Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 81
- Предыдущая
- 81/128
- Следующая
ні колумбарію паризь-
кого цвинтаря Пер-Ла-
шез.
Дружина
Махна
жила до 1943 року в
Парижі, а потім переї-
хала до дочки в Берлін,
куди її вивезли нім-
ці з Парижа на роботи.
У 1945 році вони були
затримані
радянською
контррозвідкою і від-
ДДружина Махна Галина
правлені
в
київсь-
Андріївна
ку в'язницю. Вдовиця
і його дочка Олена
Несторівна.
Париж. 1940-і роки.
446
Махна була засуджена на 8 років таборів, а дочка на
5 років заслання. З табору Галина Андріївна вийшла у
травні 1954 року, пробувши в ув'язненні 8 років і 9 міся-
ців. Після звільнення мати й дочка жили в місті Джам-
булі (Казахстан). Померла Галина Андріївна 23 берез-
ня 1978 року, а Олена Несторівна — 16 січня 1993 року.
У 1989 році обидві були реабілітовані.
На малій батьківщині Махна у 2000 році було ство-
рено Громадське товариство Нестора Махна «Гуляй-
Поле», метою якого є поширення в Україні національ-
ної свідомості.
447
ІЛЬКО БОРЩАК
(1895 — 1958)
український історик, громадський діяч
Після хліба просвітництво є
найперша потреба народу.
Дантон
Значна частина жит-
тя
видатного
українського
історика
і
публіциста
Іллі
Львовича
Баршака
минула
у
Франції,
де
він
займався
журналістикою,
науково-
дослідною
та
викладаць-
кою
діяльністю
під
псевдо-
німом Ілько Борщак.
Народився
він
19
лип-
ня
1895
року
поблизу
Хер-
448
сона
в
єврейській
родині.
Батько
працював
директо-
ром
початкової
школи.
Піс-
ля
закінчення
Херсонської
гімназії Ілля прийняв православну віру і навчався в
Петербурзькому, Київському і Новоросійському (нині
Одеському) університетах, де вивчав право, філоло-
гію, історію. У Новоросійському університеті його за-
лишили для спеціалізації з міжнародного права. 1914
року він виїхав у наукове відрядження до Гааґи (Ні-
дерланди).
Коли почалася Перша світова війна 1914-1918 років,
Баршак з великими труднощами повернувся на бать-
ківщину і був мобілізований до діючої армії. Воював у
449
Східній Пруссії, дістав поранення. Після лікування за-
кінчив артилерійське училище в Одесі і воював на ав-
стрійському та румунському фронтах.
Під час Української революції 1917-1920 років Бар-
шак як патріот своєї країни брав активну участь у її
бурхливих подіях. 24 січня 1918 року Центральна Ра-
да243 IV Універсалом проголосила Українську Народ-
ну Республіку (УНР) самостійною, ні від кого незалеж-
ною державою. 9 лютого 1918 року у Брест-Литовську
представники чотирьох держав німецького блоку і
УНР підписали мирний договір. Це був перший мир-
ний договір у світовій війні. За день до цього війська
більшовиків захопили Київ і Центральна Рада негай-
но запросила збройної допомоги у Німеччини і Австро-
Угорщини. 18 лютого австро-німецькі війська почали
окупацію України.
29 квітня 1918 року відбувся державний переворот,
генерала Павла Скоропадського244 (18 7 3-19 45) було
проголошено гетьманом Української Держави.
У червні 1918 року Баршак приїхав до Києва, а у
серпні його заарештували німці, і він просидів у тюрмі
до падіння гетьманського уряду та відновлення Укра-
їнської Народної Республіки (14 грудня 1918 р.). У січні
1919 року Баршак у складі місії УНР виїхав до США, а
з кінця 1919 року став секретарем української делегації
на Паризькій мирній конференції 1919-1920 років245.
Українська революція 1917-1920 років завершила-
ся національною катастрофою, незалежність Украї-
ни була ліквідована. Східна Україна надовго підпала
під комуністичне правління, а Західна була окупована
Польщею, Румунією та Чехословаччиною.
450
Після поразки Української революції Баршак не
повернувся на батьківщину, де панував тоталітарний
режим, і на все життя залишився в Парижі.
З цього часу він під псевдонімом Ілько Борщак почав
досліджувати історію України, зокрема вивчати виз-
вольну боротьбу українського народу за утверджен-
ня своєї самостійної державності у 17-18 століттях.
Він ґрунтовно досліджував часи гетьманів Івана Ма-
зепи і Пилипа Орлика, вивчав французько-українсь-
кі зв'язки. Його численні наукові праці були наслід-
ком безупинних пошуків першоджерел в державних
і приватних архівах багатьох країн Західної Європи.
Він досліджував також фонди бібліотек Парижа, Лон-
дона, Рима, Стокгольма та інших міст.
Борщак активно працював у громадських організа-
ціях української діаспори. З 1923 року він член Ліги
української культури, у 1923-1932 роках керував
гуртком українознавства Спілки українських грома-
дян Франції і у 1926-1929 роках видавав в Парижі га-
зету цієї Спілки «Українські вісті». У 1926-1927 роках
стає одним із організаторів товариства «Друзі укра-
їнського кіно».
З 1938 року Борщак викладав історичні дисципліни
в Національній школі живих східних мов, створив там
кафедру українознавства.
Син України, для якого Франція стала другою бать-
ківщиною, в часи Другої світової війни боровся з ні-
мецькими окупантами зброєю журналіста — пером і
словом. У вересні 1940 року німці заарештували Бор-
щака разом з іншими українськими діячами і ув'язни-
ли в тюрму Санте. 18 квітня 1941 року його звільнили.
451
Пригоди ув'язнення він виклав у щоденнику 1940-1941
років — «Вісім місяців у Санте», який було надрукова-
но у 1946 році. 26 лютого 1943 року його заарештували
вдруге як керівника антифашистської української ор-
ганізації та журналіста деґоллівського руху за визво-
лення Франції. Після звільнення вчений залишив Па-
риж і перейшов на нелегальне становище. До Парижа
він повернувся у серпні 1944 року, коли в місто ввійш-
ли французькі танки.
Після війни професор Борщак викладав у Національ-
ній школі живих східних мов, був директором «Архі-
ву української еміграції у Франції». У 1949-1953 роках
- Предыдущая
- 81/128
- Следующая