Чарiвна круговерть (на украинском языке) - Наумов Евгений - Страница 13

• Предыдущая
• 13/19
• Следующая

- I я з вами! I я з вами! - заскакало навколо П'яте Колесо.

- А хто ж буде стерегти музей? - заперечив Дiд Драндулет.

Але П'яте Колесо так жалiбно зашипiло, що вiн пом'якшав i урочисто проголосив:

- Тепер ти залишаєшся найголовнiшим наглядачем.

П'яте Колесо вiдразу гордовито роздулось. Дiд Драндулет наказав йому пильно стерегти музей, нiкого iз зловмисникiв i близько не пiдпускати.

ПРАВИЛЬНИЙ ПРОФЕСОР

Туман плавав навколо Варi, над Варею i в очах Варi.

З туману раптом долинув сердитий голос:

- Скiльки разiв попереджав: не залишайте дiтей самих... у мiстi. Вони так i дивляться, аби щось з мiсця зрушити... або когось. Особливо отi... оцi... якi не мають знань.

- А сюди тiльки такi й потрапляють, - чомусь радiсно вiдповiв iнший голос.

- Тим бiльше, тим бiльше!

Туман розсiявся. З нього випливли двi фiгури. Одна була знайома Варi. Рукастик-Смугастик, який привiв її сюди, виструнчився посеред Кiмнати Знань. А iнша фiгура... оце так фiгура! Окуляри - найбiльшi окуляри, якi Варя бачила в життi. Нiс - найбiльший нiс! Ось на такому носi й могли триматися такi великi окуляри. Волосся - найзапатланiше волосся! Здавалося, кожна волосинка так i хотiла злетiти з голови.

Фiгура помiтила, що Варя дивиться на неї, i спрямувала на дiвчинку довгий i сухий палець:

- Ще хвилина - i ти б могла загинути. - Палець накреслив дугу i вказав на iграшкове мiсто бiля нiг Варi. - Добре, що я встиг вчасно уповiльнити... запобiгти... зупинити...

Той, хто говорив це, заплутався. Спробував пригладити своє волосся, та де там! Воно здибилося ще бiльше, i по ньому пролетiли блакитнi iскри.

- Професоре, у вас голова iскрить! - злякано вигукнув Рукастик-Смугастик.

- Це думки iскрять, думки, - сварливо вiдмахнувся Професор. - Так ось, зараз я зберуся з думками й скажу... - Вiн знову повернувся до Варi: - Дивись, що наробила твоя цiкавiсть!

Дiвчинка пильно подивилась на iграшкове мiсто. Нiби нiчого в ньому, на перший погляд, не змiнилося. Ось тiльки автомобiль... той, до якого вона доторкнулась. Вiн валявся догори колесами!

- Менi довелося його перевернути! - вигукнув Професор. - Щоб запобiгти... зупинити... знешкодити. Iнакше всi машини теж поїхали б. А куди? Адже я не розставив ще дорожнiх знакiв, покажчикiв, стрiлок, не ввiмкнув свiтлофорiв на перехрестях. Це можна зробити тiльки з допомогою чого?

- Рук... - вiдповiла Варя.

- ЗНАНЬ!

Вiн так вигукнув це слово, що Варя аж пiдскочила.

- Чого ви кричите? - тремтячим голосом запитала вона. - Я ж не знала...

- Ось я i кажу, - забурмотiв Професор i схилився над мiстом. - Не знала, а лiзла... втручалась. Добре, що все обiйшлося гаразд - без поломок i нещасть, без потреби в запчастинах. Га? Я тихенько-тихенько її перевернув... м'яко-м'яко поклав...

Вiн поставив автомобiля i почав благати Варю:

- Не чiпай бiльше тут нiчого, добре? Я тебе дуже-ду-же прошу!

Дiвчинку це чомусь ще бiльше злякало.

- Та не буду я нiчого у вас чiпати! - вже зi слiзьми на очах промовила вона. - Вiдчепiться вiд мене!

