Смак Благодаті - Ведмеденко Олег Валентинович - Страница 31

• Предыдущая
• 31/37
• Следующая

“Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

не поводиться нечемно, не шукає свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

Ніколи любов не перестає!..” (Там же, 4–7 вірші).

АНТИХРИСТ. АПОФЕОЗ

Запитання: Дуже близька мені людина потрапила під вплив відомого псевдоправославного руху.

Зміст такий: часи антихриста на порозі, хто в це не вірить – як мінімум уражений духовною сліпотою; треба готуватися аж до запасання продуктами, купівлі землі і побудови бункерів; підготовляється уживляння чипів; світовий екуменізм – лжерелігия; глобалізм – економічна база і т.д. Зараз останні часи – всі ознаки в наявності.

Хотілося б почути думку авторитетного богослова з цього питання, і я звертаюся до Вас.

Відповідь: Зараз дійсно “останні часи” – період апофеозу влади антихриста, епоха кінця бунтівливого нашого часу, ворохобного нашого світу – година другого пришестя Христа у славі. Але кінець цей – не буквальне знищення планети Земля. Аж ніяк! Не чекайте ні ангелів з вогнеметами за плечима, які палитимуть підмісячну вщент, ані Антихриста, що всядеться в Ієрусалимському храмі як Бог. У Писанні мова йде про духовні речі – про порятунок людини і людства! Слово Боже, віра смиренна, благодать Любові Господньої – ось той “вогонь поїдаючий” усі стихії, усі пристрасті, усе мирське, усе світське в серці грішної, земної (не “громадянина Неба” іще) людини. Ось той “вогонь”, і ось та “земля”! Земля ж буквальна не для знищення була створена, але для життя:

“І святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував ” (Псалом 77 (78), 69 вірш);

“Поправді кажу вам: не перейде цей рід (рід людський, земля не буде знищена!), аж усе оце (пришестя Христа) станеться” (Матвія, 24 розділ, 34 вірш);

“А за днів тих царів (за днів існуючих на землі держав, за днів існуючої, а не спаленої у вогні землі) Небесний Бог поставить Царство (Царство Духа, Царство Благодаті, Царство Смиренності та Любові), що навіки не зруйнується” (Даниїла, 2 розділ, 44 вірш).

Тому і молимося: “Нехай буде воля Твоя як на Небі, так і на землі...”

Що ж стосується приходу на землю антихриста, то він уже давним-давно “у Божому храмі сидить, як бог, і за бога себе видає” (2 Солунянам, 2 розділ)! Тут “бог” – сиріч “багатий”. “Багатий” на істину, на віру, на благодать, про якого Господь:

“Ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!” (див. Об’явлення, 3 розділ з 14 вірша).

Сьогодні цілком відкрився цей “відступник, беззаконник, призначений на погибель, що противиться та несеться над усе”. Однак він не казковий чорт з рогами й хвостом, але дух новозавітного фарисейства, дух гордині та нелюбовності, – зцілена голова звірини, що взяла силу від сатани! І відкрився він у розп’ятому тілі Христовому – в церкві Божій...

Раніше, у дні апостолів, ця “таємниця беззаконня” була уже в дії. Але не звершувалася вона доти, доки не був “усунений із середини” тіла номінальної церкви утримуючий від смерті її дух Христів, що діяв через апостолів – живих свідків і благовісників Христового вчення – Вчення Смирення та Любові. Сьогодні ж – в останні дні – цілком уже виявився цей “беззаконник, що його Господь Ісус заб’є духом вуст Своїх (полум’яним Словом Істини) і знищить з’явленням приходу Свого (вогненним мечем благодаті Божої – Духом тієї ж Істини)”.

Антихрист = анти + Христос, тобто анти-Христос.

“По тому пізнають усі, що ви учні Мої , як будете мати любов між собою... ” (Івана, 13 розділ, 35 вірш);

“Візьміть ярмо Моє на себе й навчитеся від Мене , бо Я лагідний і сумирний серцем... ” (Мф. 11.29).

