Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 125

• Предыдущая
• 125/128
• Следующая

директором

Науково-дослідного

мікробіологічного

(Пастерівсь-

кого) інституту, створеного Пастером на кошти зібрані міжна-

родними пожертвами. Діяльність Пастера мала велике значення

для розвитку мікробіології в Росії та в Україні. У Пастерівсько-

му інституті працювали українські вчені Микола Гамалія, Сер-

гій Виноградський, Ілля Мечников, Яків Бардах, Олександр Без-

редка. Досліджував процеси бродіння та гниття, етіологію ряду

інфекційних хвороб тварин і людини та методи вакцинації проти

них. Розробив (1865) спосіб обеззаражування харчових продук-

тів шляхом їх нагрівання, який назвали пастеризацією. На основі

розвинутого ним уявлення про штучний імунітет розробив мето-

ди запобіжних щеплень проти інфекційних, а також інших хво-

роб. Заклав наукові основи виноробства, пивоваріння та інших

галузей харчової промисловості. Профілактична вакцинація по

630

Пастеру набула великого поширення. У 1886 році в Одесі була

створена бактеріологічна (пастерівська) станція. Пастер — член

академій наук багатьох країн світу.

227Гамалії

— український старшинсько-козацький рід, який

дав Україні багато визначних постатей. Рід веде свій початок від

реєстрового козака черкаської сотні Михайла, який у 1662 році

був черкаським полковником. Сини Михайла: Григорій і Андрій.

Григорій Михайлович (р.н. невід.-1702) — лубенський полковник

(1665-1668), з 1669 року був у гетьмана П.Дорошенка паволоцьким

полковником, генеральним осавулом, наказним гетьманом, піс-

ля падіння Дорошенка був лубенським полковником (1687-1688).

Андрій Михайлович (р.н. невід.-1696) — лохвицький сотник, ге-

неральний осавул (1689-1694). Сини Андрія Михайловича: Ми-

хайло і Антон. Михайло Андрійович (р.н. і р.с. невід.) — значний

військовий товариш, генеральний осавул (1707-1709), за зв'язок

із гетьманом І.Мазепою примусово оселений у Москві (до 1715).

Антон Андрійович (р.н. невід.-1728) — за зв'язок із І.Мазепою за-

сланий до Сибіру і пізніше оселений у Москві. Михайло Леонтій-

ович (1749-1830) — український і російський лікар. Освіту здобув

у Київській академії і при Петербурзькому генеральному шпи-

талю. Видав першу російську монографію про сибірську вираз-

ку (1792), яку тоді ж було перекладено німецькою мовою. Пла-

тон Якович (1766-1817) — російський вчений-моряк, математик,

механік, теоретик кораблеводіння, метеоролог, гідролог, історик

російського флоту, почесний член Петербурзької академії наук

(1801), капітан-командор (1804), член Російської академії (1808).

Микола Федорович (1859-1949) — український мікробіолог, епі-

деміолог, педагог, академік, онук лікаря Михайла Леонтійовича.

Микола Федорович (р.н. 1932) — український біолог, вчений в га-

лузі онкології. Досліджував дію випромінювання лазерів на орга-

нізм людини, онук мікробіолога Миколи Федоровича.

228«Історія русів»

— історичний твір написаний невідомим

автором у кінці ХУШ або на початку ХІХ століття. «Історія ру-

сів» стала відома у 20-х роках ХІХ століття в рукописах. У 1846

році її вперше видав український філолог-славіст і історик Осип

Бодянський. Твір містить виклад історії українського народу і

державності від найдавніших часів до 1769 року. Головний зміст

631

твору — боротьба українського народу проти чужоземного поне-

волення. «Історія русів» — це історична легенда України» (І.Бор-

щак), політичний трактат, втілений в історичну форму. Вона ві-

діграла важливу роль у формуванні історичної та національної

свідомості українського народу. На ній побудовані історично-лі-

тературні твори Т.Шевченка, М.Маркевича, Є.Гребінки, М.Гого-

ля, М.Костомарова, П.Куліша та інших.