Професор погладив її по головi й почав утiшати:

- А ось вiдчепитися вiд тебе я нiяк не можу. Тому що причеплений... притулений... прилаштований для того, щоб давати вам знання. Отим, хто їх не має. Адже я професор з правил... професор правил...

- Правильний Професор! - пiдказав Рукастик-Смугастик.

Професор усмiхнувся i жартiвливо насварився на нього пальцем:

- Знаю, знаю! Так ви мене кличете... називаєте. Ну, нехай. - Вiн повернувся до Варi.

- Я буду розповiдати i пояснювати тобi правила Закону Вулиць i Дорiг, - вiн накреслив пальцем у повiтрi щось дуже хитромудре. - Кожна лiтера з великої лiтери... тобто слово. Зрозумiла?

- Зрозумiла, - вiдповiла дiвчинка, хоча нiчого не зрозумiла - який закон, якi лiтери. Та Правильний Професор залишився задоволений її вiдповiддю i навiть потер руки так сильно, що знову заструмували блакитнi iскри - цього разу вiд довгих сухих пальцiв.

- Професоре, у вас руки iскрять! - зляканим голосом знову вигукнув Рукастик-Смугастик.

- Це енергiя моя iскрить, енергiя! - нагримав на нього Правильний Професор i гучно, нiби звертався до великої аудиторiї, оголосив:

- Отже, почнемо!

Варя озирнулася. Нiкого, крiм неї, в кiмнатi не було.

- Ти чого озираєшся? - пiдскочив до неї Правильний Професор. Кого чекаєш?

Вона раптом вiдчула страшенний голод i згадала, що їй говорили на перехрестi.

- Пи... пирiжки, - вирвалося у неї.

- А, пирiжки! - Правильний Професор усмiхнувся i повернувся до Рукастика-Смугастика. - Ти чув? Принеси їй пирiжкiв, якi полiпшують пам'ять. I негайно, негайно!

Той вийшов i за хвилину повернувся з тарiлкою рум'яних запашних пирiжкiв. Вони виявилися навiть гарячими, аж парували, i були такi смачнi - не описати! Варя ще не знала, яка начинка всерединi - сир чи капуста, а вже брала пирiжок.

Рукастик-Смугастик дивився на неї i голосно ковтав слину.

- Тихiше ковтайте! - пробурчав Правильний Професор i теж ковтнув слину.

Тодi Варя пiдсунула їм тарiлку:

- Їжте й ви. Берiть, берiть, вони такi смачнi! Не пошкодуєте...

Рукастик-Смугастик нерiшуче подивився на пирiжки, а потiм на Правильного Професора. Той зняв i знiяковiло протер окуляри маленьким носовичком.

- Якщо сказати по правдi, я їсти не хочу, - зам'явся вiн. - Але, як побачу пирiжки, чомусь завжди хочеться їх їсти...

- I в мене те ж саме! - здивовано вигукнув Рукастик-Смугастик. От не хочеться їсти, а пирiжкiв чомусь завжди хочеться.

- I в мене! - радiсно мовила Варя. - Мабуть, пирiжки для того й придуманi, щоб їх хотiлося їсти!

Вони засмiялись i почали ласувати пирiжками.

Через кiлька хвилин Правильний Професор звернувся до Варi:

- Що треба зробити, коли переходиш вулицю?

Та Рукастик-Смугастик вiдповiв за неї:

- Коли переходиш вулицю, треба спочатку подивитися лiворуч!

- Чому? - повернувся до нього Правильний Професор.

Рукастик-Смугастик швидко дожував пирiжок i жваво проторохтiв:

- Тому що злiва може з'явитися автомашина. I тодi трапиться...

- Зiт-кнен-ня! - разом закiнчили вони.

- А коли дiйдеш до середини вулицi, що треба зробити?

- Подивитися праворуч! - раптом вирвалося у Варi. Вона згадала, як вони переходили вулицю.

- Чому?

- Тому що цього разу машина може з'явитися справа! I тодi трапиться аварiя!

• Предыдущая
• 13/19
• Следующая