Выбери любимый жанр

Гімназист і Чорна Рука - Кокотюха Андрій Анатолійович - Страница 15


Перейти на страницу:
Изменить размер шрифта:

15

— Стрельцов працює на ворогів?

— Він і сам добрячий ворог, хоч і маскується. Папі Галина не хотіла здіймати великий скандал, бо правнук переконав: так вона точно втратить родинну реліквію. Правий він, не правий — немає тепер значення. Вийшли вони на мене, щоб я приватно усе це розкрутив. Гроші давали, але я насварив — відчепилися. Ось тоді почалося найгірше.

— Вбили Зозулю?

— І це теж, людська смерть завжди трагедія. Тим більше — нагла. Та найгірше, Івановичу, коли звинувачують невинну людину. Та ще й воїна. Такого, як Добрянський. Українського героя, нащадка героя.

— То Олеся підозрюють в убивстві Зозулі? — нарешті доп’яв Юрко.

— Поліції відомо: правнук шукав крадія, — Шпиг загнув пальця. — 3 моєю допомогою він Дізнався, хто це. Загнув другого. — При Зозулі Щоденника не знайшли, — третій палець. — Чому не відразу віддав здобич Стрельцову, — загнув четвертий. — Нарешті, — детектив покрутив п’ятим, великим пальцем, — Мені передали вісточку з тюрми від Олеся. Його випустять, якщо віддасть реліквію і дозволить її знищити.

— Але ж у нього її нема!

— Тоді родина героя-гімиазиста має відмовитися від перейменування на його честь, — розвів руками відставний міліціонер. — Олеся заручником тримають.

У Юрка Туряниці голова йшла обертом.

Незвично було гімназистові чути подібне. Виявляється, не лише на Донбасі йде битва, глибокий тил теж воює, і не завжди перемагає.

Якийсь час чоловік і хлопчик йшли мовчки. Проходячи повз смітник, Шпиг поклав туди недопалок, розправив вуса, смикнув себе за край лівого.

— Отакі справи, Івановичу. Щось хочеш спитати?

Звісно, гімназист хотів.

Наважився.

— Вибачте, а ви... ви точно-точно знаєте, що Олесь не вбивав Зозулю?

— Мої знання нікому не потрібні. Слухати їх ніхто не буде. Але є одна особа, ладна це довести.

— Як саме?

— Назвати того, хто справді вбив Яшку Зозулю. Напевне та особа і щоденник у себе тримає. Для чого — поки не ясно, розберуся. Допомогти може одна людина, яка бачила вбивцю. Чи, принаймні, була на місці, коли злочин скоїли.

— Та хто це, чорт забирай!

Юрко, сам того не бажаючи, перейняв Шпагову манеру встромляти всюди «чорта».

— Чорна Рука, — пояснив відставний міліціонер, витягаючи з коробки нову цигарку.

- Хто?!

— А ось ти й мусиш мені з’ясувати, хто себе так називає. Чорна Рука чекав на тебе, Івановичу. Місце призначив сам. Але раніше туди прийшов Зозуля зі своїм супутником. Утекти Чорна Рука не міг. Ти ж і сам трохи побув у його шкурі згодом, бачив — нема куди тікати, тільки себе викажеш. Тому Чорна Рука - свідок злочину. Він єдиний, хто може довести невинуватість Олеся Добрянського. Тобі треба ту Чорну Руку якнайшвидше знайти.

Розділ чотирнадцятий

Тут гімназист ділиться підозрами з бульдогом

Легко сказати — знайти Чорну Руку.

До цього вечора Юрко Туряниця не уявляв себе на місці Шерлока Холмса чи його французького колеги, теж знаменитого детектива Лекока та інших славетних борців із злочинцями, про яких писали книжки з продовженням і знімали фільми. У снах Юрко часто бачив себе з револьвером на даху високого будинку, з якого треба перестрибнути на інший дах, щоб жахливий убивця не втік від справедливої кари. Добігаючи до краю, Юрко щоразу засинав, так і не вирішивши, стрибне чи ні. І ось — несподівана нагода залізти у шкуру детектива. Не думав хлопець, що ось так раптово все станеться, не готувався.

Але нема куди діватися. Взявся — роби.

Єдине, чого бракувало Юркові зараз, — вдячного партнера. Такий є в кожного уславленого детектива. З ним гострий на розум детектив завжди радиться й ділиться підозрами, обговорює й обмірковує вже зроблене і планує наступні кроки. Хоча зазвичай такий напарник здебільшого лише слухач. На ньому проникливий нишпорка відточує власне вміння, тренує інтелект, і здається на його тлі ще мудрішим, ніж насправді.

