Паразити свідомості - Вілсон Колін - Страница 51

• Предыдущая
• 51/68
• Следующая

Я проспав усього кілька годин і прокинувся о четвертій, щоб о дев'ятій подивитися новини з Лондона (наші годинники, ясна річ, були настановлені на американський час). Новини були погані. Німецького канцлера вбито, і Газард оголосив соціал-демократичний уряд незаконним. Оголосивши себе справжнім представником і виразником волі німецького народу, він призначив канцлером самого себе. Його партія сформує уряд Німеччини. Місцеперебування цього уряду буде вже не палац у Бонні, а рейхстаг у Берліні. Усім жителям країни надавалося право стріляти в членів колишнього "ренегатського уряду" (це останнє виявилося зайвим; соціал-демократи погодилися на відставку і оголосили про повну підтримку Газарда). Газард тим часом виклав новий план і нові перспективи ствердження вищості білих. Коли "нижчі раси" будуть підкорені, їх масово депортують на Венеру (це мільярд негрів!). Ця ідея викликала величезний ентузіазм в усьому світі, включно з Великобританією й Сполученими Штатами Америки. І ніхто не згадав про те, що якби навіть Венера була придатна до заселення, то перевезення мільярда людей на відстань тридцяти мільйонів миль забрало б більше коштів, ніж їх є на Землі.

О сьомій годині того вечора ми мали пройти половину відстані до Місяця. На цей час телезв'язок утратився б, хоча радіосигнали ми б могли приймати й далі. Постало питання: може, повернути корабель назад і триматись на такій віддалі від Землі, щоб за один день можна було дістатися до неї? Якщо спалахне війна, то нам краще бути на Землі й активно боротися проти паразитів. Принаймні, ми змогли б перешкодити їм захопити оборонну систему Сполучених Штатів Америки. Нам досить було б стати у кожний оборонний підрозділ по одному, щоб тримати паразитів на відстані, а ще одному треба було б узяти на себе Пентагон, щоб не допустити зради з боку найвищого військового керівництва.

Така стратегія дій здавалася найкращою в ситуації, що склалася, і всі ми були дуже здивовані, коли Голкрофт виступив проти неї. Він не міг зрозуміло висловити причини свого ставлення. Він просто сказав, що в нього — "передчуття". А що його "передчуття" вже врятувало нам життя одного разу, то ми схильні були прислухатись до його думки. Пізніше я поговорив з ним, намагаючись умовити його дослідити джерело того передчуття. Після деяких зусиль він нарешті сказав, що чим далі ми будемо від Землі, тим краще — так він відчуває. Мушу зізнатися, я був розчарований. Однак рішення було винесене — летіти далі до Місяця.

Ми, десятеро "ветеранів", порівняно легко змогли відволіктися від загрози, що зависла над нами, і зосередитись на своїх феноменологічних проблемах. Набагато важче було відволікти новачків. У багатьох з них на Землі залишилися сім'ї, і, ясна річ, доля рідних дуже непокоїла наших нових колег. Нам довелося докласти чимало зусиль, щоб змусити їх працювати по десять годин на день, дисциплінуючи свою свідомість. Це було нелегко, але на третій день ми почали вигравати цю своєрідну битву. Тільки-но ми переконали їх забути про всі турботні земні справи, напруга, що виникала за таких обставин, працювала вже на нашу користь. Вона великою мірою дисциплінувала їхні зусилля. У нас не було більше тих проблем, які ми раніше мали з Меррілом, Філіпсом, Ліфом та Ебнером.

І все-таки я був незадоволений. Після п'ятдесяти годин льоту ми перебували за сорок тисяч миль від Місяця. А відчуття в мене було таке, ніби паразити тепер ближче, ніж будь-коли досі. Після навчальних тренувань я поговорив про це з Райхом, Флейшманом і братами Грау. Ми й далі не могли з'ясувати деяких найістотніших питань стосовно паразитів. Теоретично, від місця нашого перебування нічого начебто не залежало. Вони були в нашій свідомості, і тому втекти від них неможливо. В усякому разі вони безпосередньо не турбували нас, відтоді, як знищили наших колег. Вони зрозуміли, що нас можна перемогти інакше — розв'язавши світову війну.

І все ж, у певному розумінні, паразити таки перебувають у просторі, бо я виявив їх тоді в своєму помешканні на Персі-стріт, коли вони стерегли папери Карела Вайсмана. Як пояснити цей парадокс? Либонь, вони були і в просторі, і поза ним. Зрештою наша свідомість теж перебуває і в просторі, і поза ним. Не можна визначити місцеперебування свідомості: вона не займає простору. Однак вона рухається в просторі разом з нашими тілами.

Я ніяк не міг знайти ключа до розгадки. Коли ми сиділи й зусібіч ретельно обмірковували цю проблему, я почав розвивати свої думки вголос.

— У певному розумінні паразити перебувають у просторі, тому що вони перебувають на Землі. Вони прийшли на Землю паразитувати на людях. Ми вже знаємо, що люди мають окремі свідомості, бо коли кожен з нас занурюється в свою власну свідомість, він утрачає безпосередній зв'язок з іншими. Але ми знаємо й те, що в глибшому розумінні люди мають спільну свідомість, сказати б, своєрідну родову свідомість. Ми всі — неначе водогінні крани в місті: кожен існує окремо, але кожен тягне воду із загального резервуару…

У цю мить Райх перебив мене (цитую дослівно за магнітофонним записом нашої розмови):

— Ти казав, що відбив їхній напад, бо натрапив на якесь величезне глибоке джерело енергії і живився тією енергією. Чи не є воно саме тим первісним резервуаром?

— Мабуть, що так.

— У такому разі ці істоти живуть у резервуарі і та енергія доступна й для них. Що ти на це скажеш?

Он воно що! Ми наближалися до суті. Очевидно, глибина свідомості, на якій вони жили, і резервуар життєвої енергії, з якого я живився,— це дві цілком різні речі. Той резервуар може бути в глибинах свідомості, але він не те саме, що глибини свідомості.

— Гаразд,— промовив Флейшман. — І який же висновок можна з цього зробити?

Гайнріх Грау озвався перший, повільно й замислено:

— Мені здається, я бачу, який можна зробити висновок. Ми говоримо про якесь величезне первісне джерело енергії — те, що Бернард Шоу назвав Життєвою Снагою. Це чиста життєва енергія, і вона рухає всіма нами.

Луї Грау збуджено перебив свого брата:

— Чого ж тоді паразити присмоктуються до людей, якщо вони можуть красти енергію безпосередньо з джерела? Очевидно…

• Предыдущая
• 51/68
• Следующая