Выбери любимый жанр

Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 20


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта:

20

лива ніж політична історія. Вольтер вірив в удоскона-

лювання людства і всіх його соціальних інститутів.

Одним із самих сильних переконань Вольтера була

свобода слова і преси. Йому приписують фразу: «Я мо-

жу бути незгідний з вашою думкою, але я готовий від-

дати своє життя за ваше право її висловлювати». Він

розумів СВОБОДУ як добровільне підкорення ЗАКО-

НУ, а РІВНІСТЬ — як рівність усіх людей перед ЗА-

КОНОМ. Вольтер казав: «Кращий уряд той, при якому

підкоряються тільки ЗАКОНАМ».

Протягом всього життя Вольтер невтомно розхиту-

вав духовні основи феодалізму, здійснював револю-

цію в умах своїх сучасників. Він несамовито ненавидів

церкву, яка насаджувала невігластво, марновірство та

забобони, душила свободу думки. Філософ вважав, що

церква розтліває духовне життя суспільства. Його за-

клик проти церкви — «Роздавіть гадину!» — став кри-

латим.

Однією з демократичних свобод Вольтер вважав

свободу совісті, розуміючи її як можливість кожної

людини сповідувати будь-яку релігію або бути атеї-

стом. Він не заперечував релігію взагалі, вірив в ідею

«верховного розуму» невідомої людям вищої сили, яка

113

править світом. Філософ писав: «Безсумнівно, в інте-

ресах суспільства потрібно, щоб існувало якесь боже-

ство, яке карає те, що не може бути припинено людсь-

ким правосуддям». Йому належить знаменита фраза:

«Якщо б Бога не існувало, то його потрібно було б ви-

гадати».

Завдяки працям Вольтера ідеї демократії, релігійної

терпимості та інтелектуальної свободи поширилися не

тільки у Франції, а по всій Європі. Він був володарем

дум своєї доби. Його творчість сприяла формуван-

ню нового типу особистості, яка брала на себе відпові-

дальність за свою долю, активно і свідомо прагнула до

власного і суспільного добробуту.

Вольтер залишив нащадкам велике інтелектуальне

багатство. Ось деякі його висловлення:

Філософія навчає нас, що світ цей створений не-

зрозумілою, вічною істотою, але філософія не

може нам нічого повідомити про її властивості і

ознаки; природа цієї істоти для нас незбагненна.

Ми нічого про самих себе не знаєм: не знаєм, що

таке рух, життя, почуття і думка; елементи

матерії нам також невідомі, як і усе інше; ми

сліпці, які ходять і міркують навпомацки.

Ми залишим цей світ таким же нерозумним і

таким же злим, яким застали його.

Кожна подія сучасності народжується з ми-

нулого і є батьком майбутнього. Вічний ланцюг

причин не може бути ні розірваний, ні сплута-

ний. Неминуча доля є законом усієї природи.

• Коли-небудь я, можливо, набреду на планету, де

114

панує повна гармонія, але поки що мені ніхто не

указав, де така планета знаходиться.

Соціальна рівність — це є найбільш природня і

найбільш химерна ідея. На нашій нещасній пла-

неті люди, які живуть в суспільстві, не можуть

не розділятися на два класа — на багатих, які

розпоряджаються, і бідних, які служать.

Численність законів в державі є теж саме, що

безліч лікарів: ознака хвороби і безсилля.

Настане день, коли у керівництва стануть фі-

лософи. Настане царство розуму.

Випадковості не існує — усе на цьому світі або

випробування, або покарання, або нагорода, або

передвістя.

Людина від народження прагне до дії, як вогонь

прагне угору, а камінь униз.

Я умію тільки сумніватися.

Марновірство — самий страшний ворог людського роду.

Наша любов до самих себе допомагає любові до

інших.

Успіх науки — справа часу і сміливості розуму.

Що зробилося смішним, не може бути небезпеч-

ним.

Дехто некорисний у першому ряду, зате у дру-

гому блищить.

Якщо чернь береться розумувати — все загинуло!

Постійна поважність є лише маскою посередно-

сті.

Ніколи не буває великих справ без великих труд-

нощів.

115

На цьому світі успіху здобувають тільки шпа-

гою і помирають зі зброєю в руках.

Надія видужати — половина видужання.

Чудово бути скромним, але не треба бути бай-

дужим.

Коли казати нічого, завжди говорять погано.

Ні в якому віці не можна придбати талант,

якого ми позбавлені, але в будь-якому віці можна

виправити свої помилки.

Користуйтеся, але не зловживайте — таке пра-

вило мудрості. Ні помірність, ні надмірність не

дають щастя.

Коли я можу робити те, чого бажаю, то це озна-

чає, що я вільний.

Для великих справ необхідна невтомна наполе-

гливість.

Тільки слабі учиняють злочини: сильному і щас-

ливому вони не потрібні.

Чесну людину можна піддати переслідуванню,

але не можна збезчестити.

Подібно тому, як самим великим фізичним злом

є смерть, так самим великим моральним злом є,

звичайно, війна.

Ненависть у сполученні з презирством здатна

скинути будь-яке ярмо.

Немає такого зла, яке не породжувало б добро.

Справжнє і прекрасне однаково у всі часи і у всіх

народів.

Завжди зазнавати насолоди — значить зовсім їх

не зазнавати.

Люди легко вірять в те, чого палко бажають.

116

Люби істину, але будь милостивим до тих, хто

помиляється.

Читая в перший раз гарну книгу, ми зазнаємо

таке ж почуття, як зустріч з новим другом.

Знову прочитати вже читану книгу — значить

знову побачити старого друга.

Прекрасне тільки те, що природнє.

Якщо люди довго сперечаються, то це доказує,

що те, про що вони сперечаються, неясно для

них самих.

Вольтер автор багатьох афоризмів, серед них такі:

Найкраще — ворог гарного.

Боже, спаси мене від друзів — з ворогами я сам

справлюся.

Тільки перший крок важкий.

Усе, що стає буденним, мало цінується.

Усі жанри гарні, крім нудного.

Книги робляться із книг.

10 лютого 1778 року на настійну вимогу друзів па-

тріарх французького Просвітництва приїхав у Париж.

Прибуття Вольтера до столиці перетворилося в справ-

жній тріумф. Він кілька разів побував на засіданнях

Французької академії, подивився у «Комеді Франсез»

виставу своєї п'єси «Грена» (1776).

30 травня 1778 року Великого француза не стало.

Паризький архієпископ Кристоф де Бомон не дозво-

лив поховати Вольтера на кладовищі. Щоб врятувати

його останки від наруги, оскільки безвірників кидали

на смітник, племінник філософа абат Міньо 1 червня

117

Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - _31.jpg

таємно вивіз тіло померлого Вольтера з Парижа і по-

ховав в Шампані.

У липні 1791 року, за часів Великої французької ре-

волюції, домовина з останками Вольтера була переве-

зена в Париж і похована в національній усипальні ви-

датних людей Франції — Пантеоні.

118

Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - _32.jpg

20
Мир литературы

Жанры

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело