Елементарні частинки - Уельбек Мішель - Страница 42

• Предыдущая
• 42/62
• Следующая

Ось до чого зводилися докази, що були зібрані проти Девіда. Поліція випадково перехопила одну з матриць відео з тортурами, але, очевидно, Девіда попередили; у будь–якому разі, він устиг вчасно втекти. Тут Деніел Макміллан переходив до своєї головної тези. В своєму творі він упевнено стверджував, що так звані сатаністи не вірять у Бога, в Диявола чи у будь–яку іншу надприродну силу; вони вводили блюзнірство у свій ритуал лише як другорядну приправу, смак до якої більшість з них невдовзі втрачали. Насправді вони, подібно до їх вчителя маркіза де Сада, були цілковитими матеріалістами, такими собі гурманами, що шукають насолоду в нервових потрясіннях. За Деніелом Макмілланом, прогресуючий упродовж шістдесятих, сімдесятих, вісімдесятих, а потім і дев’яностих років розпад моральних цінностей є закономірним та неминучим процесом. Коли сексуальна насолода приїдається, природно, що людина, вільна від обмежень традиційної моралі, звертається до більш різноманітних жорстоких ігор; дві сотні років тому Сад уже пройшов цей шлях. Щодо цього серійні вбивці дев’яностих — прямі нащадки хіпі шістдесятих; їх спільними предками можна визнати таких віденських акціоністів п’ятдесятих, як Ніч, Мюель чи Шварцкоглер, які під виглядом перформансу вчиняли прилюдні розправи над тваринами; у присутності всіляких бовдурів вони виривали, роздирали на шматки їхні органи та нутрощі, вони занурювались руками в їхню плоть і кров, доводячи до останньої межі страждання невинних істот, тим часом як статист знімав цю різанину на плівку, щоб потім виставити отриманий матеріал у художній галереї. Таке діонісійське прагнення звільнення звіриного, злого начала, розбуджене віденськими акціоністами, проявлятиметься упродовж наступних десятиріч. Згідно з Деніелом Макмілланом, цей поворот, що настиг західну цивілізацію після 1945–го, є прямим поверненням до культу грубої сили, зречення од вікових норм, що століттями створювалися в ім’я моралі та права. Віденських акціоністів, бітників, хіпі та серійних убивць зближує те, що всі вони абсолютні анархісти, вони сповідують цілковите утвердження прав особистості на противагу соціальним нормам, всьому тому лицемірству, до якого, на їхню думку, зводиться мораль, почуття, справедливість та співчуття. В цьому сенсі Чарлз Менсон аж ніяк не являє собою страхітливе спотворення духовного досвіду хіпі, а логічне його довершення; Девід Ді Меола тільки продовжив, втілив у життя ідеї звільнення особистості, які проголошував його батько. Макміллан належав до партії консерваторів, а деякі його нападки проти особистої свободи викликали зубовний скрегіт у його власній партії; втім, його твір відіграв більшу роль. Збагатившись своїми авторськими правами, він з головою поринув у політику; невдовзі його обрали до Палати Общин.

Брюно замовк. Свою каву він уже давно допив, була четверта година ранку, а в залі — жодного віденського акціоніста. Тим часом Герман Ніч гнив в австрійській в’язниці, куди його запроторили за зґвалтування неповнолітньої. Цій людині вже виповнилося шістдесят, можна було сподіватися на швидку смерть; отже, одне із джерел всесвітнього зла висихало. Нервувати з цього приводу було не варто. Все навколо навівало спокій, самотній офіціант блукав поміж столиків. Зараз вони лишилися тут єдиними клієнтами, але ресторан був відчинений двадцять чотири години на добу, про це повідомляла вивіска на вході, те ж саме повторювалося на обкладинці меню, таке було зобов'язання, передбачене контрактом. «Вони й похезати не сходять, ці гоміки», — машинально пробурмотів Брюно. Людське життя в нашому сучасному суспільстві неминуче проходить через кризові періоди, насамперед у галузі особистих проблем. Отже, в центрі великої європейської столиці обов’язково має бути принаймні один заклад, відчинений для клієнтів усю ніч. Він замовив малинове желе та дві пляшки вишневої горілки. Крістіана уважно прослухала його розповідь; у її мовчанні було щось нестерпне. Тепер вони мали повернутися до звичайних радощів.

