Покров - Дашвар Люко - Страница 89

• Предыдущая
• 89/89

І ніколи ще він так гостро не відчував, що все

в його житті неначе позичене, як тоді, коли сер-

це виплекало щось своє — справжнє почуття до

дівчини, яка ні з ким його не ділитиме. Й одного

дня, коли вже не буде чого втрачати, ліжко й ки-

шені спорожніють, він зважиться ризикнути чу-

жими душами…

Півроку незалежності — на більше Макса не

вистачило. Заради чого він б’ється головою у глу-

ху стіну, порвав із батьками, злидарює? Його

дівчина втекла, не підтримала його відчайдушних

спроб стати чоловіком… Прийняти фінансову до-

помогу рідних і гидувати нею — оце по-Максо-

вому, так чинить справжній метросексуал! Тож

одного не зовсім звичайного дощового вечора

Макс вирішив зникнути. Назавжди. Колись він

не кинувся у Дніпро, щоб урятувати своє кохання,

тепер шубовсь у воду — щоб випірнути згодом

десь далеко новим, очищеним…

Гоцик не має ані Максового статку, ані Макарової

здатності пристосовуватися до ситуації, але йому

цього й не треба. У нього є те, чого бракує цим

двом: власні «принципи». Якщо ти прагнеш не-

можливого — химерних скарбів чи дівчини, що

вже полишила цей світ, — візьми це: треба лише

все покинути й податися в далекі краї. Якщо хтось

здійняв на тебе руку та зазіхнув на багатство, що

й тобі не призначалося, — убий його. Якщо тебе

покохала дівчина — приймай це і за нагоди… по-

кинь. Якщо хтось інший втрачає розум від твоєї

нелюбої — не зважай. Такі його правила життя!

• Предыдущая
• 89/89