Комедії - Мольер Жан-Батист - Страница 16

• Предыдущая
• 16/112
• Следующая

Я не розібрала.

Оргон

Що? Як?

Мар’яна

Про кого це щоб я таке сказала?

Хто полюбивсь мені і з ким мені самій

Так дуже хочеться до шлюбу йти мерщій?

Оргон

З Тартюфом.

Мар’яна

Та того не станеться довіку.

Хіба сказала б я таку брехню велику?

Оргон

Це буде правдою, бо мій такий наказ.

Як я сказав, то так і станеться якраз.

Мар’яна

Невже ви хочете?..

Оргон

Вас хочу одружити,

Щоб у свою сім’ю Тартюфа прилучити.

Я так постановив, і він судився вам.

Бажання ваші я…

(Побачивши Доріну).

Що робите ви там?

Цікавість, мабуть, вас підбурює чимало,

Що аж на підслухи прибігти вам припало.

Доріна

Не знаю, відкіля взялася чутка та,

Чи хто доміркувавсь, чи так брехню спліта,

Але вже чула я про шлюб той через люди,

І я таки кажу: брехня, того не буде.

Оргон

Це неймовірним вам здається?

Доріна

Навіть так,

Що віри не пойму я й вам самим ніяк.

Оргон

Я знаю способа, щоб віри пойняли ви.

Доріна

Еге, балакайте! Ви дуже жартівливі.

Оргон

Чи правду я кажу, покаже річ сама.

Доріна

Вигадуйте!

Оргон

Але ж тут вигадок нема.

Доріна

Не вірте, панночко: жартують ваші тато;

Не бійтесь…

Оргон

Я кажу…

Доріна

Впевняєте завзято.

Та хто ж повірить вам?

Оргон

Мій гнів вам доведе…

Доріна

Ну, вірю я, так це ж для вас на гірше йде:

Чи то ж з поважною людиною такою,

Як ви, з широкою на тварі бородою,

Такий зчинився глум? Та де ж ваш розум?

Оргон

Щось вільно розмовлять тобі притьмом кортить…

Я не люблю цього, прошу вас уважати.

Доріна

Хіба ж, не сердячись, не можна розмовляти?

Це вам на глум прийшла нікчемниця така,

Бо ваша панночка здалась не для святька.

Він має думати над іншими речами;

Та й що вам за користь, що станете сватами!

Навіщо вам, як ви з таким оце добром,

Брать голого?

Оргон

Мовчіть; хоч бідний він цілком,

Але за це він варт ще більшої пошани,

Бо, певно, вбогість та є вбогість без догани.

Понад величними вона його знесе

За те, що занедбав добро земнеє все,

За те, що не злюбив усе дрібне, дочасне

І покохав одно, що ввіки не загасне;

Я ж поможу йому, коли його прийму,

Вернути все добро, що припада йому:

Це добрий шмат землі, краса, оздоба краю,

Але я й так його шляхетним уважаю.

Доріна

Так це він каже сам, і ця його пиха

Не дуже до лиця людині без гріха,

Бо хто себе віддав на те, щоб свято жити,

Той не дзвонитиме про рід свій знаменитий.

Правдиве зниження побожного життя

З гордотою ніяк не зв’яжеш до пуття.

Але розмова ця вам робить недогоду,

То розберім його, а не його породу.

Невже такому от ви дочку оддасте?

Й не пожалкуєте ані разу про те?

Невже не бачите того, що не годиться,

На чому шлюб такий запевно окошиться?

Бо ті, що силоміць дівчину віддають,

Справляють честь її на небезпечну путь,

А вірність у жінок залежить більш від того,

Чи їх за доброго дадуть, чи за лихого.

Коли в чоловіків на лобі є ріжки,

То винні в тім вони, а зовсім не жінки.

А бути вірною — то річ трудна й велика,

Як маєш бозна-що на місці чоловіка.

І хто зав’язує дочці з нелюбим світ,

За помилки її той богу дасть одвіт.

То небезпечна річ, про це ви погадайте.

Оргон

Я сам не вмію жить, так ви мене навчайте.

Доріна.

Не зле було б, якби ви слухали мене.

Оргон

Не слухаймо її, то, дочко, все дурне.

Що треба вам, про те мені найкраще знати.

Хоч обіцяв я вас Валерові оддати,

Але почув тепер, що він до карт меткий

І в справах віри щось занадто вже легкий,

Бо в церкві я його якось іще не бачив.

Доріна

Ви хочете, щоб він там раз у раз маячив,

Як ті, що йдуть туди на дивування всім?

Оргон

Я не питаю вас, що бачите ви в тім.

(До дочки).

Нарешті, другий той у добрій з небом згоді,

І скарбу кращого над цей шукати годі.

Цей шлюб вам станеться вінцем бажань усіх;

Він буде створений із любощів і втіх;

Любов незрадную побачить ваша хата,

Ви жити будете, мов тії голуб’ята,

Без сварок, без гризні, в спокої кожний час;

Ви зробите його чим хочете для вас.

Доріна

Вона його нічим, як тільки дурнем, зробить.

Оргон

Що за язик!

Доріна

Кажу, що він того заробить,

Бо вплив його такий, що виб’є всяку честь,

Яка у панночки тепер у серці єсть.

Оргон

Ощ не мішайтеся, замкніть лиш краще рота;

Стромляти всюди ніс велика в вас охота.

Доріна

Усе, що я кажу, на ваш верну я бік.

Оргон

Дарма працюєте, то й прикусіть язик.

Доріна

Як хто вас полюбив…

Оргон

Не хочу я кохання.

Доріна

Я вас люблю, дарма що в вас нема бажання.

Оргон

Ох!

Доріна

Ваша честь мені на серці, то й ніяк

Не хочу я, щоб вас висміював усяк.

Оргон

Ви не замовкнете?

Доріна

Велить мені сумління

Не дать, вам скоїти такого одружіння,

Оргон

Замовкни, гадино! Твій безсоромний вид!..

Доріна

Ах, ви побожний пан; кричати вам не слід.

Оргон

Бо кров мою мутить балакання шалене.

Мовчи, кажу тобі, не говори до мене.

Доріна

Мовчу, хоч думаю те саме… Ну, нехай.

Оргон

Ти можеш думати, що хочеш, тільки дбай,

Щоб нишком думати.

(До дочки).

Ну, годі вже, в татуся

Все обмірковане як треба.

Доріна

(набік)

Я скажуся,

Що мушу я мовчать!

Оргон

Не фертик він, це так,

Але такий…

Доріна

(набік)

• Предыдущая
• 16/112
• Следующая