Твердиня - Кидрук Максим Иванович - Страница 87

• Предыдущая
• 87/151
• Следующая

Віктор Шако, нап’явши на голову налобний ліхтар (точно такий, як у Сьоми, подумав Левко, а придивившись, зрозумів, що то і є Се-менів налобник; схоже, ревізію в їхніх речах проводили всім гарнізо-ном, і кожен брав собі, що хотів), підсунувся до вогню, що згасав, і чи-тав книгу — хорор-роман Мелісси Марр «Хранителі могил»1.

Підбадьорений загуслою темрявою Левко підійшов до багаття й опус¬тився навпочіпки з іншого боку від пілота. Віктор не зреагував, цілко¬вито поглинутий книгою.

—Джейсон сказав мені, що ви з України, — несміливо почав хло-пець.

Пілот неохоче відірвався від «Хранителів могил».

1 Melissa Marr «Graveminder», 2011 рік.

-Він сказав неправду.

-Але...

-Я не з України. Мої батьки з України.

-А... — багатозначно гмикнув Левко. Пом’явся, пом’явся і знову иговорив: — Ви розмовляєте українською?

Віктор метнув на хлопця незадоволений погляд — ну чого тобі і цс? — і рубонув:

—Ні, — перегорнувши сторінку.

Хлопець зрозумів, що розмову слід припинити, але несподівано йо- го погляд примерзло рук пілота, якими той тримав розкриту книгу. По-первах Левко не усвідомив, від чого його пересмикнуло, а потім осяг-нув: на зап’ястках Віктора не було браслета з синьою лампочкою. Пілот виявився єдиним (якщо не брати до уваги «службу безпеки» Джейсо- на), хто ходив без маячка. І це підштовхнуло хлопця продовжити роз-питування.

—Звідки ваші батьки?

Віктор закрив книгу і поклав її на коліна. Левко несвідомо відсунув-ся, подумавши, що нарветься на грубощі, але пілот довго мовчав, за-думливо спостерігаючи, як витанцьовують вощенні язики. Спливла хви-лина, перш ніж він відповів:

—З Броварів... це під Києвом, знаєш? — Спогади про батьків віді-гнали агресію.

«Цікаво, скільки місяців... чи років... він не спілкувався з ними?»

—Знаю, — підтвердив українець.

—Батько мав родичів у штаті Айдахо. У 63-му, під кінець хрущов- ської відлиги, йому дозволили виїхати. Я народився у 72-му, тому не вва¬жаю себе українцем.

—Як довго не буде Джейсона? — спитав Левко. — Ми ж його че-каємо?

—Та звісно, — криво посміхнувся Віктор. — Колись він доїздить¬ся до того, що нас тут накриє перуанська армія, сплутавши з повстан¬цями чи торговцями коксом. Має приїхати завтра.

—Це щось настільки важливе, що він ризикує вами всіма?

Пілот пирхнув.

—Аби ж то! Поїхав в Іку1, заліз у якийсь барліг і трахає свою по-дружку... котрусь із них.

1. Іка — місто на південному заході Перу на узбережжі Тихого океану, столиця од¬нойменного регіону, з населениям приблизно 220 тисяч жителів. Засноване 1563 року.

Левко смикнув бровою, показуючи, що

—А ти що думав? —прищурив око Віктор Шако. — Типу, бос німі перся на зустріч із президентом Перу домовлятись про поставки лота? -— Чоловік скупо реготнув. — Я не раз попереджав ДжейсоїіЙ, що дограється. Якби моя воля, ми тут не затрималися б на довше, ніж потрібно, що заповнити баки й напакувати вантаж у багажний иіЛСІЯ Але бос думає інакше, часом ми «зависаємо» на добу, а то й на двІ.Л Віктор розкрив «Хранителів», показуючи, що збирається повернутися до читання, і наостанок промурмотів: — Ну, йому видніше...

XCVII

Ґрем Келлі повернувся з плантації настільки виснаженим, що не мав сил переповідати, що з ним сталося протягом дня. Семен Твардовський теж не розмовляв, але з іншої причини: він не хотів нічого рої« казувати (і навіть якби хотів, все одно не ризикнув би переповісти^нц^ вдруге спускався в підземелля і що його при цьому бачили). .

Левка не було, і Сатомі засинала в обіймах мулата.

Ранком наступного дня (середи, 15 серпня) Ґрема знов повели не кокаїнову плантацію, Сатомі подалась на кухню до Марко, а СеменЛ практично повністю позбувшися страху, на півдня щез у підземелля Того дня він уперше вголос привітався з одним із науковців, яког<^пе*| рестрів у галереях.

