Рубаї (з іл.) - Хайям Омар - Страница 5
- Предыдущая
- 5/18
- Следующая
Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта:
5
* * *
49
Що я живу й помру - хто з того користь має?
З верстата нашого хто полотно знімае?
Небесне полум'я найкращим людям очі
Щодня випалює - й хоч би димок! Немає.
* * *
50
Ніхто з нас тайн одвічних не прогляне,
Ніхто не розбере письмо незнане.
Є наша бесіда біля завіси:
Завіса упаде - і нас не стане.
* * *
51
В житті недовгому не сподівайсь відради:
Тут кожна грудочка - Джемшіди й Кай-Кубади.
Цей світ - та що цей світ? Увесь великий всесвіт -
Нікчемний сон, мана, невпинні злети й спади.
* * *
52
Чи діждемо жаданого спокою,
Чи дійдемо до хати над водою?
О, як я хочу після тисяч років
Зійти з землі хоч травкою малою!
* * *
53
Найкращу з гурій дай, замість вина налий
Живущої води у келих золотий,
Дай слухати Зухру, з Ісою* розмовляти -
Навіщо це мені, коли мій дух смутний?
* Зухра - легендарна красуня, Венера, «небесний музикант» Іса - Ісус.
* * *
54
Немов на грищі м'яч, тебе життя ганяє.
Корись, бо виходу в нас іншого немає!
Той, хто жбурнув тебе в цю метушню невпинну,
Один керує всім, один про все гадає.
* * *
55
Шукав поради я у зошитах сторіч -
I скорбний друг мені таку промовив річ:
«Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа
На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!»
* * *
56
Часу скороминущого не бійся.
Змагає смерть найдужчого - не бійся:
Цю мить, що ти живеш, віддай утіхам!
Забудь старе - й грядущого не бійся!
* * *
57
Боюсь, що більше ми не вернемось додому,
Ні з ким не стрінемось у обширі земному.
Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм!
Бо що нас потім жде, не дано знать нікому.
* * *
58
Вино нам вічність одкриває - пий!
Від нього серце оживає - пий!
Хоч палить, як вогонь, зате турботи,
Немов жива вода, змиває - пий!
* * *
59
Не знаєм істини - то й що ж? Хіба сердезі
Отак і мучитись, немов на гострім лезі?
Тримайся келиха, не випускай із рук -
I добре житимем, не п'яні й не тверезі.
* * *
60
Хвилину радості в турботах не губи,
На порох не стирай під жорнами журби!
Немає жодного, хто б угадав майбутнє.
Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби!
* * *
61
Фортуні попелу на голову насип,
З місяцевидою гуляй і пий! Звели б
Тебе давно у гроб думки, якби піддався.
Нікого не вернув землі холодний глиб!
* * *
62
Хіба у всесвіті найкращий твір - не ми?
В очах у розуму зіниця й зір - не ми?
Це коло всесвіту скидається на перстень,
А камінь, що горить ясніш од зір,- це ми.
* * *
63
Якщо ти любиш пить, до мудрих прихиляйся,
З тюльпановидими, веселими впивайся.
Впивайся, та не так, щоб дивувались люди:
Потроху, зрідка пий і від людей ховайся.
* * *
64
Дні весело збувай: свіжіша від тюльпана,
Хай дівчина тобі всміхається кохана!
Бо незабаром емерть, як чорна буря, зірве
Сорочку днів твоїх, як пелюстки з тюльпана!
* * *
65
Як гарно: на квітках - росинки прохолодні,
I дівчина в квітках. Ну що ж: напередодні
Було усякого - про те тепер не згадуй,
Все, що було, забудь: найкращий день - сьогодні.
* * *
66
Я хворий, для душі вже плоть моя тісна.
Живу без випивки - чи виживу, хто зна?
Та найдивніше те, що від ції хвороби
Немає й засобу, крім доброго вина.
* * *
67
Страшним потоком кров тече у мене з серця,
У струмі сліз моїх півкраю захлинеться.
Кривавим жолобом зробилась кожна вія!
А вії опущу - новий потоп почнеться.
5
- Предыдущая
- 5/18
- Следующая
