохатим брюнетом з товстим членом. Він вчасно не збагнув, що тут було тільки п’ять дівчат на сімох мужиків.
Дякувати Богу, цей другий не скидався на голубого. Вочевидь розлючений, він мовчки ліг на живіт, поклав голову на схрещені руки і заходився чекати. «Відчути напругу… поважати недоторканність тілесної структури…» Брюно не пошкодував олії, але далі колін просунутися не зміг; цей тип лежав нерухомо, наче колода. В нього навіть сідниці поросли волоссям. Олія почала стікати, капаючи на лазневий рушник, литки волохатого, мабуть, уже наскрізь просякли нею. Брюно підвів голову. Зовсім поруч він побачив двох чоловіків, що лежали горілиць. Сусід справа підставив для масажу свій торс, груди дівчини м’яко погойдувались; її кіска була на рівні його носа. Касетник ведучого розносив у повітрі широкі хвилі музичної піни з синтезатора; небо сяяло бездоганною синявою. Навколо Брюно, лисніючи від масажної олії, плавно здіймались осяяні сонцем члени. Все це було жорстоко реальним. Він більше не міг продовжувати. В іншій точці кола ведучий давав поради одній із пар. Брюно швидко зібрав свій рюкзак і подався вниз до води. Навколо басейну була саме година пік. Оголені жінки, розтягнувшись на траві, базікали, читали або просто приймали сонячні ванни. Куди б приткнутися? З рушником в руці він став тинятися по галявині; в деякому сенсі він загубився серед піхв. Він почав переконувати себе, що слід виявити рішучість, коли побачив католичку, яка розмовляла зі смаглявим кремезним коротуном, чорноволосим і кучерявеньким; його очі сміялися. Брюно привітав її невиразним жестом — вона нічого не помітила — і приліг поруч. Якийсь тип мимохідь гукнув до чорнявого курдупеля: «Привіт, Каріме!» Той, не припиняючи розмови, махнув рукою. Вона слухала мовчки, відкинувшись на спині. Між її худих стегон була дуже миленька штучка, трохи опукла, з чорним, чарівно хвилястим волоссям. Продовжуючи базікати, Карім лагідно погладжував свої яйця. Брюно притулився щокою до землі, зосередивши увагу на лобковій порості католички, що була за якийсь метр од нього: то був світ лагідності. Він розслабився, обважнів і заснув.
- Предыдущая
- 21/62
- Следующая
