Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 46
- Предыдущая
- 46/128
- Следующая
заворушень і демонстрацій, генерал-губернаторська по-
сада почала його гнітити. І хоча Драгомирова у 1903 році
призначають членом Державної Ради Росії116, він подає
у відставку і переїздить до рідного Конотопа.
Наукові заслуги Драгомирова були високо поціновані:
його обрали почесним членом Михайлівської артилерійсь-
кої академії, почесним віце-
президентом
Миколаївської
академії Генерального штабу
та почесним членом шведсь-
ко-норвезької
Королівської
військової академії в Сток-
гольмі. Він нагороджений ба-
гатьма російськими ордена-
ми, уряд Франції нагородив
його орденом Почесного Легі-
ону 1-го і 2-го ступеня.
Помер Михайло Івано-
вич Драгомиров 28 жовтня
1905 року в Конотопі, по-
хований у родовому скле-
пі поблизу Вознесенської Орден Почесного Легіону.
Існує як
церкви (склеп не зберігся). нагорода з 18 травня
У 1992 році в Конотопі йому 1804року.
поставили пам'ятник за
проектом українського скульптора Б.С. Довганя.
251
ОЛЕКСІЙ БУТОВСЬКИЙ
(1838 — 1917)
український і російський діяч у галузі
фізичного виховання та спорту, один із засновників
Олімпійських ігор сучасності
Citius, altius, fortius (лат.) -
Бистріше, вище, сильніше.
Олімпійський девіз
Олексій Дмитрович Бу-
товський
народився
21
червня 1838 року в селі
П'ятигірці на Полтавщи-
ні. Дитинство його мину-
ло в селі Пелехівщина, те-
пер Глобинського району
Полтавської області, в ро-
довому маєтку батька, від-
ставного
штабс-капітана.
Батьки були широко осві-
ченими людьми і з дитин-
ства прищеплювали своїм
п'ятьом синам і двом доч-
кам любов до праці, інтерес
до знань, до читання художньої
літератури,
вивчання
історії та іноземних мов. Ще юнаком Олексій оволодів
англійською, німецькою і французькою мовами. Фран-
цузьку мову, як і рідну українську, знав досконало.
Батько велику увагу приділяв фізичному вихованню
своїх синів, готуючи їх до військової кар'єри.
252
У 1849 році Олексій Бутовський закінчив у Полта-
ві спеціальний пансіон, після якого вчився в Полтавсь-
кому і Петербурзькому кадетських корпусах, практич-
ний курс проходив у Дворянському полку. У 1856 році
він отримав офіцерський чин прапорщика і почав на-
вчатися у Миколаївській інженерній академії. При-
пинивши навчання в академії, Бутовський у 1858 році
починає педагогічну діяльність в Полтавському ка-
детському корпусі, де набуває початкового педагогіч-
ного досвіду. У 1862-1865 роках Бутовський проходить
службу у військах і в чині штабс-капітана подає рапорт
з проханням дозволити завершити навчання у Мико-
лаївській інженерній академії. Отримавши на це згоду,
він успішно закінчує академію (1871) і призначається
на посаду офіцера-вихователя в одну з військових гім-
назій Петербурґа. Поряд з виконанням своїх прямих
обов'язків офіцера-вихователя він організовує прове-
дення з учнями гімназії занять з фехтування, гімнасти-
ки, рухливих ігор та інших видів фізичних вправ.
У 1888 році Бутовського призначають членом ко-
місії військового відомства з організації позакласних
занять фізичними вправами у кадетських корпусах.
У цьому ж році за його ініціативи при Міністерстві на-
родної освіти Росії була вперше організована комісія
для розробки загальних основ викладання військової
гімнастики в цивільних навчальних закладах з метою
покращення фізичного розвитку учнів загальноосвіт-
ніх шкіл та гімназій, котрі в майбутньому будуть слу-
жити в армії. Однак проект введення викладання гім-
настики у цих навчальних закладах не був втілений у
життя.
253
З 1890 року полковник Бутовський працює в Голов-
ному управлінні військових навчальних закладів, де
уперше теоретично обґрунтовує необхідність отри-
мання військовими не лише загальної, а й спеціальної
фізкультурної освіти. У цьому ж році йому доручаєть-
ся організувати в Петербурзі літні курси для підго-
товки офіцерів-вихователів кадетських корпусів, ке-
рівником яких він був упродовж 16 років. На курсах
Бутовський читав розроблений ним курс теорії та ме-
тодики гімнастики і тілесних вправ.
У кінці 80-х та на початку 90-х років Бутовський
стає одним із відомих у Росії фахівців у галузі фіз-
культурної освіти, фізичного виховання та спорту. Він
стає знаним і в країнах Західної Європи, куди часто
виїжджав вивчати досвід роботи з фізичного вихован-
ня та спорту у військових і цивільних навчальних за-
кладах.
Під час однієї з таких поїздок у 1892 році Бутовсь-
кий познайомився із відомим французьким спортив-
ним діячем бароном П'єром де Кубертеном, який у цей
період завершував перший етап роботи щодо згурту-
вання внутрішніх та міжнародних спортивних сил на-
вколо ідеї відродження сучасного олімпійського руху.
Погляди Бутовського збігалися з ідеєю Кубертена,
між ними почалося дружнє листування, відбували-
ся періодичні зустрічі. Кубертен знайшов в особі Бу-
товського однодумця і надійного прихільника ідеї ві-
дродження сучасних Олімпійських ігор. У 1893 році
Бутовський ознайомив спортивну громадськість Росії
з діяльністю Кубертена у праці «Телесные упражне-
ния во Франции».
254
У 1894 році П'єр де Ку-
бертен організував прове-
дення в Парижі Першого
Міжнародного
Олімпійсь-
кого конгресу. Разом із най-
ближчими
однодумцями
і соратниками Кубертена
провідну роль у підготов-
ці та проведенні конгресу
відіграв генерал Бутовсь-
кий. На конгресі було утво-
рено Міжнародний Олім-
пійський Комітет (МОК) і
затверджена
розроблена
Кубертеном
Олімпійська
П'єр де Кубертен (1863- хартія — зведення прин-
1937). ципів, правил і положень МОК. Бутовський увійшов
до першого складу МОК як представник Росії й упро-
довж шести років (1894-1900) був його активним дія-
чем.
Закордонне відрядження до Австрії, Італії та Гре-
ції (березень-червень 1896 року) Бутовський поєднав
із підготовкою і проведенням Першої Олімпіади (Афі-
ни, 1896 рік), після якої він надрукував спеціальну пра-
цю «Афиньї весной 1896 года». У ній автор писав: «Ідея
міжнародних ігор була щасливою ідеєю. Вона відповіда-
ла назрілій потребі сучасного людства, потребі фізич-
ного й морального відродження молодого покоління».
Діяльність Бутовського з відроження Олімпійського
руху була відзначена нагородженням його у 1896 році
Командорським Хрестом грецького Ордена Спасителя.
255
Група членів Міжнародного Олімпійського Комітету
(Афіни, 1896рік).
Від лівої: сидять П'єр де Кубертен (Франція), Президент
МОК Демет-
ріус Вікелас (Греція), генерал Олексій Бутовський (Росія);
стоять
Вільгельм Герхардт (Німеччина), Іржі Гут-Ярковські
- Предыдущая
- 46/128
- Следующая