Гулівер став хлопчиком-юнгою - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 6

  Я співаю, співаю, і всіх бісів переб'ю!

  Дівчинка теж заспівала:

  Ми дівчата горді Сварога,

  Сміливі, відважні бійці...

  Служимо правильно, ми в Ім'я Роду,

  Нехай пишаються діди та батьки!

  Бог Сварог і розум у людей,

  Зроблять щасливою світобудову...

  Нас не переможе повір лиходій,

  Справа наша праця та творення!

  Гулівер свиснув і відзначив із любов'ю в голосі:

  - Шикарна пісня!

  Віконтеса кивнула і прочирикала:

  - Та в цьому вся і привабливість. Що співаєш заради співу.

  Хлопчик і дівчинка продовжували крокувати. Їхні дитячі ніжки тупотіли собі з великою впевненістю. І могли вони дуже гарно співати.

  Діти тут, схоже, усі. І це такий чудовий світ. Нехай навіть у ньому існує рабство.

  Гулівер із захопленням заспівав:

  Усі люди на одній планеті,

  Маємо, знай дружній жити...

  Повинні завжди сміятися діти,

  І у мирному світі жити,

  Повинні сміятися діти!

  Повинні сміятися діти!

  Повинні сміятися діти!

  І у мирному світі жити!

  Ось вони так йшли, йшли і ще раз йшли...

  Нарешті настав вечір. І колону з дітьми, які потрапили в полон, збудували на вечерю.

  Їм дали чогось умовно їстівного супу, та ще коржів з молоком. Хлопчики-невільники поїли. І охоче завалилися спати.

  Дійсно після важкого денного переходу вони потребували відпочинку.

  Гулівер теж засопів носиком і йому снилися чудові сни.

  У яких напівголі дівчата співали;

  Всесвіт на частини розірвали,

  Змеркли зірки, катастрофа-смерть!

  Ридають, стогнуть у муках пекельних дали,

  А тим, хто вижив: лише ганьба терпіти!

  Подібно до Бога - правлячи всі закони,

  Забувши про совість і відкинувши честь!

  Чужа раса світ наводить новий,

  Шпурнула виклик нам - лиху звістку!

  . РОЗДІЛ Љ 2 .

  Хлопчик-юнга, на якого перетворився Гулівер, плив на красивій і дуже витонченій бригантині. Її вітрила були дуже яскраво розфарбовані, з дивними, чудовими, малюнками у вигляді квітів і метеликів, бабок, а також дівчат з мечами.

  І це дуже гармоніювало з екіпажем. Тут теж виявилися виключно дівчата. І вони були майже оголені, тільки груди та стегна прикриті ниточками коштовностей. А шкіра засмагла, блискуча, мов у бронзових статуй.

  Дівчата-пірати шльопали своїми босими, дуже витонченими, і спокусливими ніжками.

  І при цьому співали:

  Ми бідні, ми бідні, пірати,

  Нас дуже, дуже, дуже шкода,

  Не уникнути дівчат знай розплати,

  А тому, що нам не прищепили мораль!

  Піраткам не потрібні науки,

  І це ясно чому...

  У нас і ноги є і руки,

  А голова нам нема до чого!

  І ось попереду з'явився галіон, його першою помітила дівчина на вершині. Вона зіскочила, миготивши голими, круглими п'ятами.

  А взагалі, які тут були красуні, а волосся у них дуже яскраве. Більшість медових блондинок з шевелюрою блискучою, немов сусальне золото, але є ще й мідно-червоні дівчата і навіть із волоссям смарагдового кольору.

  Деякі носять сережки брошки. А яка у них досконалість ліній!

  І м'язи у них немов кульки ртуті перекочуються під бронзовою, блискучою шкірою. Ось це дійсно дівчата, які здатні битися по-справжньому.

  І ось бригантина мчить за галіоном. А на цьому кораблі гасають волохаті ведмеді-орки, які додають вітрил і намагаються піти.

  Дівчина-капітан з волоссям кольору сусального золота, що так гарне майорять за вітром, і босими ніжками, що зводять чоловіків з розуму, як прореве:

  Ми знищимо проклятих ведмедів! Хай буде банда дракона у вогні!