Шпиг для такої ролі не годився. Маму з татом Юрко як помічників не розглядав. Тож лишався бульдог. До нього можна говорити скільки завгодно. Проговорювати вголос думки, і при цьому не вислуховувати контраргументи: цього Юрко, як усякий детектив, навіть початківець, терпіти не збирався.

Тому, повечерявши, він побажав усім на добраніч, зачинився з Джентльменом у своїй кімнатці і вмостився навпроти пса в старому кріслі-гойдалці. Воно перекочувало сюди з татового кабінету ще на початку року. Юрко опирався до останнього, бо й справді було тісно. Але зараз воно виявилося дуже доречним. Звівши брови як справжній мислитель, гімназист звернувся до бульдога:

— Нам треба вирішити, з чого починати.

Пес сів на задні лапи і пирхнув. Юрко сприйняв це за згоду і повів далі:

— Той, хто називає себе Чорною Рукою, — насправді один з учнів восьмого класу. Навіть — нашого класу. Інших я б відкинув. Ти згоден?

Бульдог махнув головою.

— Спробую пояснити, — терпляче мовив Юрко. — Залякувати інших і вимагати з них гроші, бо інакше батьки та вчителі дізнаються про їхні грішки, здатен хто завгодно. Було б не дивно, якби таке практикував хтось із старших класів. Але! — гойднувшись у кріслі й нахиливши його вперед, Юрко націлив вказівного пальця на Джентльмена. — Усі попередні погрози Чорної Руки стосувалися лише тих, хто вчиться у нашому класі. Розповіли вони про це не публічно, а пошепки, один одному. Уяви собі, якщо таку записку показати всьому класу! Чорна Рука цього й домагається. Думаєш, його шукати почнуть? Ні! Стануть озиратися один на одного, підозрювати, боятися. Отут він і розгуляється зі своїми записками. Підігравати Чорній Руці в такий спосіб у нас ніхто не хоче. Скажеш, неправильно?

Бульдог кивнув.

— А я тобі скажу — навпаки, все дуже правильно! Наші люди швидше будуть тихенько боятися й поширювати погані чутки, аніж дружно і вголос заговорять про те, що їх лякає. Я ж і сам такий, тому й знаю. Чого дивишся? Хочеш сказати, що в інших класах так само думають і поводяться, тож Чорна Рука не конче один з наших?

Бульдог легенько клацнув зубами і схилив голову набік.

— Теж припускаю, — погодився Юрко. — Я теж би так думав, якби не вчорашня пригода з запискою, яку підкинули Стороженкові. Від нього вимагали не грошей, а мовчання. Отже, той, хто написав записку, знав, про що саме має мовчати Стороженко. Також Чорна Рука, хоч би ким він виявився, чудово розуміє: наш товариш схильний до зради. Не ловили, але підозри є. І це значно звужує коло, хіба ні?

Пес висолопив язика, облизнувся. Юрко, подавшись назад, знову легенько розгойдав крісло. Заклав ногу на ногу, промовив:

— Скидається на те, що Чорною Рукою може бути один із трьох: я, — він тицьнув себе в груди, — Голіцин або Мартишок. Ти мене підозрюєш?

Бульдог кумедно закрутив короткою шиєю.

— Правильно. Це не я. Голіцин, Мартинюк? Але ж Левко сам показав мені записку, яку йому тицьнув Стороженко! Хочеш сказати, він сам її написав і все це розіграв? Для чого? Я більш, ніж певен: якби щура не налякали, він не витримав би вчорашнього тиску. Гаразд, учора Чорна Рука зробив ніби добру справу. Навіщо? Яка йому з того вигода, якщо всі інші рази видурював з товаришів гроші? Навряд чи він — благородний розбійник.

Джентльмен, якому вже обридло сидіти, вмостився на пузі і витягся на килимку.

— Ось і я кажу: вигода. Його інтерес — гроші, ми вже домовилися з тобою, — Юрко знову нахилився ближче до пса. — Або відсутність грошей. Ніколи не думав про це? Отож! — гімназист багатозначно покивав пальцем. — Ми тут недавно почали вивчати таку річ, як докази від супротивного. Що це означає, знаєш? Поясню дуже просто, як сам зрозумів. Скажімо, нам треба довести факт, який нам самим здається неможливим. Тоді ми беремо інший факт, який зумисне йому суперечить. Легко доводимо: ось цього точно не може бути. А чому? Бо припущення, яке ми вважаємо неймовірним, насправді єдино правильне! О, завернув! Як тобі?

Пес тявкнув. Підбадьорений, Юрко заговорив цілком упевнено.

15
Мир литературы

Жанры

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело