Гаррі Поттер і таємна кімната - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 19
- Предыдущая
- 19/88
- Следующая
І вони рушили крізь юрбу цікавих маґлів, вийшли з вокзалу й попрямували до бічної дороги, де був припаркований старий "Форд-Англія".
Кількома ударами чарівної палички Рон відчинив схожий на печеру багажник. Хлопці запхали туди валізи, поставили Гедвіґу на заднє сидіння, а самі вмостилися спереду.
— Глянь, чи ніхто не дивиться, — сказав Рон, заводячи машину ще одним ударом палички.
Гаррі вистромив голову з вікна: по головному шосе мчали машини, але на їхній вуличці було порожньо.
— Все клас! — сказав він, і Рон натиснув маленьку срібну кнопку на панелі приладів.
Машина кудись щезла — і вони разом з нею. Гаррі відчував, як під ним вібрує сидіння, чув ревіння двигуна, мацав руками коліна й відчував на носі окуляри. Він мовби перетворився на пару зіниць, які пливли в кількох метрах над якоюсь брудною вуличкою з припаркованими машинами.
— Поїхали! — пролунав праворуч від нього Ро-нів голос.
Земля й брудні будинки провалилися додолу, зникаючи з очей; машина стрімко підіймалася, і за кілька секунд увесь Лондон, задимлений і осяяний вогнями, лежав уже під ними. Тоді щось ляснуло — і машина з Гаррі й Роном знову стала видима.
— Отакої! — стурбувався Рон, тиснучи на кнопку підсилювача невидимості. — Він зіпсований.
Хлопці удвох почали гатити по кнопці. Машина щезла, але згодом виникла знову.
— Тримайся! — крикнув Рон і щосили натиснув на газ; вони кулею влетіли в низькі пухнасті хмари, і все стало тьмяним та імлистим.
— І що тепер? — поцікавився Гаррі, боязко поглядаючи на хмари, що сірою масою звідусіль тисли на них.
— Треба побачити поїзд, щоб знати, куди летіти, — озвався Рон.
— Тоді пірнай під хмари, тільки швидко. Хлопці опустилися нижче від хмар і завертілися на сидіннях, придивляючись до землі.
— Я його бачу! — крикнув Гаррі. — Просто попереду! Он там!
"Гоґвортський експрес" плинув під ними яскраво-червоною змійкою.
— Курс на північ, — повідомив Рон, глянувши на компас на панелі приладів. — Чудово. Треба тільки щопівгодини звіряти напрям. Тримайся! — і вони рвонули крізь хмари. За хвилину опинилися вже під яскравим сонечком. То був зовсім інший світ. Колеса машини ковзали поверхнею моря з пухнастих хмаринок. Ясну і безмежну блакить неба затопило сліпучо-біле сонячне проміння.
— Тепер уже можна нічим не перейматися, хіба що літаками, — сказав Рон.
Хлопці перезирнулися й почали реготати; довго не могли зупинитися. Вони, здавалося, поринули в дивовижний сон. Тільки так, подумав Гаррі, й варто подорожувати — повз усілякі вири й башточки з білосніжних хмарин, у машині, залитій яскравим сонячним сяйвом, з великою коробкою ірисок у багажничку для документів. А попереду м'яке й тріумфальне приземлення на широкій галявині перед Гоґвортським замком і заздрісні обличчя Фреда з Джорджем.
Вони й далі летіли на північ, час від часу звіряючись із напрямком руху потяга. Щоразу, виринаючи з хмар, бачили інші краєвиди. Лондон невдовзі лишився позаду, і замість нього спочатку стелилися охайні зелені поля, а потім дикі багрянуваті нагір'я, села з малесенькими іграшковими церковцями і чималі містечка, де барвистими мурашками повзали машини.
Минуло кілька одноманітних годин, і їхня подорож стала трохи нуднуватою. Після ірисок їх почала мучити спрага, але ніякого пиття вони не мали. Хлопці постягали джемпери, проте футболка Гаррі прилипала до спинки сидіння, а окуляри весь час сповзали на кінчик зіпрілого носа. Гаррі вже не помічав фантастичних обрисів хмар і думав тільки про поїзд, який мчав унизу, і в якому просто з візочка, що його пхала перед собою пишна чарівниця, можна було купити холодний, як лід, гарбузовий сік. І чому вони не змогли потрапити на платформу номер дев'ять і три чверті?
— Здається, ми вже близько, — ще через кілька годин прохрипів Рон. Сонце почало хилитися додолу, забарвлюючи хмари темним багрянцем. — Ану глянь, ти бачиш поїзд?
Поїзд і досі мчав унизу, звиваючись між горами із засніженими вершечками. Під шатром із хмар було значно темніше.
Рон знову натиснув на газ і скерував машину догори, але мотор чомусь зачмихав.
Гаррі й Рон стурбовано перезирнулися.
— Трохи втомилася, мабуть, — припустив Рон. — Вона ще ніколи не залітала так далеко.
І хлопці вдали, що не чують дедалі голоснішого чмихання, а небо тим часом швидко темніло.
У пітьмі засвітилися зірки. Гаррі знову натяг джемпера, намагаючись не помічати, що двірники на вітровому склі, наче протестуючи, легенько затряслися.
— Уже недалеко, — звернувся Рон не так до Гаррі, як до машини, — вже недалеко. — І він стурбовано постукав по панелі приладів.
Пірнувши під хмари, вони мусили пильно вдивлятися, шукаючи в темряві знайомий орієнтир.
— Он там! — заволав Гаррі, від чого Рон і Гед-віґа аж підскочили. — Просто попереду!
Вирізняючись на тлі темного обрію, високо на скелі понад озером здіймалися численні вежі й башточки Гоґвортського замку.
Але машина здригнулася й почала втрачати швидкість.
— Давай, — улещував її Рон, легенько потрусивши кермом, — уже майже доїхали, давай!
Двигун застогнав. З-під капота виривалися тоненькі струминки пари. Гаррі щосили вхопився за сидіння, і вони полетіли в напрямку озера.
Машиною трусонуло. Визирнувши з вікна, Гаррі побачив десь за кілометр під собою гладеньку, мов скло, чорну поверхню води. Ронові суглоби пальців аж поблідли — він насилу утримував кермо. Машина знову затремтіла.
— Давай! — благав Рон.
Вони летіли над озером, замок був попереду, і Рон натиснув на педаль.
Щось голосно клацнуло, тоді зашипіло, і мотор замовк остаточно.
— От чорт! — пролунав у тиші Ронів голос. Машина клюнула носом. Вони падали, набираючи швидкість, просто на високий замковий мур.
— Ні-і-і-і-і-і! — заверещав Рон, різко викручуючи кермо, і машина, мало не черкнувши темного муру, описала велику дугу й полетіла, і далі втрачаючи висоту, над темними оранжереями, тоді над овочевими грядками й — нарешті — над геть уже чорною галявиною.
Рон цілком відпустив кермо і витяг із задньої кишені чарівну паличку.
— СТОП! СТОП! — горлав він, калатаючи по панелі для приладів і вітровому склу, але машина каменем падала на землю, яка швидко здіймалася їм назустріч.
- Предыдущая
- 19/88
- Следующая