Чи маємо любов у серце своєму? Чи маємо смиренність? Чи приймаємо ближнього свого таким, який він є? Що чуємо з амвонів церков? Благословення чи прокльони? І взагалі, називаючи себе “християнами”, чи знаємо, що вчення Його, яке вказує нам шлях до Отця, є вчення про святе й найсолодше СМИРЕННЯ ХРИСТОВЕ? Чи пам’ятаємо саме значення цього слова? Чи не плутаємо смиренність із рабською покірністю або святенницькою єлейністю, зі злочинною байдужністю або елементарною бездіяльністю?.. Чи дійсно учні Христові?

Якщо ж не Христові – то чиї?

“Хто не зо Мною, той супроти Мене ; і хто не збирає зо Мною, той розкидає” (Мф. 12.30).

“Проти” – є “анти”. Антихристові, антихрист, антихристи!..

“Діти, – остання година! А що чули були, що антихрист іде, – а тепер з’явилось багато антихристів, – з цього ми пізнаємо, що остання година настала!

Із нас вони вийшли (як здичавіла гілка – вони повстали із лона Церковного, але уже не є овечками Господніми, хоча, в засліпленні духовному, й вважають себе Її синами), та до нас не належали (були віруючі, але не вірні). Коли б були належали до нас (якби були істинно учнями Христа – смиренними та любовними), то залишилися б з нами (залишилися б християнами не де-юре лише, але де-факто – тими, хто змиряється, хто “збирає з Христом”);

але вийшли (але вони відпали від Христа), щоб відкрилося, що не всі вони наші (що не всі номінальні християни є християнами реальними, але багато-хто – антихристами, явленими в образі ангелів світла)…” (1 Івана, 2 розділ, 18–19 вірші).

МІРИЛО ІСТИНИ

З листа читача: В Одкровенні бачимо сім церков, що діють в Азії на момент отримання відкриття святим Іоанном Богословом. І ці сім історичних помісних церков знаходяться у різному духовному стані. Одна з них, наприклад, взагалі мертва, за свідченням Самого Ісуса: “Я не знаходжу, щоб справи твої були досконалі перед Богом Моїм”. А дві церкви – схвалюються Господом, до них загалом немає викривального слова, а тільки: “тримай, що маєш”, “ти зберіг Слово свідчення Мого”. Підбадьорення: “будь вірний до смерті”.

Тому зрівняти всі помісні церкви і деномінації, або конфесії – чи буде це справедливо перед Тим, Хто є Свідок Вірний і Правдивий?

Я бажав би собі самому, і всім оточуючим, бути з тим Ангелом, що “зберіг Слово свідчення Ісуса і не відрікся віри Його”, і йти разом з ним. Адже сказав же апостол: “бережіться, щоб вам не захопитися оманою беззаконників, і не відпасти від свого утвердження...”

Поважаю отця Олександра Меня. Невтомний свідок Ісуса – він добрий приклад для всіх християн, усіх конфесій. Думаю, що у Вас з ним багато спільного...

Відповідь: В Одкровенні святому Іоанну Богослову (2 – 3 розділи) зображені не просто сім Азійських церков, але вся повнота номінальної церкви Нового Завіту в контексті її духовно-історичного розвитку. Від “Ефеської” церкви апостольських часів (“Ефес” означає “бажаний”) – крізь морок середньовіччя “Сардійської” (“...Я знаю діла твої, що маєш ім’я, ніби живий, а ти мертвий”) і відродження “Філадельфійської” (“...Ти зберіг слово терпіння Мого”) – до “літеплої” церкви останніх днів, духовної Лаодикії нашого часу (“Ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!”).

Що ж стосується того, щоб поцінувати ті чи інші церкви та громади на предмет їхньої угодності або неугодності Богові, то в принципі це можливо, але справа ця – явно невдячна уже хоч би тому, що volens-nolens спричиняє суд людський. Класичний приклад подібної помилки – спроба зробити “перепис населення” народу Божого (дати оцінку, визначити відсоток праведників) царем Давидом. Чим закінчилася вона? Карою Господньою (див. 2 Царств (2 Самуїлова), 24 розділ)!..

• Предыдущая
• 31/37
• Следующая