Елементарні частинки - Уельбек Мішель - Страница 31

• Предыдущая
• 31/62
• Следующая

Мішель сів, витер крапельки поту з чола. Він провадив далі:

— Після війни, в 1946 році, Джуліан Хакслі був призначений генеральним директором ЮНЕСКО, що була створена саме в той час. Його брат опублікував «Повернення до чарівного нового світу», в якому намагався подати свій перший твір як викриття, сатиру. Кілька років по тому Олдос Хакслі став ідейним натхненником більшості експериментів хіпі. Він завжди був прибічником повної сексуальної свободи, грав роль першовідкривача в застосуванні психоделічних наркотиків. Його знали всі засновники Ізалену[21], вони були знайомі з ним і перебували під його впливом. Після цього рух New Age потроху скористався всіма ідеями ізаленського напрямку. По суті, Олдос Хакслі один із найвпливовіших мислителів сторіччя.

Вони пішли пообідати до ресторану на розі вулиці, який пропонував подвійну порцію фондю по–китайськи за 270 франків. Мішель уже три дні не виходив із дому.

Я сьогодні не їв, — зауважив він із легким подивом; у руці він тримав книгу. — Хакслі опублікував «Острів» у 1962–му, це його останній твір, — провадив він, длубаючи липкий рис. — Дія відбувається на райському тропічному острові — рослинність і ландшафти, мабуть, навіяні Шрі–Ланкою. На цьому острові, далеко від великих торговельних шляхів XX сторіччя, розгортається своєрідна цивілізація, досить просунута в плані технологій і яка водночас поважає природу: мирна, цілком позбавлена спадкоємних неврозів та юдео–християнських заборон. Оголеність там природна; кохання і хтивість виявляються відверто. Цей твір, посередній, але дуже легкий для розуміння, мав великий вплив на хіпі, а через них і на прибічників New Age. Якщо придивитися, гармонійне суспільство, змальоване в «Острові», має багато спільного з тим, що описано в романі «Чарівний новий світ». У реальності сам Хакслі, який, мабуть, перебував у стані маразму, здається, не усвідомлював цієї схожості, проте суспільство, зображене в «Острові», так само близьке до «Чарівного нового світу», як анархічне товариство хіпі схоже на суспільство буржуазного лібералізму чи, скоріше, його шведського соціал–демократичного варіанту.

Він замовк, умочив креветку в соус пікан і відклав убік свої палички.

— Олдос Хакслі, як і його брат, був оптимістом, — нарешті мовив він з майже відразливою гримасою. — Метафізична мутація, що дала життя матеріалізму та сучасній науці, мала два великих наслідки: раціоналізм та індивідуалізм. Помилка Хакслі полягала в тому, що він погано прорахував співвідношення сил між цими двома наслідками. Він недооцінював зростання індивідуалізму в результаті більш інтенсивного усвідомлення смерті. Індивідуалізм породив свободу, відчуття власного «я», потрібність виділитися й піднятися над іншими. В тому раціональному суспільстві, що зображене у романі «Чарівний новий світ», боротьба може бути пом’якшена. Економічне змагання, метафора захоплення життєвого простору, не має сенсу в багатому суспільстві, де всі економічні коливання перебувають під контролем. Змагання в галузі сексу, що віддалено уособлювали зародження перемоги над часом, не мають сенсу в суспільстві, де повністю розвалилася система сексуального самовідтворення; але Хакслі забуває врахувати індивідуалізм. Він не зміг зрозуміти, що секс, будучи відділений від функції розмноження, існує не стільки як джерело задоволення, скільки як принцип самоствердження: це те ж саме, що пристрасть до збагачення. Чому шведська соціал–демократична модель ніколи не могла піднятися над ліберальною? Чому її навіть ніколи не випробували в галузі сексуальних проблем? Тому що метафізична мутація, якою оперує сучасна наука, веде за собою індивідуалізм, марнославство, ненависть і бажання. На відміну од насолоди, бажання за своєю суттю є джерелом страждання, злості й біди. Усі філософи — не тільки буддисти, не тільки християни, але всі ті, хто заслуговує називатися філософами, — знали про це і вчили цьому. Вихід, який пропонували утопісти від Платона до Хакслі, в тому числі і Фур’є, полягає в угамуванні бажання і страждання шляхом негайного їх задоволення. Рекламно–еротичне суспільство, в якому ми живемо, навпаки, прагне організувати бажання, поширити його в неймовірних масштабах, стримуючи його задоволення в межах інтимної сфери. Щоб таке змагання не припинялося, слід збільшувати бажання, треба, щоб воно, поширюючись, пожирало людське життя.

