Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 110

• Предыдущая
• 110/128
• Следующая

32 м, ширина 23 м. Уся маса церкви обпирається на двоповерхо-

вий будинок-стилобат, стіни якого виконують роль фундаменту

церкви. Навколо церкви — тераса, з якої відкривається живопис-

на панорама Подолу і Дніпра.

51Андріївська гора в Києві — узгір'я на правому березі Дні-

пра. На вершині гори стояв дерев'яний ідол головного слов'янсь-

кого бога Перуна. Після утвердження християнства як державної

релігії на місці Перуна був встановлений хрест. Народна легенда

пов'язує його з освяченням у I столітті Київських гір апостолом

Андрієм Первозваним (звідси назва гори), який нібито пророку-

вав виникнення Києва. На схилах Андріївської гори у XVIII сто-

582

літті розміщувався Аптекарський сад, у якому вирощували різні

лікарські трави. У 1749-1753 роках на Андріївській горі була збу-

дована Андріївська церква.

52Растреллі Варфоломій Варфоломійович, Бартоломео Фран-

ческо (1700-1771) — російський архітектор, представник стилю

барокко. Син скульптора Бартоломео Карло Растреллі. У 1716 році

приїхав з батьком із Парижа в Петербурґ. У 1730-1763 роках був

придворним архітектором. У числі його споруд: комплекси Смоль-

ного монастиря (1748-1764) та Зимового палацу (1754-1762) в Пе-

тербурзі. У Києві за його проектами збудовано Андріївську церк-

ву (1749-1753) та Маріїнський палац (1750-1755).

53Антропов Олексій Петрович (1716-1776) — російський жи-

вописець-портретист. З 1732 року навчався у Андрія Матвєєва в

«живописній команді» при Канцелярії від будівництва в Петер-

бурзі. Брав участь у декоративному розписуванні палаців Пе-

тербурґа і його передмість (1744-1750), а також палаців Москви.

Розписував Андріївську церкву в Києві (1752-1755), де створив

картини «Тайна вечеря» у вівтарі, «Успіння Богоматері» в іконо-

стасі та живопис царських врат. Портрети Антропова відзнача-

ються реалістичністю і мають багато спільних рис із українським

портретним живописом XVIII століття.

54Смольний інститут

— закритий жіночий навчально-вихов-

ний заклад у Петербурзі (1764-1917), де навчалися дочки дворян

віком від 6 до 18 років. Із відкриттям інституту почалася жіноча

середня освіта в Росії.

55Коровін Костянтин Олексійович (1861-1939) — російський

живописець. У 1875-1886 роках навчався в Московському учи-

лищі живопису, ліплення і архітектури, у 1882 році — в Петер-

бурзькій академії художеств. З 1923 року жив за кордоном, помер

в Парижі. Автор пейзажів, жанрових картин і портретів, які від-

значаються витонченим колоритом.

56Рембрандт Харменс ван Рейн (1606-1669) — голландський

живописець і гравер. Навчався в Лейдені і Амстердамі, в якому

постійно жив з 1632 року. Створив високохудожні твори немину-

щих цінностей. Його улюбленим художнім прийомом було засто-

сування ефектів світлотіні, її нюансів і контрастів. Зробив вели-

кий внесок у розвиток світового мистецтва.

583

57Полторацький Марко Федорович

(1729-1795)

—

українсь-

кий співак (баритон), хоровий диригент і музичний діяч. Навчав-

ся в латинській школі в Чернігові та Київській бурсі. У 1745 році

граф О. Розумовський привіз його до Петербурґа. У 1746-1762 ро-

ках — співак і регент (з 1753) придворного хору, з 1763 року і до

кінця життя — директор Придворної співацької капели, водно-

час у 1750-1770 роках — соліст Рталійської опери в Петербур-

зі. Його учнями були українські композитори М.Березовський і

Д.Бортнянський.

58Фомін Євген Іпатович (1761-1800) — російський компози-

тор. У 1782 році закінчив Виховне училище при Петербурзькій

академії художеств. Удосконалювався в Болонській філармоніч-

ній академії, з 1785 року член цієї академії. У 1786 році повернув-

ся до Петербурґа, де з 1797 року був репетитором придворних те-

атрів. Складав опери.

