Завдання Героїв - Райс Морган - Страница 8
- Предыдущая
- 8/57
- Следующая
Маꥳл, вдягнений у краще королівське вбрання, чорні оксамитові штані, золотий пояс, королівську мантію з найтоншого пурпурового та золотого шовку, білу накидку, блискучі шкіряні чоботи до литок і, звісно, корону — рясно орнаментований золотий обід з великим рубіном у центрі — прогулювався по залам палацу, оточений своїми слугами. Він заходив з кімнати у кімнату, оглядаючи свої королівські покої. Король пройшов крізь велику аркову залу, з її височезними стелями та рядами вітражів. Нарешті, він досяг старовинних дубових дверей, товстих, неначе стовбур дерева; його слуги відкрили їх і відступили. Він зайшов у середину, у Тронну залу.
Його радники встали по стійці струнко, коли Маꥳл увійшов. Двері за ним зачинилися.
«Сідайте», — сказав він різкіше, ніж зазвичай. Він втомився, особливо сьогодні, від нескінченних формальностей правління королівством і хотів швидше закінчити.
Він перетнув Тронну залу, яка ніколи не переставала дивувати його. Її стелі злетіли на п’ятдесят футів, одна стіна була суцільним вітражем, підлога і стіни викладені каменем товщиною у фут. Кімната з легкістю вміщувала сотню достойників. Але у такі дні, як сьогодні, коли проводилася рада, сюди допускалися лише він та група найближчих радників. Центральне місце у кімнаті займав величезний стіл у формі півкола, за яким стояли його радники.
Він пройшов через отвір, прямо посередині, до свого трону. Він зійшов кам’яними сходами, минувши золотих різьблених левів, і всівся на червоній оксамитовій подушці, що лежала на троні з щирого золота. Його батько сидів на цьому троні, а до цього батько його батька і всі Маꥳли перед ним. Коли він сів, то відчув усю вагу своїх предків, усіх поколінь перед собою.
Він окинув оком присутніх радників. Тут був Бром, його кращий генерал та радник у військових справах; Колк, генерал хлопчачого Легіону; Абертоль, найстаріший, він був вченим та істориком, наставником трьох поколінь королів; Фірт, його радник у внутрішніх справах двору, худий чоловік з коротким сивим волоссям і запалими верткими очиськами. Фірт не був людиною, якій довіряв Маꥳл, і він навіть не розумів його титулу. Але його батько, і батько його батька, були радниками у дворових справах, тому він призначив його з поваги до них. Тут був Овен, його скарбник; Брада, радник у зовнішніх справах; Ірнен, його податківець; Дювейн, радник по роботі з народом; і Келвін, представник знаті.
Звісно, Король мав абсолютну владу. Але його королівство було ліберальним, і його батьки завжди пишалися тим, що надавали знаті голос з усіх питань, направляючи свого представника. Історично, це був непростий баланс між королями та знаттю. Зараз тут панувала гармонія, але за інших часів траплялися повстання та боротьба за владу між знаттю та королями.
Оглядаючи кімнату, Маꥳл помітив відсутність однієї людини — людини, з якою він хотів поговорити найбільше — Аргона. Як завжди, неможливо було передбачити де і коли він з’явиться. Це безмежно розлютило Маꥳла, але в нього не було іншого вибору, окрім як прийняти це. Життя Друїдів було для нього незбагненним. Без нього Маꥳл ще більше поспішав. Він хотів пошвидше пройти через це, як і через тисячі інших речей, які чекали на нього перед весіллям.
Група радників сиділа перед ним за півкруглим столом, на відстані десяти футів один від одного, кожен у старовинному дубовому кріслі з майстерно вирізаними дерев’яними ручками.
«Мій сер, дозвольте я почну», — озвався Овен.
«Починай. Тільки коротко. В мене сьогодні дуже напружений день».
«Ваша донька сьогодні отримає багато подарунків, які, як ми всі сподіваємось, поповнять її скарбницю. Тисячі людей віддаватимуть належне, даруючи подарунки вам особисто. Наповнюючи наші борделі та таверни, вони також допоможуть наповнити нашу скарбницю. Але приготування до сьогоднішнього свята також несе за собою виснаження королівської скарбниці. Я раджу збільшити податок на людей та на знать. Одноразовий податок, щоб полегшити тиск від цієї прекрасної події».
Маꥳл побачив стурбованість на обличчі скарбника, і його шлунок опустився від думки, що його скарбниця спорожніє. Одначе, він не підніматиме податки знову.
