ПутІн-Попаданець У ГІтлера - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 4

  Або, принаймні, народу не заперечував, а ось еліта справді була задоволена. Особливо в Середній Азії, де всі добре пам'ятали, як переслідувало КДБ у бавовняній справі місцевих магнатів.

  Коротше кажучи, тоді в дев'яносто першому СРСР спочив на бозі. І може, тільки Володимир Жириновський трохи побурчав, отак для вигляду. А може, граючи на публіку чи бажаючи виділитися.

  Потім було правління Єльцина. Час великих можливостей для одних і поневірянь і моторошних проблем для інших. Сам Єльцин спробував навіть не склеїти імперію СРСР, а лише повернути під контроль Чечню. І яке затяте це викликало опір. У тому числі й усередині країни. І навіть вибір Росії Гайдара виступив проти. Втім, і комуністи. Лише Жириновський підтримав цю війну. Але може саме тому він собі підірвав рейтинг і позбавив сам себе шансів стати новим російським царем.

  Жириновський, звісно, був харизматичний лідер. Але йому не вистачало ні сміливості, ні волі. Зокрема не слід було так собі роз'їдати пузо, коли значна частина народу голодує. І тримати дієту та займатися спортом.

  Ну, гаразд, Жириновський помер. І король втратив свій улюблений блазень. Який був таким кумедним та веселим. Він розважав і здіймав настрій. Але реального користі та користі від нього було мало. Швидше навіть навпаки, Жириновський надто радикальним патріотом, мабуть, навіть карикатурним. І він ніби висміював патріотизм. Ну, як бравий солдат Швейк - теж був карикатурою на патріота Австро-Угорщини.

  І це було кумедно, але швидше за шкодило справі. Але все одно, королю погано і нудно без блазня. Ось Дмитро Медведєв на цю роль не тягне.

  Володимир Путін у тілі Гітлера важко зітхнув. Він ще не звик до нового тіла і жив спогадами про минуле. А воно було неоднозначним, особливо останніми роками. Втім, звичайно Путін був правителем щасливим. Наприклад, такий рідкісний подарунок удачі як теракт 11 вересня. Адже це і справді великий успіх. Замість того, щоб самим воювати з талібами, у непотрібну для США бійню втягнули американців.

  Це, наприклад, те саме, якщо Гітлер двадцять років воював би з Британією і янкі, ніж нападати на СРСР. І Сталін міг би сам вибирати в цьому випадку момент, коли вдарити. А не попадати під страшний удар сам.

  Але Гітлер зміг Сталіна попередити. І ось результат - німці під Москвою. А якби зима пом'якшала, і суші, то можливо були б і в самій столиці.

  Та Сталіну тут пощастило. Хоча з іншого боку, ну чому найуспішніші правителі, ті які такі жорстокі? Ось він Володимир Путін, звісно, не Сталін. Але може тому йому й не далася Україна?

  Що можна сказати про Гітлера? З одного боку він мав феноменальні успіхи, але з іншого й катастрофічні провали. Свого роду фортуна глузувала з Адольфа - дала повірити у свої сили. Але потім покинула і підставила. І стільки було жертв та втрат з обох боків.

  СРСР від перемоги в цій війні не надто виграв. Територіальні придбання були невеликі. Мало того Сталін віддав задарма і без прохань Польщі частину Брестської області та Білостоцький район. А самі отримали не так уже й багато. Краще б цієї війни не було. Населення СРСР зменшилось до 170 мільйонів. А за царя-батюшка Миколи Другого воно в 1914 році склало вже 180 мільйонів чоловік. Тож цар-батюшка російську збільшив, а Сталін порідив.

  Та й німці за Гітлера багато втратили. Хоча захоплення Європи та Польщі коштувало лише тридцяти тисяч убитими. Сталін у війні з Фінляндією втратив 126 тисяч, що значно суттєвіше. Та ось так вийшло галімо.

  Добре було потрапити до тіла Сталіна до нападу СРСР гітлерівської Німеччини. І щось зробити. Щоправда, ось що саме? Вдарити самому, як це радив Суворов-Резун? У цьому є свої плюси та мінуси.

  Мінус зокрема в тому, що радянські війська не зовсім готові наступати. Зокрема і нові танки, і літаки військами як слід не освоєні. Плюс у тому, що німці не чекають на превентивний удар. І їх можна застати зненацька. Та й радянські війська значно більше і краще вчила наступати, ніж оборонятися. До речі, реальна практика показала, що і гітлерівці куди краще наступають, ніж обороняються.

  Ось наприклад, якщо фашисти наступали чудово, і захопили до осені сорок другої території, що можна порівняти з двома Римськими імперіями. То в обороні вони швидко злили.

  Якщо вести відлік з Курської дуги, де німці востаннє пробували вести великий стратегічний наступ і переламати хід війни, захопивши ініціативу, то для того, щоб відбити Україну та Крим Сталіну знадобилося лише дев'ять місяців. Ну, ще якщо рахувати Галичину, то ще можна додати пару. А всього німці після битви по Курську і два роки не протрималися.

  Та слабкі, вони опинилися в обороні. А фюрер? А що фюрер застрелився. І то кажуть, що сміливості не вистачало, це зробити самому - допомогли!

  Володимир Путін струснувся. Тіло і справді майже на двадцять років молодше за колишнє і це здорово. Адольф Гітлер невисокий на зріст. Як і сам Володимир Путін. І це дозволяє до нового тіла звикнути швидше.

  А можливості, звичайно, у нього великі. Особливо якщо воювати разом із Сталіним.

  Ось що можна поставити у провину вусатому межу, що він восени сорокового року не провів особистої зустрічі з Гітлером. Можливо, в цьому випадку обидва диктатори так зачарували б один одного, що замість війни було б укладено союз. Ось наприклад, як у них з Сі. Хоча й досі з іншими головами Китаю теж ладнали. Але все одно, простіше мати справу зі своїм ровесником, ніж із старішим лідером або молодшим. Як наприклад, Лукашенко та Медведєв один з одним не порозумілися. У них була різниця і у віці та у вихованні. Медведєв син професора - інтелігент, а Лукашенко - син колгоспниці і невідомо кого.

  Путіну, чий батько був простим робітником і любив випити, теж було з Лукашенком простіше. Можливо, з іншим лідером було б складніше. Особливо якби він був молодий та інтелігентний. Як, наприклад, не склалися відносини Путіна з Макроном.

  У Гітлера і Сталіна обидва батька були п'яницями, і обидва диктатори пізнали злидні, приниження і сиділи у в'язниці. Отже, цілком могли б домовитися в особистій зустрічі. Але Сталін чомусь цього не схотів. Можливо, йому не хотілося мати справу з такою одіозною особистістю як Гітлер, але чи сам Сталін особистість теж не одіозна? І на той момент набагато кривавішим був саме вождь СРСР, а фюрер Німеччини.