Діти капітана Гранта (др. перевод) - Ве?рн Жу?ль Ґабріе?ль - Страница 48

• Предыдущая
• 48/135
• Следующая

Ледве Паганель виклав свої міркування, Гленарван оголосив, що “Дункан” негайно вирушає до Австралії.

Однак майор попросив дозволу зробити невеличке зауваження, перш ніж пролунає наказ узяти курс на схід.

- Кажіть, Мак-Наббсе, - мовив Гленарван.

- Я не маю наміру, - почав майор, - знецінити докази мого друга Паганеля, або ж їх спростувати. Як на мене, ці докази поважні, мудрі, гідні нашої уваги, вони повинні скерувати наші майбутні розшуки. Але я хочу перевірити їх востаннє й упевнитись, чи справді вони безсумнівні й незаперечні.

Ніхто не міг збагнути, куди хилить обачливий майор, всі слухали його дещо стурбовано.

- Кажіть далі, майоре, - промовив Паганель, - я готовий відповісти на всі ваші запитання.

- Зробити це дуже просто, - вів далі майор. - Коли п’ять місяців тому в Клайдській затоці ми дошукувались змісту цих документів, наше тлумачення здавалось єдино вірогідним. Аварія “Британії” могла статися тільки біля західних берегів Патагонії, ніде інде. Щодо цього в нас не було найменшого сумніву.

- Слушно кажете, - докинув Гленарван.

- Пізніше, коли Паганель через свою богодану неуважність опинився на борту “Дункана”, він познайомився з документами й схвалив беззастережно наш план розшуків на американському узбережжі.

- Правильно, - погодився географ.

- А втім, ми помилились.

- Так, ми помилились, - озвався Паганель. - Людям властиво помилятися, Мак-Наббсе, але хіба що безумень затявся б на своїх похибках.

- Заждіть, Паганелю, не запалюйтесь так, - мовив майор. - Я зовсім не хочу сказати, нібито ми й далі повинні розшукувати капітана Гранта в Америці.

- Тоді чого ж ви хочете? - спитав Гленарван.

- Визнання, тільки визнання того, що Австралія тепер здається нам єдино можливим місцем загибелі “Британії”, достеменно так, як раніше здавалась Америка.

- Охоче визнаємо, - мовив Паганель.

- Беру це до уваги й користуюсь нагодою, аби застерегти вас од надмірного захоплення такими “очевидними” тлумаченнями, котрі суперечать одне одному. Хтозна, чи не виникне в нас і після Австралії подібної впевненості щодо будь-якої іншої країни? Отож, коли нові розшуки будуть марні, чи не визнаємо ми, що їх “цілком очевидно” треба провадити деінде?

Гленарван і Паганель глянули один на одного. Їх вразила справедливість майорових міркувань.

- Тому я хотів би, - вів далі майор, - перш ніж ми вирушимо до Австралії, ще раз глянути на карти. Подивімось послідовно всі місця, крізь які проходить тридцять сьома паралель, - чи не стрінеться нам іще якась країна, до котрої можуть стосуватися знайдені в документах вказівки.

- Немає нічого легшого, - сказав Паганель, - бо ж, на щастя, земель на цій широті не надто рясно.

- Поглянемо, - відповів майор, розгортаючи накреслену за проекцією Меркатора[55] англійську карту обох земних півкуль.

Many розіслали перед леді Геленою, й всі посідали так, щоб стежити за Паганелевим роз’ясненням.

- Як я вам уже казав, - почав географ, - тридцять сьома паралель, пройшовши крізь Південну Америку, перетинає архіпелаг Трістан-да-Кунья. Я стверджую, що в жодному документі не йдеться про ці острови.

Ретельно розглянувши документи, всі погодились з Паганелем. Архіпелаг Трістан-да-Кунья було одностайно відкинуто.

- Підемо далі, - мовив географ. - Проминувши Атлантичний океан, ми пропливемо на два градуси нижче мису Доброї Надії й потрапимо до Індійського океану. Тільки одна група островів стрінеться на нашому шляху - Амстердамські острови. Перевіримо і їх так само.

Після уважного дослідження викреслили також і Амстердамські острови. Жодного слова чи його часточки, котрі відповідали б цій назві, не знайшлося ні в англійському, ні у французькому, ані в німецькому текстах.

- Тепер ми прибуваємо до Австралії. Тридцять сьома паралель проходить тут крізь мис Бернуїллі й далі - затоку Туфолда. Ви погодитесь зі мною, навіть не заглядаючи в документи, що англійське слово stra і французьке austral можуть означати тільки Австралію. Річ цілком ясна, і немає потреби про це розводитися.

