Комедії - Мольер Жан-Батист - Страница 103

• Предыдущая
• 103/112
• Следующая

Беліна. Прощавайте, мій любий.

Арган. Прощавайте, моя кралечко.

Арган. Як ця жінка мене любить… Просто неймовірно!

Добродій Діафуарус. Добродію, дозвольте нам попрощатися з вами.

Арган. Будьте ласкаві, добродію, скажіть, якої ви думки про стан мого здоров’я?

Добродій Діафуарус (мацаючи пульс Аргановї), Ну ж бо, Тома, візьміть другу руку добродія Аргана: подивимось, чи добре ви розумієтеся на пульсі. Quid dicis?[11]

Тома Діафуарус. Dico[12], що пульс добродія Аргана такий, як у хворої людини.

Добродій Діафуарус. Добре.

Тома Діафуарус. Що він твердуватий, щоб не сказати твердий.

Добродій Діафуарус. Дуже добре.

Тома Діафуарус. Нерівний.

Добродій Діафуарус. Bene.[13]

Тома Діафуарус. І навіть трохи підстрибує.

Добродій Діафуарус. Optime.

Тома Діафуарус. Що означає розлад спленічної паренхіми, тобто селезінки.

Добродій Діафуарус. Чудово.

Арган. Ні, добродій Пургон каже, що в мене хвора печінка.

Добродій Діафуарус. Авжеж! Кажучи «паренхіма», ми маємо на увазі і те, й друге, бо між ними існує тісний зв’язок через vas breve[14], шлункові проходи і часто жовчні протоки. Мабуть, він приписує вам їсти багато смаженого?

Арган. Ні, тільки варене.

Добродій Діафуарус. Атож, атож! Смажене, варене — то однакові речі. Він вас лікує досконало, ви в добрих руках.

Арган. Добродію, а скільки дрібочків солі треба класти в яйце?

Добродій Діафуарус. Шість, вісім, десять — парні числа, а в ліках — завжди непарні числа.

Арган. До побачення, добродію.

Беліна. Перед тим, як вийти з дому, я зайшла ще раз до вас, мій хлопчику, щоб сказати вам одну річ, — на це треба звернути особливу увагу! Коли я проходила повз кімнату Анжеліки, то побачила в неї молодого мужчину, який відразу ж утік, тільки-но мене запримітив.

Арган. Молодий мужчина в кімнаті з моєю дочкою?

Беліна. Так. Ваша маленька дочка Луїзон була з ними і може вам дещо про це розказати.

Арган. Пришліть її до мене, моя кохана, пришліть її до мене! Ах, негідниця! (Сам). Тепер мене вже не дивує її упертість.

Луїзон. Чого вам треба, таточку? Мамуня сказала мені, що ви мене кликали.

Арган. Так. Ідіть-но сюди. Ближче. Поверніться. Підведіть очі. Дивіться на мене. Ну?

Луїзон. Що, таточку?

Арган. Ну ж бо!

Луїзон. Що?

Арган. Ви нічого не маєте мені, сказати?

Луїзон. Якщо хочете трохи розважитись, я розкажу вам казочку про Ослячу Шкуру або байку про Ворону й Лисицю, яку я недавно вивчила.

Арган. Я не про це питаю.

Луїзон. То про що ж?

Apган. Ах, та й хитре ж дівчисько! Адже ж ви добре знаєте, що я хочу сказати!

Луїзон. Пробачте, таточку.

Арган. Оце так ви мене слухаєтесь?

Луїзон. А що?

Арган. Хіба ж я вам не загадував приходити й розповідати мені про все, що б ви не побачили?

Луїзон. Так, таточку.

Арган. А ви це виконували?

Луїзон. Так, таточку. Я завжди розповідала вам про все, що бачила.

Арган. А сьогодні ви нічого не бачили?

Луїзон. Нічого, таточку.

Арган. Нічого?

Луїзон. Нічого, таточку.

Арган. Напевне?

Луїзон. Напевне.

Арган. Он як? Ну, то я вам дещо покажу.