«Краще мати бідну скарбницю, але вірних підданих», — відповів Маꥳл. — «Наше багатство — у щасті наших підданих. Ми не можемо збільшувати податки».
«Але, мій сер, якщо ми не…»
«Я вирішив. Що ще?»
Засмучений Овен сів.
«Мій король», — промовив Бром своїм глибоким голосом. «По вашому розпорядженню, ми розмістили більшу частину наших сил у дворі для сьогоднішнього заходу. Демонстрація сили буде вражаючою. Але ми на межі. Якщо напад станеться в іншому місці королівства, ми будемо вразливі».
Маꥳл кивнув, розмірковуючи про це.
«Наші вороги не нападатимуть на нас, поки ми годуємо їх».
Чоловік розсміявся..
«А які новини з Високих Земель?»
«Звідти не було повідомлень про діяльність протягом останніх тижнів. Здається, їхні війська спустились, готуючись до весілля. Можливо, вони готові до миру».
Маꥳл не був упевнений.
«Це означає, що або весілля спрацювало, або вони готуються до нападу у інший час. Як ти гадаєш, що це, старий?» — спитав Маꥳл, звертаючись до Абертоля.
Абертоль прокашлявся та скрипучим голосом відповів: «Мій сер, ваш батько і батько вашого батька ніколи не довіряли МакКлаудам. Те, що вони сплять, не означає, що вони не прокинуться».
Маꥳл схвально кивнув.
«А що з Легіоном?» — спитав він, повернувшись до Колка.
«Сьогодні ми вітали новобранців», — швидко відповів Колк.
«Мій син серед них?» — запитав Маꥳл.
«Він гордо стоїть з усіма, чудовий хлопець».
Маꥳл кивнув, потім звернувся до Бради.
«А що чутно з-за меж Каньйону?»
«Мій сер, наші патрулі спостерігали збільшення кількості спроб подолати Каньйон в останні тижні. Це може означати, що Вільди мобілізуються для атаки».
Серед чоловіків здійнявся шепіт. Маꥳл відчув, як його шлунок стискається від цієї думки. Енергетичний щит був непереможний; одначе ці новини не віщували нічого гарного.
«А що, якщо станеться повномасштабна атака?» — спитав він.
«Поки щит активний, нам немає чого боятися. Вільди не могли перейти Каньйон на протязі століть. Немає причин думати інакше».
Маꥳл не був такий впевнений. Напад ззовні назрів уже давно, і він дуже цікавився, коли саме він мав статися.
«Мій сер», — прогундосив Фірт, — «Я відчуваю свій обов’язок додати, що сьогодні двір наповнений достойниками з королівства МакКлаудів. Буде образливим, якщо ви не приділите їм уваги, незалежно від того, друзі вони вам чи вороги. Я б радив, щоб по обіді ви привіталися з кожним з них. Вони привезли багато подарунків і, до слова, багато шпигунів».
«Хто може сказати, що серед вас немає шпигунів?» — спитав Маꥳл, уважно роздивляючись Фірта, як завжди роздумуючи, чи не є шпигуном сам Фірт.
Фірт відкрив свій рот, щоб відповісти, але Маꥳл зітхнув та підняв долоню, наказуючи йому зупинитись. «Якщо це все, я буду йти, щоб приєднатися до весілля моєї доньки».
«Мій сер», — промовив Келвін, прочищаючи горло, — «звичайно, є ще одна річ. За традицією, під час весілля старшої дитини кожен Маꥳл оголошує наступника. Люди очікують, що ви це зробите. Вони говорять про це. Я б не радив вам їх розчаровувати. Особливо, враховуючи, що Меч Долі все ще нерухомий».
«Ти хочеш, щоб я назвав наступника, коли я ще перебуваю у розквіті сил?» — спитав Маꥳл.
«Мій сер, я не хотів образити вас», — стурбовано запнувся Келвін.
Маꥳл підняв руку. «Я знаю традицію. Звичайно, одного дня я назву його».
«Чи не могли б ви повідомити нам, хто це?» — спитав Фірт.
Маꥳл роздратовано подивився на нього. Фірт був пліткарем, і він не довіряв цьому чоловіку.
«Не лізь поперед батька в пекло».
Маꥳл встав. За ним встали й інші. Вони вклонилися та поспішили вийти.
Маꥳл стояв, замислившись. У такі дні він думав, що не хотів би бути королем.
- Предыдущая
- 8/57
- Следующая