59Капніст Василь Васильович (1758-1823) — український і

російський поет. У 1745-1775 роках був на військовій службі в Пе-

тербурзі. У 1783 році виїхав до України, де жив до своєї смер-

ті. Протестуючи проти скасування у 1783 році автономії Украї-

ни, написав «Оду на рабство». Виступав проти указу Катерини

II 1783 року, яким остаточно закріпачувалися українські селяни.

У 1782 році обирався маршалом (предводителем) дворянства Мир-

городського повіту, а у 1785 році маршалом дворянства Київського

намісництва. З 1802 року — генеральний суддя Полтавської губер-

нії, пізніше — директор народних училищ. У 1817-1822 роках —

Полтавський губернський маршал дворянства. Писав оди, елегії,

комедії.

60Державін Гаврило Романович

(1743-1816)

—

російський

поет. З 80-х років займав високі державні посади в Росії. Друкува-

тися почав у 1773 році. Автор філософських од, ліричних творів,

віршованих трагедій, комедій. У 1813 році приїжджав в Україну,

був у Києві, Обухові, Білій Церкві. Почесний член Ради Харківсь-

кого університету.

61Дмитрієв Іван Іванович

(1760-1837)

—

російський поет.

Характерний представник сентименталізму. Йому належать са-

тиричні казки, елегії, байки, балади. У 1795 році видав книгу вір-

шів «I мої дрібнички», у 1796 році — «Кишеньковий пісенник,

584

або Збірник кращих світських і простонародних пісень». Зробив

службову кар'єру, був міністром юстиції, сенатором.

62Львов Микола Олександрович (1751-1804)

— російський

архітектор і теоретик архітектури, графік, поет, музикант, вина-

хідник, член Російської академії (з 1783) і почесний член Петер-

бурзької академії художеств (з 1786). Представник класицизму.

Збудував у Росії поштамт (1782-1789) і Невські ворота Петро-

павловської фортеці (1784-1787) в Петербурзі, Борисоглібський

собор у місті Торжок (1785-1796), Пріоратський палац у Ґатчи-

ні (1798-1799). В Україні за проектами Львова споруджено: паві-

льйон у декоративному парку «Олександрія» міста Біла Церква,

палац Кочубеїв, Миколаївська церква і дзвіниця в селі Дикань-

ці на Полтавщині (1794-1797), будівлі в місті Ніжині на Чернігів-

щині та інші споруди. Виконав ілюстрації до творів Г. Державіна

(до 1795) і до «Метаморфоз» Овідія (1799). Перекладав твори Пе-

трарки, Сафо та інших.

63Новіков Микола Іванович (1744-1818) — російський про-

світитель, письменник, журналіст, книговидавець. Видавав са-

тиричні журнали «Трутень» (1769-1770), «Пустомеля» (1770),

«Живописец» (1772-1773),«Кошелёк» (1774), у яких викривав со-

ціальні протиріччя російського суспільства XVIII століття. З кінця

70-х років видавав журнали «Утренний свет» (1777-1780) і «Дет-

ское чтение для сердца и разума» (1785-1789), газету «Московские

ведомости» (1779-1789), а також підручники, загальноосвітні кни-

ги та інше. Автор художніх, філософських та економічних творів.

У 1792 році за просвітительство був ув'язнений на 15 років у

Шліссельбурзьку фортецю, з якої звільнений у 1796 році без до-

зволу продовжувати просвітницьку діяльність.

64Щукін Степан Семенович

(1758-1828)

—

російський

живописець. Навчався в Петербурзькій академії художеств

(1776-1782) у Д.Г.Левицького, у 1782-1786 роках був у Парижі

як пенсіонер Академії художеств, з 1788 року — керівник пор-

третного класу Академії художеств, з 1797 — її академік. Пор-

трети і мініатюри Щукіна виконані з рисами природної просто-

ти, інтимності та емоційності.

65Радіщев Олександр Миколайович

• Предыдущая
• 110/128
• Следующая