Луїзон (побачивши, що Арган узяв різки). Ай, таточку!

Арган. Ага-а, брехухо! Ви не хочете мені розповісти, що бачили в кімнаті вашої сестри мужчину?

Луїзон (плачучи). Таточку!

Арган (беручи Луїзон за руку). Оце відучить вас брехати.

Луїзон (падаючи навколішки). Ах, таточку, пробачте! Сестричка мені заборонила вам казати, але я вам усе розповім.

Арган. Спершу я вас виб’ю різками за те, що ви збрехали. А далі — побачимо.

Луїзон. Вибачте, таточку!

Арган. Ні-ні.

Луїзон. Любий таточку, не бийте мене!

Арган. Відшмагаю.

Луїзон. Бога ради, таточку, не бийте!

Арган (заміряючись). Нічого, нічого!

Луїзон. Ах, таточку, ви мене поранили!.. Постривайте… Я вмираю… (Прикидається мертвою).

Арган. Ай! Що таке? Луїзон, Луїзон! Ах, боже мій! Луїзон! Ах, донечко моя! Ах, я нещасний! Моя бідна дочка померла! Що я наробив, негідний? Ах, кляті різки! Хай їм чорт, отим різкам! Ах, бідна ж моя донечка, бідна моя манесенька Луїзон!

Луїзон. Ну-ну, не побивайтеся так, таточку: я ще не зовсім померла.

Арган. Іч, яка хитра! Ну, нехай, — цим разом я вам дарую, але щоб ви мені всю правду розказали.

Луїзон. О так, таточку!

Арган. Глядіть же, кажіть правду, бо ж мій мізинець геть-чисто все знає і скаже мені, якщо ви збрешете.

Луїзон. Таточку, тільки ж ви не кажіть сестричці, що я вам сказала.

Арган. Ні-ні.

Луїзон (спершу озирнувшись, чи хтось не підслухає). Бачте, таточку, до сестрички в кімнату зайшов якийсь юнак, коли я там була.

Арган. Ну?

Луїзон. Я запитала в нього, чого йому треба, а він сказав, що він її вчитель співу.

Арган (набік). Те-те-те! Он воно що! (До Луїзон). Ну, а далі?

Луїзон. Потім прийшла сестра.

Арган. Ну, а далі?

Луїзон. Вона йому сказала: «Ідіть, ідіть, ідіть! Боже мій, ідіть! Ви мене доводите до відчаю!..»

Арган. Ну, а далі?

Луїзон. А він не хотів від неї йти.

Арган. Що ж він їй казав?

Луїзон. Багато; я всього й не пригадаю.

Арган. Наприклад?

Луїзон. Він казав їй і те, і се, і що він дуже її любить, і що вона найкраща за всіх на світі…

Арган. А потім?

Луїзон. А потім він упав перед нею навколішки.

Apган. А потім?

Луїзон. А потім він почав цілувати їй руки.

Арган. А потім?

Луїзон. А потім мамуня підійшла до дверей, і він утік.

Арган. І більше нічого не було?

Луїзон. Нічого, таточку.

Арган. А проте мій мізинець щось шепоче. (Підносить пальця до вуха). Стривайте! Що? Ага-а! Так? Ой-ой! Ось мій мізинець каже мені, що ви ще дещо бачили, та мені про те не сказали.

Луїзон. Ах, таточку! То ваш мізинець — брехун, коли так.

Арган. Глядіть лишень!

Луїзон. Ні, таточку, не вірте йому: він бреше, запевняю вас.

Арган. Ну, добре, добре, там побачимо. Тепер ідіть та придивляйтеся до всього гарненько. Ідіть! (Сам). Ах! Та й діточки ж тепер повелися! Ой, скільки клопоту, скільки клопоту! Мені ніколи навіть подумати про свою хворобу… Далебі, не витримаю… знемагаю… (Падає в крісло).

Беральд. Ну що, брате? Що чувати? Як ся маєте?

• Предыдущая
• 103/112
• Следующая