Витязь у тигровій шкурі - Руставели Шота - Страница 57

• Предыдущая
• 57/91
• Следующая

Як Усенова дружина, витязя Фатьма зустріла,

Гостю радісно вклонилась, гідну шану появила;

Привітавши, сів прибулець, і вона край нього сіла.

Видно, був їй до вподоби лик чудовий Автанділа.

Ще була Фатьма вродлива, хоч і літнього вже віку,

Повновида, смуглотіла, до вподоби чоловіку,-

Полюбляла гулі й учти, звучні співи та музику,

Мала строїв і завоїв, цінних одягів без ліку.

Уночі Фатьма бенкета впорядила юнакові.

Він приніс дари. Сказала, взявши їх: «Які чудові!»

Учта весело минула в частуваннях та в розмові,-

Час уже і спочивати, пишні ложа вже готові.

Вранці виклав він товари, розв'язавши їх без спіху;

Оцінив, одклав найкраще, що царю було б на втіху,

І пустив купців, додавши їм таку пораду тиху:

«Скрізь торгуйте, та не зрадьте ви мене, піддавшись лиху».

За купця вдягався витязь, щоб сховать шляхетні риси.

Часом йшла Фатьма до нього, часом він, вхідні завіси

Відгорнувши, вів до неї річ статечну, не гульвіси;

Він ішов - Фатьма тужила, мов Рамін ішов од Віси.

• Предыдущая
• 57/91
• Следующая