Джейсон Х’юз-Коулман прибув на стоянку о третій пополудни пом’ятий і замріяний, схожий на кота, якого випустили надвір уперше! після довгої зими. Він майже не розмовляв, нікого не підколював і прої спав більшу частину польоту над Андами.

«Мі-17» торкнувся колесами посадкового майданчика на верхній терасі Твердині о 19:50, приземляючись у глибоких сутінках. Левка примусили допомагати з розвантаженням, і він змучився ще більша ніж у пустелі, оскільки довелось тягати цистерни до ангарів.

Ґрем, Сатомі, Сьома і Лео зібрались разом під час вечері. Кожеій мав чим поділитися з іншими, але ніхто так і не розкрив рота. Вони їли, не дивлячись одне на одного й думаючи про своє. І що вже гетк погано — ніхто з них не ламав голову над тим, чому за два дні вони стали чужими один одному.

Така ж безмовність супроводжувала хлопців і дівчину, коли вони* лягали спати (цього разу Сатомі завбачило лягла окремо; Ґрем не заІ важав). За винятком Семена Твардовського, всі спали мертвим сном.

1 тільки Сьома спав неспокійно. Росіянину снилися цифри.

XCVIII

16 серпня 2012 року. 15:09 [UТС-5]

Паїтіті

9,132392… 3,132392., 3,132392…

Сьома готовий був відкласти блокнот, коли щось дзенькнуло у голо- НІ. 3,132392 — це число неправильне. Телепень! Не можна відірвати дробову частину від вісімкового числа, перевести її в десятковий дріб І Приєднати до цілої вісімкової частини. Трійка у десятковій системірг це не те ж саме, іцо трійка у системі вісімковій. Під час конвертації пев¬нії частка дробової частини може «перетікати» в цілу, і навпаки. Він по¬винен працювати відразу з усім числом, а не з його «уривками». Інакше кажучи, він повернувся у відправну точку: йому досі потрібно конвер-тувати змішаний дріб з вісімкової у десяткову систему числення. На жаль і собі на сором, Семен поняття не мав, як це зробити.-.. :.*

Звісно, алгоритми для цього існують, але, не маючи під рукою спе-ціальної літератури і — що важливіше — засобів для реалізації цих алгоритмів у вигляді програми, можна було затратити тижні, щоб «ви-тягнути,» з вісімкового дробу його зрозуміле значення.

Сьома ще раз подивився на число, яке безрезультатно намагався розкодувати:

А що як перевести його у неправильний дріб? (Зу можна предста¬вити у вигляді у; цей дріб називатиметься неправильним, оскільки йо¬го чисельник більший за знаменник.) Маючи неправильний дріб, мож¬на конвертувати чисельник і знаменник у десяткову систему, після чого поділити одержані числа на звичайному калькуляторі. В цьому випадку результат вийде коректним. Сьома вставив ручку до рота, впер погляду траву і напружив мізкидо краю. Щоб знайти чисельник не¬правильного дробу, слід помножити 3 на 10051 б і до результату дода- ти 11117. Ніби все просто, але... перед носом знову зринала вихідна проблема: Семен не знав, як множити вісімкові числа. ¦

«Зараза!» ^хлопець стиснув ручку так, що на пластику «лишили¬ся вм’ятини від зубів.

На горішню платформу, накульгуючи, піднявся Левко. М’язи спи¬ни й рук досі боліли після перекочування й підіймання двохсотлітро- вих цистерн. Українець радів, що цього дня не потрібно нікуди летіти не доведеться нічого вантажити.

—Сьомо, де твій нетбук? — спитав він.

Росіянин шпигонув товариша роздратованим поглядом. Левко від-волікав, заплутуючи і без того сколошкані й незв’язні думки.

—Не знаю. Для чого він тобі?

—Хочу подивитися фільм.

—Лео...

—Ну будь ласка.

Сьома сердито чмихнув, розуміючи, що Лео не відступиться, поки не отримає бажане.

—Він тут чи в нашій «норі»? — уточнив українець.

—У «норі».

—Добре. То я візьму?

Семен махнув рукою, показуючи: йди вже. Голова українця зникла в галереї.

Сьома спробував повернутися до головоломки, але думки, наче по¬тік води під вітром, відхиляло в іншу сторону. Може, його гіпотеза хиб¬на в самій основі? Що, як ті вісім знаків — зовсім не цифри, і в Паї- тіті була не вісімкова система числення?

«Комп’ютер...»

Навіть якщо символи зображують базові цифри, їхня кількість зо-всім не означає, що цивілізація Паїтіті користувалася вісімковою сис-темою. Цілком імовірно, що система була змішаною або ж при лічбі користувались абсолютно невідомим для нас способом, подібним до інкської кіпу1 чи юпани2.

• Предыдущая
• 87/151
• Следующая