Більшість з тих, з ким Брюно протягом свого життя доводилося зустрічатися, були охоплені виключно гонитвою за задоволенням — очевидно, в поняття задоволення тут слід включити і втіхи самозамилування, які так тісно пов’язані з повагою та замилуванням людей, що тебе оточують. Отож, можна було задіяти ту чи іншу стратегію, що визначає особливості людських доль.

Проте Брюно визнавав, що з цього правила слід зробити один виняток — для його зведеного брата: здавалося, що сам термін задоволення його не стосується; але, правду кажучи, з Мішелем важко зрозуміти, чи зачіпає його щось, чи ні. Рівномірний прямолінійний рух за відсутності тертя та без прикладання зовнішньої сили триває до нескінченності. Організоване, раціональне, з точки зору соціології серединно розташоване відносно вищих категорій, досі життя його зведеного брата текло, мабуть, без тертя. Хоча, можливо, в замкнутому світі дослідників–мікробіологів і розгортаються приховані, страхітливі зіткнення самозамилування; втім, щодо цього Брюно мав деякі сумніви.

— У тебе дуже похмурий погляд на життя, — сказала Крістіана, перериваючи мовчання, що ставало все більш нестерпним.

— Ніцшеанський, — уточнив Брюно. І подумавши додав: — Вочевидь, я ніцшеанець нижчої категорії. Я прочитаю тобі один віршик. — Він дістав з кишені записну книжку і продекламував:

— Я знаю, що треба робити, — сказала вона після нової паузи. — їдьмо на мис Агд, улаштуємо груповуху в нудистському секторі. Там є медсестри–голландки, німкені–чинуші, все дуже пристойно, буржуазно, в північному дусі чи в дусі Бенілюкса. Чому б не потрахатись у товаристві люксембурзьких лягавих?

— У мене кінчається відпустка.

— У мене теж, заняття починаються у вівторок; але мені ще потрібен відпочинок. Мені набридло викладати, діти — такі бовдури. Тобі теж слід відпочити, тобі потрібен оргазм у колі найрізноманітніших жінок. Це можливо. Знаю, ти в це не віриш, але я запевняю тебе: можливо. В мене є приятель–лікар, він зробить нам довідку про хворобу.

На вокзал Агда вони прибули в понеділок уранці, взяли таксі й поїхали у нудистський сектор. Крістіана майже не мала багажу: їй бракувало часу, щоб заїхати в Нуайон.

— Слід було б надіслати трохи грошей синові, — мовила вона. — Він зневажає мене, але ще кілька років я буду змушена терпіти його. Я серйозно побоююся: хоч би він не став надто жорстоким. Він злигався з дивними суб’єктами: з мусульманами, нацистами… Якби він розбився на мотоциклі, мені було б боляче, але, гадаю, я відчула б себе вільнішою.

Вже настав вересень, і вони дуже легко знайшли собі житло. До нудистського готельного комплексу мису Агд входило п'ять будівель, збудованих у сімдесятих і на початку вісімдесятих років, які вміщали десять тисяч спальних місць — світовий рекорд. їхній номер, площею 22 квадратних метри, складався з вітальні, вона ж спальня, де було ліжко–канапа, куточок–кухонька, два одномісних ліжка, розташовані одне над одним; а також з душової, санвузла і тераси. Все це було розраховано максимум на чотирьох — найчастіше то була родина з двома дітьми. З першої хвилини вони відчули, що їм тут дуже сподобається. Тераса виходила на захід, на причал прогулянкових катерів і дозволяла пити аперитив, насолоджуючись останніми променями призахідного сонця.

• Предыдущая
• 42/62
• Следующая