229Мечников Ілля Ілліч (1845-1916) — український і фран-

цузький біолог, один з основоположників еволюційної ембріоло-

гії, порівняльної анатомії і мікробіології. Закінчив Харківський

університет (1864). Працював у Новоросійському університеті в

Одесі

(1867-1868)

і в Петербурзькому університеті

(1868-1870).

У 1870-1882 роках завідував кафедрою зології і порівняльної ана-

томії Новоросійського університету. У 1886-1887 роках був дирек-

тором першої в Росії Одеської бактеріологічної станції, яку він

організував із М.Гамалією та Я.Бардахом. Створив першу укра-

їнську школу мікробіологів, імунологів і патологів. У 1887 році на

запрошення Луї Пастера переїхав в Париж, де організував ла-

бораторію при Пастерівському інституті, якою керував до кінця

життя. Про його роль у цьому інституті найближчий сподвиж-

ник Пастера професор Е.Ру писав: «Інститут Пастера багато за

що завдячує Вам. Ви принесли йому престиж Вашого імені і пра-

цями своїми та своїх учнів Ви значною мірою сприяли його славі».

Основні наукові праці присвячено еволюційній ембріології, мі-

кробіології, імунології та геронтології. У 1886 році створив теорію

фаґоцителли — теорію походження багатоклітинних організмів.

У 1882 році відкрив явище фаґоцитозу, за що йому було присуд-

жено Нобелівську премію з фізіології і медицини (1908). Виконав

класичні дослідження щодо вивчення ряду інфекційних хвороб.

Створив вчення про цитотоксини. Його учнями були українські

вчені М.Гамалія, Я. Бардах, О. Безредка, Л. Тарасевич, І. Савчен-

ко, Д. Заболотний та інші. Свої філософські погляди природознав-

ця-матеріаліста він висловив у книзі «Сорок років пошуку раціо-

нального світогляду» (1913). Був почесним членом ряду академій.

У 1986 році на території Пастерівського інституту встановлено

пам'ятник Мечникову роботи українського скульптора В.Зноби.

Брат І.І. Мечникова Лев Ілліч (1838-1888) — вчений-географ і со-

632

ціолог, учасник національно-визвольної боротьби італійського

на-

роду (у 1860 році вступив добровольцем у загін Ґарібальді), з 1883

року — професор Невшательської академії (Швейцарія). З 1876

року допомагав французькому географу Елізе Реклю (1830-1905)

у створенні 19-томної праці «Всесвітня географія. Земля і люди»

(1876-1894), в якій є розділи присвячені Україні.

230Страсбурґ — історична столиця Ельзасу. Згідно з Вест-

фальським мирним договором 1648 року Франція отримала знач-

ну частину Ельзасу. У 1697 році до Франції відійшов весь Ельзас.

Після франко-прусської війни 1870-1871 років Ельзас увійшов до

складу Германської імперії. Згідно з Версальським мирним дого-

вором 1919 року Франція повернула Ельзас. У Страсбурзькому

університеті, заснованому у 1621 році, навчалися українські дія-

чі: останній гетьман України Кирило Розумовський; історик, еко-

номіст і лікар Панас Шафонський; вчений-енциклопедист і лікар

Нестор Амбодік-Максимович; лікар і натураліст Мартин Тере-

ховський та інші.

231Бардах Яків Юлійович (1857-1929)

— український мі-

кробіолог. Закінчив Новоросійський університет в Одесі (1880) і

Військово-медичну академію в Петербурзі (1883). У 1886 році ра-

зом з І. Мечниковим і М. Гамалією організував в Одесі першу в

Росії бактеріологічну станцію, якою керував у 1888-1890 роках.

З 1890 року стажувався в лабораторіях Роберта Коха в Берліні

і Луї Пастера в Парижі. У 1895-1929 роках читав курс мікробіо-

логії в Новоросійському університеті. Праці Бардаха присвячені

вивченню збудників сказу, дифтерії, черевного і поворотного ти-

фів, теорії імунітету тощо. Незалежно від німецького бактеріоло-

га Еміля Берінґа і французького мікробіолога Еміля Ру розробив

методику приготування протидифтерійної сироватки, яку він от-

• Предыдущая
• 125/128
• Следующая