Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 22
- Предыдущая
- 22/30
- Следующая
Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта:
22
ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ
Розказував циган раз
За смерть свого сина:
«Щеніхтo так не вмирав,
Як моя дитина.
Тільки-то вже смерть прийшла,
А він на всю хату:
«Люльки, люльки! - закричав.-
Люльки,- каже,- тату!»
Приніс йому таки сам,
А синок, небога,
Тілько раз coбi пакнув
Та й пішов до бога!»
ВАРЕНА СОКИРА
Прийшов москаль на постій,
Заглядає в очi:
«Свари, бабка, што-нибудь!»
А бабка не хоче.
«Нема!» - каже. - «Как не быть?»
«А нема нічого!»
«Та ну, бабка, не шути!»
«Та нема ж, їй-богу!»
«Так и нет суда на нет!..
А тапор имееш?»
«Та сокира десь була!»
«А вады нагрееш?»
«Та нaгpiю; що ж з води?»
«Ничаво, паладим,
Лиш бы тапор та вада,
Что-нибудь да сладим!»
Горить вогонь у печі,
Окріп закипає,
Москаль бере у окріп
Сокиру кидає.
«Теперь, бабка, если б так
Хоть крупы немного...
Энто было б знаешь что?
Ану-ка, ей-богу!»
Гішла баба до сіней,
Пригорщу приносить,
Але москаль, бiciв син,
Сальця iщe просить.
Внесла баба i сальця,
А далі до юшки
Підкинула i сама
Солі та петрушки.
I все її на yмi
Варена сокира,
А сокиру вже давно
Витягнув псявіра.
Укипіло - їв москаль,
Баба помагала,
Москаль ранець натягав,
Баба доїдала.
Москаль ранець натягнув
Та й пішов, псявіра,
Баба ж сидить та хвалить,
Що добра сокира.
СВІЧКА
Купив свічку раз купець,
Подає другому
Та й говорить з-за плечей:
«Сергею святому».
А наш собі не дочув -
Подає другому
Та й говорить з-за плечей?
«Андрею святому».
Пішла свічка по руках,
А той поглядає.
Ото староста вперед
3 нею наступає.
До Андрея просто йде,
А той не звинеться:
Поміж люди наперед
Собакою рветься!
«Да какому,- закричав,-
Лєпіш дуралєю?
Нє ентому, гаварят!
Гаварят, Сергею!»
19 июня
СКАЧИ, МИКАЛАЙ! [27]
Видить москаль коня в полі.
Красти замишляє,
3-за пазухи Миколая
Свого витягає.
Давай йому примовляти:
«Микола-утеха!
Да памаги украсть лошадь -
Верхом будешь ехать».
Помолився, повзе полем,
Де шкапа стояла...
Але якось збіглись люди,
Москаля нагнали.
Тогді москаль Миколая
На шнурочок в’яже,
Волоче його іззаду
Та й до нього каже:
«Насил тебя, как добраво.
Теперь - черт с табою!
Не памог мне верхом ехать -
Так скачи за мною!»
20 июня
ВАРВАРА
Аж приходить наш мужик,
Шапку поправляє.
«Чи є у вас Миколай?» -
Маляра питає.
«Нету, братец,- каже той,-
Тольки зараз буде».
Та Варвару живо зняв
Та й до халабуди.
І кісткою раз мазнув -
I чаша закрилась,
Мазнув iщe кілька раз -
I митра вродилась.
Мазнув ще раз - i обруч
Обвів наокола
І бігцем до мужика:
«Вот тебе Микола».
Але мужик coбi став,
Під боки узявся,
Як поглянув на лице -
Так i засміявся.
«Що Микола, то Микола!
Правдива Микола!..
Щоби тoбi волосок!..
Вся борода гола!»
«Нешто хочешь барады?
И барада буде!»
I з Варварою мерщій
Знов до халабуди.
Bn6irae, кругом глип -
Мужика й нi пари!
А тут баба, як на злість,
Питає Варвари.
Прокляв маляр мужика
I бабу, до лиха;
Ставить образ на стілець
Та й промовив стиха:
«Не требуй он барады,
Энтакая харя! -
И еще бы была раз
С Миколы Варвара».
вернуться
27
- Микола (Миколай) - за євангельською легендою, один із 12 anoстолів. Перекази приписують йому багато чудес, за які його й прозвано чудовним, чудотворцем, угодником. Християнська (греко-католицька і православна) церква відзначає дні пам’яті цього святого 22 (9) травня (літній Миколай) - в день перенесення мощів святого Миколи до міста Барі в Італії - і 19 (6) грудня (зимовий Миколай) - у день його смерті.
вернуться
28
- Б а р - місто Вінницької області.
22
- Предыдущая
- 22/30
- Следующая