Втомившись, він витер спітніле чоло. До їжі він більше не доторкнувся.

– Існують корективи, маленькі гуманістичні поправки, — м’яко заперечив Брюно. — Врешті–решт, є речі, які дозволяють забути про смерть. В «Чарівному новому світі» йдеться про анксіолітики та антидепресанти; в «Острові» все скоріше стосується медитації, психоделічних наркотиків, деяких туманних елементів індуїзму. На практиці зараз люди намагаються створити маленький коктейль з обох засобів… Джуліан Хакслі у творі «Те, про що я насмілююсь думати», теж звертається до питань релігії, він присвячує їм усю другу частину, — з усе більшою відразою зауважив Мішель. — Він цілком усвідомлює, що науковий прогрес та матеріалізм підірвали основи всіх традиційних релігій; також він розуміє, що жодне суспільство не може існувати без релігії. Впродовж більш ніж сотні сторінок він намагається закласти фундамент такої релігії, яка могла б співвідноситись із сучасним станом науки. Не можна сказати, що результати його зусиль такі вже переконливі; також не можна сказати, що з цієї точки зору наше суспільство зробило якийсь відчутний прогрес. У реальності всі сподівання на синтез зводяться на ніщо очевидністю смерті матерії, марнославством і жорстокістю, поширення яких неможливо зупинити. Як компенсація, — дивно посміхнувшись, закінчив він, — нам, проте, залишається кохання.

Після візиту Брюно Мішель цілих два тижні провалявся у ліжку. Справді, думав він, як суспільство може існувати без релігії? Це ж дуже важко, навіть якщо йдеться про окремого індивідуума. Кілька днів поспіль він розглядав батарею, розташовану ліворуч од ліжка. Під час опалювального сезону її відсіки заповнює гаряча вода, це корисний, хитрий винахід; але все ж таки, скільки часу західне суспільство може обходитися без будь–якої релігії? У дитинстві він полюбляв поливати рослини на городі. В нього збереглася маленька прямокутна чорно–біла фотокартка, на якій він з лійкою в руках під наглядом бабусі; мабуть, йому було тоді років шість. Згодом він полюбив щось купувати. На здачу від хліба йому дозволяли купити трохи карамельок. Потім він йшов на ферму по молоко; на витягнутій руці він ніс, похитуючи, алюмінієвий солдатський казанок з ще теплим молоком, і йому було моторошно, коли він повертався вже вночі вибоїстою дорогою, уздовж якої росли колючі чагарники. Тепер будь–яке відвідування супермаркету було для нього справжньою мукою. Але асортимент змінювався, раз у раз виникали нові типи заморожених продуктів для холостяків. Нещодавно у м’ясному відділі супермаркету вперше у житті він побачив біфштекс із страуса.

Щоб забезпечити відтворення, дві нитки ДНК розходяться, і до кожної приєднуються додаткові нуклеотиди. Цей момент поділу дуже небезпечний, бо саме тут можуть втрутитися неконтрольовані, переважно згубні, мутації. Голодування стимулює інтелект — це факт, і наприкінці першого тижня Мішель інтуїтивно здогадався, що бездоганне відтворення неможливе, доки молекула ДНК має форму спіралі. Для отримання бездоганної реплікації незліченної кількості генерацій клітин, мабуть, слід було надати генетичній інформації більш компактної форми, на кшталт, наприклад, торту чи стрічки Мебіуса.

У дитинстві він не міг змиритися з природною руйнацією речей, їх поламками, зношуванням. Так, багато років він зберігав, безліч разів лагодив, обмотував скотчем розколену надвоє маленьку лінійку з білої пластмаси. Після додаткових потовщень лінійка втратила свою прямизну, було вже неможливо провести пряму лінію, вона вже не могла слугувати лінійкою. І все ж таки він її зберігав. Вона знову ламалася, він її знову лагодив, товстіше намотував скотч і вперто клав у ранець.

• Предыдущая
• 31/62
• Следующая