Всі схвалили висновок Паганеля. Метода географа обертала всі його докази на цілком вірогідні.

- Далі, - мовив майор.

- Гаразд, - погодився Паганель, - така подорож неважка: ми перетинаємо протоку, яка лежить у східній частині Австралії, й зустрічаємо на своєму шляху Нову Зеландію. Нагадаю: частинка слова contin у французькому документі означає continent - континент, це неспростовно. Отже, капітан Грант не міг знайти притулку на Новій Зеландії, бо вона ні що інше, як острів. А тому, скільки б ви не вивчали, не порівнювали, не перевертали так і сяк оті слова, ви тільки впевнились би - вони аж ніяк не вказують на Нову Зеландію.

- Ані в жодний спосіб, - озвався Джон Манглс, старанно досліджуючи документи й ману.

- Ні, - згодились усі Паганелеві слухачі й навіть майор, - про Нову Зеландію не може бути й мови.

- Зауважимо, - на всьому величезному просторі, що відмежовує цей чималий острів од американського узбережжя, тридцять сьома паралель перетинає лиш один острівець, неродючий і пустельний.

- Як він зветься? - поцікавився майор.

- Гляньте на карту. Це Марія-Тереза, але в жодному з документів нема й сліду цієї назви.

- Так, ані сліду, - погодився Гленарван.

- Отож, друзі мої, полишаю на ваш розсуд визнати, чи ж імовірне, щоб не сказати

- певне - твердження на користь Австралійського суходолу.

- Безперечно, - разом відповіли всі.

- Джоне, - сказав Гленарван, - ви маєте вдосталь харчів і вугілля?

- Так, сер, ми зробили чималі запаси в Талькауано; до того ж при потребі ми легко добудемо пального в Кейптауні.

- Гаразд, тоді давайте наказ вирушати.

- Дозвольте мені зробити ще одне зауваження, - знову озвався майор.

- Кажіть, Мак-Наббсе.

- Хоч ми цілком певні свого успіху в Австралії, я гадаю, нам усе ж не завадило б зупинитись на день чи два на островах Трістан-да-Кунья й Амстердам. Вони лежать на нашому шляху й не зроблять його анітрохи довшим. Це дало б нам змогу дізнатися, чи не залишилося там якого сліду “Британії”.

- Майоре, ви надто недовірливі! - вигукнув Паганель.

- Я дбаю головне про те, аби нам не довелося повертатися тим же шляхом, коли випадком Австралія не виправдає наших сподівань.

- Така завбачливість, мені здається, цілком слушна, - зауважив Гленарван.

- Та й я не збираюсь відраджувати вас од неї, - сказав Паганель, - зовсім навпаки.

- Ну що ж, Джоне, - мовив Гленарван, - беріть курс на острови Трістан-да-Кунья.

- Негайно даю наказа, сер, - відповів капітан і зійшов на свій місток, в той час як Роберт і Мері Грант палко дякували Гленарванові.

Невдовзі “Дункан” віддалився од американського берега й попрямував на схід, розтинаючи своїм міцним форштевнем хвилі Атлантичного океану.

Якби яхта йшла вздовж екватора, то сто дев’яносто шість градусів, які відмежовують Австралію від Америки, чи, скоріше, мис Бернуїллі від мису Коррієнтес, становили б відстань в одинадцять тисяч сімсот шістдесят географічних миль. Та коли дотримуватися тридцять сьомої паралелі, ці сто девяносто шість градусів становлять, внаслідок кулястої форми Землі, лише дев’ять тисяч чотириста вісімдесят миль. Між американським узбережжям і архіпелагом Трістан-да-Кунья - дві тисячі сто миль, і Джон Манглс сподівався пройти їх за десять днів, якщо судно не затримають зустрічні вітри. Отож він був дуже задоволений, коли надвечір вітер помітно стишився, а потім взагалі змінив напрямок, і “Дункан” дістав повну змогу продемонструвати знову свою блискучу швидкість.

Життя на “Дункані” пішло своїм звичайним плином. Здавалось, ніхто й не залишав яхти на цілий місяць. Замість вод Тихого океану струміли води Атлантичного, а всі морські хвилі схожі між собою, якщо не зважати на деякі відтінки. Ті сили природи, котрі нещодавно піддали мандрівників жорстоким випробуванням, тепер неначе об’єдналися, щоб сприяти їхньому плаванню. Океан був спокійний, подував погожий вітер, і, надимаючись під західним бризом, вітрила допомагали невтомній парі, ув’язненій в котлах.

• Предыдущая
• 48/135
• Следующая